Острівець (Тернопільський район)

село Острівець
Герб	Прапор
	КостелКостел
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Теребовлянська міська громада
Основні дані
Засноване	1471
Населення	420
Площа	855 км²
Густота населення	491.23 осіб/км²
Поштовий індекс	48107
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д.Координати: 49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	330 м
Водойми	Серет
Відстань до; районного центру	6 км
Місцева влада
Адреса ради	48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а
Карта
	Острівець
	Острівець
Мапа
	Острівець у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Острівець.

Остріве́ць — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 адміністративний центр Острівецької сільської ради, якій були підпорядковні села Гумниська і Застіноче.

Розташоване на правому березі річки Серет

Населення — 420 осіб (2001).

Історія ред.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка — 1471 року.

У 1772 році село ввійшло в склад Імперії Габсбургів (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини).

На початку свого існування це було невеличке поселення. Воно часто потерпало від турецько-татарських нападів. У 1557 році польський король Сигізмунд ІІ заснував тут фільварки, у які забирає найкращі землі і луки, що раніше належали селянам.

На початку ХХ століття в селі з'явилася 4-х класова школа з українською мовою навчання. У селі діяло товариство «Просвіта», організаторами якої були о. Платон Карпінський і О. Побережний — колишній вояк УСС. В селі також був церковний хор, яким керував Ізидор Луковський.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.^[1]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.^[2]

Символіка ред.

Затверджені 12 жовтня 2015 р. рішенням сесії сільської ради^[3].

Автор — Андрій Гречило.

Герб ред.

Щит перетятий; у верхньому срібному полі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест; у нижньому синьому — золотий короп на срібній сітці. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Зелений лавровий вінок та пурпуровий хрест уособлюють славетних земляків, діячів у галузі культури та духовності — письменників, поетів, єпископів (уродженцями Острівця також були письменник В.Гжицький, поет Р.Карпінський, торонтонський єпископ І.Борецький). Синє поле означає річку Серет, яка протікає через село, а сітка і риба риболовецькі промисли. Окрім того лазурове та срібне поля підкреслюють назву села, отриману завдяки специфічному географічному розташуванню.

Прапор ред.

Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних рівношироких смуг — верхньої білої і нижньої синьої; на білій смузі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест, на синій — жовтий короп на білій сітці.

Пам'ятки ред.

дві церкви святого Димитрія (1840, зберігається ікона Пресвятої Матері Божої з немовлям, поч. ХХ ст., двостороння, з с. Яблінок, ПЦУ; 1893, колишній костел, кам'яна, УГКЦ)
капличка
насипана символічна могила Борцям за волю України
встановлено меморіальну таблицю на будинку, де народилися В. та С. Ґжицькі, є кімната-музей В. Ґжицького
пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні встановлений у 1971 р.

Пам'ятний знак на славу Божу

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований біля бібліотеки.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (1909 р.).

Хрест — 0,6 м, постамент: верхня частина — 0,8х0,6х0,1 м, нижня частина — 1х1,2х0,7 м, цоколь — 1,4х0,9х0,8 м, площа — 0,0007 га.^[4]

Соціальна сфера ред.

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

У 1995 році в приміщенні місцевої школи створено кімнату-музей В. Ґжицького^[5].

Населення ред.

Поширені прізвища ред.

Войнаровський, Гумницький, Луковський, Сіканович^[6].

Відомі люди ред.

Народилися ред.

релігійний діяч Ісидор Борецький,
вчений у галузі екології, громадський діяч Я. Гумницький,
поет, перекладач, інженер, громадський діяч Р. Карпінський,
поет, перекладач, публіцист Володимир Ґжицький,
біохімік Степан Ґжицький, брат Вололодимира,
поет, громадський діяч Роман Лубківський (1941-2015).

Працювали ред.

о. Карпінський Платон — парох села, помер також тут.^[7]

Галерея ред.

Церква Святого Димитрія (1840р. ПЦУ)
Церква Святого Димитрія (1893р. УГКЦ)
Каплиця Святого Димитрія (УГКЦ)
Будинок, в якому народився письменник Володимир Гжицький.
Центральна вулиця
Пам'ятний знак на славу Божу
Символічна могила Борцям за волю України

Примітки ред.

↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Українська геральдика. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 26 червня 2012 року № 97.
↑ Мельничук Б. Ґжицький Володимир Зенонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 449. — ISBN 966-528-197-6.
↑ Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
↑ Кушнерик Г., Пиндус Б. Карпінський Платон / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 41. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела ред.

Заяць Н. Острівець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 696. — ISBN 966-528-199-2.

[1] Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.

[2] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[3] Українська геральдика. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

[4] Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 26 червня 2012 року № 97.

[5] Мельничук Б. Ґжицький Володимир Зенонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 449. — ISBN 966-528-197-6.

[Horbach-6] Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.

[7] Кушнерик Г., Пиндус Б. Карпінський Платон / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 41. — ISBN 966-528-199-2.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]