Ге Григорій Григорович
Григорій Григорович Ге (нар. 9 жовтня (27 вересня) 1867, Херсон — пом. 13 січня 1942, Москва) — російський драматичний актор і драматург, племінник Миколи Ге.
| Ге Григорій Григорович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
27 вересня (9 жовтня) 1867 або 27 вересня 1868[1] Херсон, Російська імперія |
| Помер |
13 січня 1942[1] Москва, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | актор |
| Alma mater | Миколаївське реальне училищеd |
| Батько | Ге Григорій Миколайович |
| Родичі | Ґе Микола Миколайович |
| Діти | Ія Абді[2] і Gregory Gayed |
Біографія ред.
Народився 1867 року в родині Григорія Миколайовича Ге, в якій було п'ятеро дітей — чотири старших доньки і син.
Навчався в Парижі, у Фребелевській школі. У десять років був відданий до пансіону при Рішельєвській гімназії, але наприкінці першого року, за непорозуміння, був виключений з гімназії. Знову поїхав з матір'ю до Парижу, але через рік повернувся в Одесу і вступив у другий клас 1-ї одеської гімназії, звідки був виключений, але вже за власну витівку[3].
Після смерті матері переїхав до батька в Миколаїв, де закінчив реальне училище в 1886 році. За порадою дядька-художника поїхав до Санкт-Петербурга з наміром вступити до Академії Мистецтв, однак старий товариш сім'ї Ілля Рєпін порадив йому зайнятися театральним мистецтвом. У петербурзькій театральній школі Л. Д. Коровякова Григорій Ге навчався у Модеста Писарєва і його помічника Володимира Шумиліна і вже через рік почав виступати в антрепризі Незлобіна (Аляб'єва).
Сценічну діяльність розпочав у 1889 році в Саратові. Два зимових сезони провів в Астрахані, потім були Вільно, Воронеж, Харків, де він грав два роки. Був запрошений до Санкт-Петербурга, в театр Олексія Суворіна, на замовлення якого написав свою другу п'єсу — «Трільбі».
З 1897 року й до кінця життя грав на сцені Александринського театру в Санкт-Петербурзі. Виконував трагічні ролі: Шейлок, Гамлет, Мефістофель, Яго (в «Отелло»), Іван («Смерть Івана Грозного» О. К. Толстого), Борис (в «Борисі Годунові») Іванов (в чеховському «Іванові») тощо[3]..
Написав близько 20 п'єс, що виконувалися на столичних і провінційних сценах: «Набат» (1897), «Трільбі» (1898), «Кара» (1897), «Жан Єрмолаєв» (1906).
В 1922 році, у зв'язку з п'ятидесятип'ятилітнім ювілеєм, отримав звання «Заслужений артист Державних академічних театрів».
У 1937 році був розбитий паралічем. Помер 13 січня 1942 року в Москві.
Твори ред.
«Театральная Россия» (Москва, 1928).
Родина ред.
Дружина: Ганна Іванівна Ге (уроджена Новикова, в другому шлюбі Вуїч, 1881—1949) — драматична актриса (виступала в Александринському театрі), колекціонерка російського срібла і меблів; перебувала у шлюбі з Георгієм Івановичем Вуїчем (1867—1957); в еміграції у Франції, одна з власниць Будинку білизни і моди «Анек» (Париж).
Дочка: Ія Григорівна Ге-Абді (1903—1992) — кравчиня, модельєрка, манекенниця; виховувалася в Павлівському інституті; дружина британського лорда Роберта Едварда Абді.
Син: Григорій емігрував до США, де став актором під ім'ям Грегорі Гає.
Онук: актор Джордж Гейнс.
Примітки ред.
- ↑ а б в Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Словарь сценических деятелей (рос.). Спб: Труд. 1899. с. 5—6.
Література ред.
- Ге Григорій Григорович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Автобиография // Актёры и режиссёры. — М.: Современные проблемы, 1928.