Вікіпедія

Герман Вілленвей

Герман Вілленвей (20 липня 1885(1885липня20) — 27 вересня 1959), народжений як Герман Теодор Портас, був одним із найвидатніших норвезьких поетів XX століття. За своє життя він видав 44 книжки власної поезії, а також відомий перекладами Вільяма Шекспіра, Ернеста Хемінгуея та Генріха Гейне. Був одружений з письменницею Гіскен Вілленві[5].

Герман Вілленвей
Народився 20 липня 1885(1885-07-20)[1][2][…]
Недре Ейкерd, Бускеру, Норвегія
Помер 27 вересня 1959(1959-09-27)[1][2][…] (74 роки)
Ларвік, Вестфолл, Норвегія
Поховання Спаський цвинтар (Осло)
Країна  Норвегія
Діяльність перекладач, письменник, поет
Сфера роботи література[4] і поезія[4]
У шлюбі з Gisken Wildenveyd
Нагороди
CMNS: Герман Вілленвей у Вікісховищі
Будинок дитинства Германа Вілленвея
Будинок Вілленвея у Ставерні

Біографія ред.

Вілленвей народився у Мендалені в Недре-Айкері, поблизу міста Драммен у Бускерюді, Норвегія. Він був сином Лауріца Портоса та Ганни Крістін Ґросволль. Він народився поза шлюбом. Його мати залишилася незаміжньою, а батько одружився з її молодшою сестрою. Дім його дитинства, від якого він отримав своє прізвище при народженні, називався Портосен[6][7].

У 1904 році він емігрував до США, але влітку 1906 року повернувся до Норвегії. 28 червня 1904 року данський пасажирський лайнер SS Norge сів на мілину на шхери Гасселвуд-Рок, неподалік від Рокола, на рифі Гелен у Північній Атлантиці. Згідно з повним звітом Себака, остаточне число загиблих становило 635 осіб, серед них 225 громадян Норвегії. 160 тих, хто вижив, провели до восьми днів у відкритих рятувальних човнах, перш ніж їх врятували. Ще кілька людей померли невдовзі після порятунку у результаті впливу стихії та пиття солоної води. Герман Вільденвей був серед тих, хто вижив[8][9].

У 1912 році він одружився з дев'ятнадцятирічною Йонетт Крамер Андреассен (пізніше відомою як Гіскен Вілленвей). Їхнє спільне прізвище змінили на Вілленвей за декларацією 1929 року. З 1913 до 1922 рік подружжя проживало у Копенгагені, хоча він проводив більшу частину свого часу в Християнії (нині Осло)[10][11].

Проживши кілька років в Осло та Копенгагені, у 1923 році подружжя оселилося у маленькому прибережному містечку Ставерн, де вони побудували свій будинок Гергісгейм у 1927 році. Там пара прожила до кінця життя. У 1935 році його нагородили Gyldendal's Endowment. У 1955 році, за чотири роки до смерті, він став командором Королівського ордена Святого Олафа за заслуги в його письменницькій діяльності. Він помер у своєму рідному місті Ставерн. Його поховали на Спаському цвинтарі в Осло[12].

Сьогодні будинок його дитинства, Портосен в Мендалені, є музеєм, присвяченим його життю та творчості. «Portåsen, Wildenveys rike» — це культурний центр, місце зустрічі та місце для місцевих, регіональних і національних митців. Там знаходиться нещодавно відремонтований будинок та господарські будівлі. «Stiftelsen Portåsen» — це організація, яка працює над його розвитком і співпрацює з Музеєм Бускеруда (Buskerudmuseet), фондом для збереження культурної спадщини у Бускеруді[13][14].

Товариство Вілленвея (Wildenvey-selskapet) щорічно вручає поетичну премію Германа Вілленвея (Herman Wildenveys Poesipris). Нагорода вручається щороку 20 липня, у річницю дня його народження. Захід проводиться в його будинку у Ставерні. Проєкт дизайну нагороди створив скульптор Ернульф Баст. Премія присуджується особі чи установі, які сприяли розвитку інтересу до поезії Германа Вілленвея[15][16].

Часткова бібліографія ред.

Оригінальні праці ред.

У дужках показано прямі переклади норвезьких назв .

