Вікіпедія

Герман Олег Михайлович

український науковець, письменник, громадський діяч, освітянин

Оле́г Миха́йлович Ге́рман (нар. 21 березня 1948, с. Чернихів, Зборівський район, Тернопільська область[1] ) — український науковець, письменник, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України (2007). Член Національної Спілки письменників України (1993). Член Національної Ліги українських композиторів (1997). Кандидат історичних наук (1995). Професор кафедри українознавства і філософії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (2007). Премія імені братів Богдана і Левка Лепких (2015). Людина року в номінації "Літератор" (2003, 2011, 2013); Почесний громадянин міста Тернополя(2018). Володар іменної зірки на Алеї Слави м.Тернополя (2021).[2]

Олег Михайлович Герман
Народився 21 березня 1948(1948-03-21) (76 років)
с. Чернихів Зборівського району Тернопільської області
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Тернопіль
Діяльність науковець, письменник, громадський діяч
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Знання мов українська
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герман .

Життєпис ред.

Народився 21 березня 1948 р. в с. Чернихів Зборівського району Тернопільської області.

Закінчив Кобзарівську СШ Зборівського району (1966), конструкторський факультет Львівського політехнічного інституту. Один із співзасновників товариства української мови імені Тараса Шевченка в м. Тернополі (1988).

Син — Тарас Герман — керівник Логістичного центру допомоги бійцям АТО[3].

Творчість ред.

 
Виступ у день пам'яті Героїв Небесної сотні на Театральному майдані Тернополя

Опублікував понад 100 наукових статей, понад 750 публіцистичних матеріалів у пресі, монографію з питань просвітницького руху на Тернопіллі (1999). Створив та веде цикли радіо-і телепрограм з питань культурології. Учасник першого фестивалю української пісні «Червона рута» в м. Чернівці (авторська пісня − 1989) та фестивалів співаної поезії «Оберіг» у м. Луцьку (1989—1990). Автор і ведучий циклу відеопрограм "Легенди України" на ютуб-каналі UKRAINE FOREVER

Режисер, сценарист і автор святкових дійств:

  • до 450-ліття Тернополя та освячення національного прапора в обласному центрі (1990);
  • «Хресна дорога України» (1991);
  • «Великодня родина» (1993);
  • «Наша дума, наша пісня» (1995);
  • звітних концертів районів області та звіту Тернопільщини в Києві (всі — 2001).

Режисер-постановник телефільмів:

Автор книг поезій та прози:

  • «Прислухайтесь… Дзвенить струна» (1990);
  • «Мелодія слова» (1992);
  • «Настрій полудневого дощу» (1992);
  • «Краплини тихої довіри» (1994);
  • «Найпершою була любов» (1996);
  • «Для тебе» (1997);
  • «Душа болить словами» (1997);
  • «Тарасикові співанки» (1998);
  • «Щаслива мить» (1999);
  • «Хресне сходження» (2001);
  • «Силуети» (2001);
  • «Віддзеркалля» (2004);
  • «Околиця» (2006);
  • "Хресне сходження " (аудіокнижка) (2007);
  • «Сто потайних дверей» (2008);
  • «За мить до…» (2008);
  • "Сто потайних дверей" (2008);
  • "Хресне сходження " (друге доповнене видання) (2008);
  • «Від хати до хати» (2009);
  • «Соло для двох ангелів» (2010);
  • "Жайворонки в місті не співають" (2012);
  • "Князь Церкви" (2012);
  • "ВІН" (2012);
  • "ФІЛОСОФІЯ - доступно і цікаво" (2015);
  • "Співоча скеля" (2017);
  • "Пастораль" (2018);
  • "З хрестом до Христа" (2018);
  • "Україна без гриму" (2019);
  • "Від бабки Кароліни" (2019);
  • "Барви погляду" (2021);
  • "Храм культури" (2022);
  • "МРІЯ-ДОЛЯ" (2023).

[4]

та ін.

Як художник-графік бере участь в обласних художніх виставках, оформляє власні та книжки місцевих авторів.

Примітки ред.

  1. ↑ Герман Олег Михайлович // Науковці Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя / М.Медюх, В.Лазарюк. — Тернопіль : «Джура», 2010. — С. 35. — ISBN 978-966-185-047-6.
  2. ↑ Сімейство лауреатів Лепких зростає // Свобода. — 2016. — № 8 (29 січ.). — С. 4. — (Вітаємо).
  3. ↑ Жовтко Г. (27 травня 2016). Логістичний центр допомоги бійцям АТО – ініціатива, яка зробила волонтерами все місто. Громадський Простір. Архів оригіналу за 26 липня 2019.
  4. ↑ Пасторалі Олега Германа. Буквоїд. 4 жовтня 2018. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 30 липня 2019.

Джерела ред.

  • Зозуляк Є. Герман Олег Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 351. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Науковці Тернопільського національного технічного університету / Упорядники: М. Медюх, В. Лазарюк. — Тернопіль : Джура, 2010. — 204 с. — ISBN 978-966-185-047-6.
  • Шот М. Душа болить словами  // Урядовий кур'єр. — 2008. — 29 травня;
  • Шот М. На пагорбі долі / Микола Шот. — Тернопіль : Укрмедкнига, 2013. — С. 340—343.

Посилання ред.

  Зовнішні відеофайли
    Хресна Дорога з Олегом Германом на YouTube // Відеостудія Профі. — 2008.
    Чи потрібні вільній людині обмеження (застереження) та які саме? на YouTube // Відеканал Михайла Фещака. — 2015. — 19 квітня.
    «Ті, хто вірить в Україну». Олег Герман на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 7 грудня.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Герман Олег Михайлович


  Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герман_Олег_Михайлович&oldid=38102919