Герман Вейль

німецький математик

Герман Клаус Гуґо Вейль
нім. Hermann Klaus Hugo Weyl
Ім'я при народженні нім. Hermann Klaus Hugo Weyl
Народився 9 листопада 1885(1885-11-09)
Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія
Помер 8 грудня 1955(1955-12-08) (70 років)
Цюрих, Швейцарія
Поховання цвинтар Принстонаd
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 США
Діяльність математик, фізик, філософ, викладач університету
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь математика
Заклад Геттінгенський університет
Принстонський університет
Науковий ступінь доктор філософії (1908) і доктор габілітований (1910)
Науковий керівник Давид Гільберт[1]
Відомі учні Walter Rotachd[2]
Ernst Wannerd[2]
Jacques Wildhaberd[2]
Adolphe Loefflerd[2]
Аспіранти, докторанти Saunders Mac Laned[2]
Alfred Aepplid[2]
Walter Dällenbachd[2]
Florian Eggenbergerd[2]
Fritz Fischerd[2]
Fritz Gassmannd[2]
Ernst Max Mohrd[2]
Джуліус Страттон[2]
Auguste Urechd[2]
Ernst Völlmd[2]
Alexander Weinsteind[2]
Fernand Lévyd[2]
Adolf Widmerd[2]
Henri Lauerd[2]
Florian Eggenbergerd[2]
Robert Miched[2]
Ernst Völlmd[2]
Emil Funkd[2]
Auguste Urechd[2]
Adolf Bolligerd[2]
Hans Walter Dällenbachd[2]
Ґергард Ґенцен[2]
Членство Лондонське королівське товариство[3]
Папська академія наук[4]
Американська академія мистецтв і наук
Леопольдина[5]
Американське фізичне товариство
Лондонське математичне товариство[3]
Баварська академія наук
Національна академія наук США
Діти Fritz Joachim Weyld
Michael Weyld
Нагороди
Автограф

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Герман Вейль у Вікісховищі

Герман Клаус Гуґо Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl; 9 листопада 1885, Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія — 8 грудня 1955, Цюрих, Швейцарія) — німецький математик.

Біографія ред.

Закінчив Геттінгенський університет (1908). Учень Д. Гільберта. В 1913-1930 роках — професор Вищої технічної школи Цюриха, в 1930-1933 роках — професор Геттінгенского університету, в 1933 після приходу до влади фашистів емігрував в США, працював в Принстоні в Інституті перспективних досліджень (Institute for Advanced Study).

Праці присвячені тригонометричним рядам і рядам по ортогональних функціях, теорії функцій комплексної змінної, диференціальним і інтегральним рівнянням. Ввів в теорію чисел т.зв. "Суми Вейля". Найзначніші роботи Вейля з алгебри (в галузі теорії неперервних груп і їх представлень) і теорії функцій комплексної змінної (де його книга 1913 "Die Idee der Riemannschen Flache" — "Ідея ріманової поверхні" стала класичною — уперше було досконало строго визначене поняття Ріманова поверхня, яке негайно можна було поширити на будь-який многовид). Праці Вейля з прикладної лінійної алгебри мали значення для подальшого створення математичного програмування, а роботи в галузі математичної логіки і основ математики дотепер викликають інтерес (Вейль належав до прихильників інтуїціонізму).

Велике значення мають праці в галузі математичної фізики, де він незабаром після створення А. Ейнштейном загальної теорії відносності став займатися єдиною теорією поля. Хоча об'єднати тяжіння й електромагнетизм не вдалося, його теорія калібровочної інваріантності мала величезне значення. Також Вейль відомий застосуванням теорії груп до квантової механіки.

Нагороджений премією Лобачевського в 1927 році.

Праці ред.

  • Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М. : ИЛ, 1947. — 226 с.
  • Вейль Г. Избранные труды. Математика. Теоретическая физика // Классики науки. — М. : Наука, 1984. — 512 с.
  • Вейль Г. Классические группы. Их инварианты и представления. — М. : ИЛ, 1947. — 408 с.
  • Вейль Г. Математическое мышление. — М. : Наука, 1989. — 400 с.
  • Вейль Г. О философии математики. — М.-Л. : ГТТИ, 1934. — 128 с.
  • Вейль Г. Полвека математики. — М. : Знание, 1969. — 48 с.
  • Вейль Г. Пространство. Время. Материя. Лекции по общей теории относительности. — М. : Янус, 1996. — 480 с.
  • Вейль Г. Симметрия. — М. : Наука, 1968. — 192 с.
  • Вейль Г. Теория групп и квантовая механика. — М. : Наука, 1986. — 496 с.

Література ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/weyl.html
  5. https://www.leopoldina.org/de/mitglieder/mitgliederverzeichnis/member/5394/
  6. База даних малих космічних тіл JPL: Герман Вейль (англ.). 

Посилання ред.