  • 1902 Campanula
  • 1907 Nyinger («Вогні»)
  • 1908 Digte («Вірші»)
  • 1910 Ringsgang («Ходіння колом»)
  • 1911 Prismer («Призми»)
  • 1913 Lys over land («Світло над землею»)
  • 1913 Årets eventyr («Пригода року»)
  • 1915 Brendende Hjerter («Палаючі серця»)
  • 1916 Kjærtegn («Ласки»)
  • 1917 Digte i utvalg («Вибрані вірші»)
  • 1917 Flygtninger («Втікачі»)
  • 1919 Hemeligheter («Таємниці»)
  • 1919 Alle slags vers («Всілякі вірші»)
  • 1920 Troll i ord («Слова збуваються»)
  • 1920 Den glemte have («Забутий сад»)
  • 1921 Nedfallsfrugt («Фрукти на землі»)
  • 1922 Nye digte i udvalg («Нові вибрані вірші»)
  • 1923 Ildorkestret («Вогняний оркестр»)
  • 1924 Streiftog i hjembygden («Повернення до рідного міста»)
  • 1925 Fiken av tistler («Інжир з будяків»)
  • 1926 Der falder stjerner («Зірки падають»)
  • 1926 Prosa i utvalg («Вибрана проза»)
  • 1927 Samlede digt («Зібрані вірші»)
  • 1927 Et Herrens år («Рік Господній», або «Anno Domini»)
  • 1930 Dagenes sang, Ringen («Пісня днів», «Перстень»)
  • 1931 Høstens lyre («Арфа осені»)
  • 1931 Digte i utvalg («Вибрані вірші»)
  • 1932 På ville veier («Бігає дико»)
  • 1935 Stjernenes speil («Дзеркала зірок»)
  • 1936 Samlede digt («Зібрані вірші»)
  • 1936 En ung manns flukt («Втеча молодої людини»)
  • 1937 Vingehesten og verden («Крилатий кінь і світ») (перекладено німецькою того ж року як Mein Pegasus)
  • 1938 Den nye rytmen («Новий ритм»)
  • 1940 En lykkelig tid («Щасливі дні»)
  • 1941 Samlede dikt («Зібрані вірші»)
  • 1946 Filomele
  • 1947 Ved sangens kilder («На джерелах пісні»)
  • 1948 Ringsgang (переглянута версія видання 1910)
  • 1950 Mine sangers bok («Книга моїх пісень»)
  • 1952 Polyhymnia
  • 1953 Ugler til Athen (переклад Джозефа Ауслендера як «Сови до Афін»)
  • 1956 Soluret («Сонячний годинник»)
  • 1957 Samlede dikt («Зібрані вірші»)
  • 1969 Efterklang («Aftertones») (під редакцією його дружини Гіскен Вілленвей)

Переклади ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
  2. ↑ а б Discogs — 2000.
  3. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ а б Czech National Authority Database
  5. ↑ Erik Bjerck Hagen. Herman Wildenvey. Store norske leksikon. Процитовано 1 жовтня 2017.
  6. ↑ Portåsen åpnet som kunstnersenter. eiker.org. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  7. ↑ Portåsen pa Korsgården, Nedre Eiker herad, Buskerud. Matrikkelutkastet av 1950. Процитовано 1 жовтня 2017.
  8. ↑ Wildenvey.com. Архів оригіналу за 14 червня 2007. Процитовано 13 травня 2007.
  9. ↑ Per Kristian Sebak (2004) Titanic's Predecessor: The S/S Norge Disaster of 1904 (Seaward Publishing) ISBN 978-8299677905
  10. ↑ Herman Wildenvey – mer enn en rimsmed!. Portåsen. Процитовано 1 жовтня 2017.
  11. ↑ Erik Bjerck Hagen. Gisken Wildenvey. Store norske leksikon. Процитовано 1 жовтня 2017.
  12. ↑ Herman Wildenvey. Portåsen. Процитовано 1 жовтня 2017.
  13. ↑ Portåsen, Wildenveys rike. Innovation Norway. Процитовано 1 жовтня 2017.
  14. ↑ Anne-Sofie Hjemdahl. Buskerudmuseet. Store norske leksikon. Процитовано 1 жовтня 2017.
  15. ↑ Herman Wildenvey (1886-1959). vg.no. 29 червня 2004. Процитовано 1 жовтня 2017.
  16. ↑ Erik Mørstad (20 лютого 2017). Ørnulf Bast. Norsk kunstnerleksikon. Процитовано 1 жовтня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герман_Вілленвей&oldid=38557857