Наказний гетьман (отаман) — в Україні у XVIIXVIII столітті особа, що тимчасово обіймала посаду гетьмана (отамана).

Наказного гетьмана обирала козацька старшина чи призначала генеральна старшина, як правило зі свого складу в разі смерті (в цьому випадку наказний гетьман виконував обов’язки до обрання постійного гетьмана) або тривалої відсутності гетьмана (отамана). Призначали наказного гетьмана (найчастіше з полковників) також для очолення у поході козацького війська, коли гетьман залишався у своїй резиденції.

Призначення наказного гетьмана оформлялося універсалом, а з 1720-х років — царським указом. Деякі наказні гетьмани очолювали державу лише кілька років: Яким Сомко (16601663), Павло Полуботок (17221724).

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати