Дубівці (Тернопільський район)
Дубівці́ — село в Україні, у Байковецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської области. Адміністративний центр колишньої Дубовецької сільської ради. Поблизу села були хутори Залиповець, За Окопи та Сіножатка (Сіножати).
село Дубівці | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Тернопільська область | ||||
Район | Тернопільський район | ||||
Громада | Байковецька сільська громада | ||||
Основні дані | |||||
Перша згадка | 1556 | ||||
Населення | 585 (2023)[джерело?] | ||||
Поштовий індекс | 47702 | ||||
Телефонний код | +380 352 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°40′53″ пн. ш. 25°38′19″ сх. д.H G O | ||||
Середня висота над рівнем моря |
352 м | ||||
Водойми | р. Гніздечна | ||||
Найближча залізнична станція | Курники | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, буд. 43 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Зараз село входить до Байковецької сільської територіальної громади.
Географія ред.
Розташоване на правому березі р. Гніздечна (один із витоків р. Гнізна, басейн Серету, сточище Дністра), за 15 км від Тернополя і 7 км від найближчої залізничної станції Курники. Через село протікає річка Верховинка. Географічні координати — 49° 41’ північної широти 25° 38’ східної довготи. Площа — 2,9 кв. км. Дворів — 255.
Місцевості ред.
- Залиповець — хутір, приєднаний до с. Дубівці. Розташований за 1 км від нього. Відомий від 2-ї половини XIX ст. 1897 р. на полі при в’їзді в Дубівці на кошти Анастасії Каплун встановлено кам’яну «фіґуру» «На честь і хвалу Божу» (в роки німецько-радянської війни частково знищена і перенесена на церковне подвір’я). У лютому 1952 р. на хуторі — 1 будинок, в якому проживало 3 особи. Нині не заселений.
- За Окопи — хутір, приєднаний до с. Дубівці. Розташований за 0,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 2 будинки, в яких проживало 5 осіб.
- Сіножатка (Сіножати) — хутір, приєднаний до с. Дубівці. Розташований за 2,5 км від нього. Відомий від кінця XIX ст. У період боїв за Тернопіль та Великий Глибочок протягом березня-квітня 1944 р. на хуторі Сіножати перебував районний військовий комісаріат. У лютому 1952 р. на хуторі — 9 будинків, 36 осіб. Нині незаселений. Збереглася «фіґура» Матері Божої (поч. XX ст.; за розповідями жителів хутора, під час німецько-радянської війни солдат Червоної армії кинув у неї камінь, після чого відразу помер).[1]
Топоніміка ред.
Назва села утворена[2]:
- від патронімної назви Дубівці з первісним значенням «нащадки чи піддані Дуба»;
- від назви людей за місцем проживання дубівці «ті, що живуть біля дубів».
Символіка ред.
Затверджена 26 лютого 2021 р. рішенням № 8/6/11 VI сесії Байковецької сільської ради VIII скликання[3][4].
- Герб
Щит розділений двома косими хвилястими срібними перев’язями. У його верхній і нижній частинах на білому фоні розміщено золоті дубові листки з жолудями. Посередині на червоному тлі – основні елементи гербу Баклай. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша написи «ДУБІВЦІ» і «1556».
- Прапор
Квадратне полотнище поділене хвилястими смугами на три частини, які повторюють пропорції, кольори та елементи Герба.
- Тлумачення символіки
У середній частині використано основні елементи гербу Баклай, до якого належав перший відомий власник села Костянтин Василь Острозький (1526/1527—1608) — руський (український) князь, магнат, воєнний, політичний і культурний діяч, меценат Великого Князівства Литовського. Дві перев’язі – це два джерела, які є на території села. Дубові листки з жолудями уособлюють назву населеного пункту.
Корона означає статус населеного пункту.
Історія ред.
Давні часи ред.
Поблизу Дубівців виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, ранньої залізної доби та черняхівської культури. За однією з версій, в урочищі Монастирисько біля Дубівців було розташоване літописне містечко Биковен, згадане 1214 р. у Галицько-Волинському літописі.
Середньовіччя, Новий Час ред.
Перша письмова згадка — 1556 р.; згідно з люстрацією Галицького староства Дубівці належали Василеві Костянтину Острозькому. Після його смерті селом володіли польські маґнати Замойські. 14 липня 1706 р. градобій знищив усі посіви озимини і ярини.
У 1730-х Дубівці — власність Якова Собеського, 1749 р. частина сільської землі стала власністю Тернопільського монастиря оо. Домініканців. 1734 р. через Дубівці проходив гайдамацький загін Верлана. У 1788 р. і 1796 рр. унаслідок неврожаю в селі був голод. 1791 р. згідно з розпорядженням цісарської адміністрації село залишили єврейські сім'ї, котрі переселилися в міста й містечка. 1796 р. власницю села пані Моравську відвідав теребовлянський староста, з нагоди чого було влаштовано велике прийняття.
У 1832 р. в Дубівцях проживало 500 осіб; унаслідок епідемії холери померло багато жителів. 1841 р. в селі діяла парафіяльна школа, від 1857 р. однокласна; перший учитель — Антон Лопатинський, згодом — Лев Зофієвський.
Протягом 1880-х років велика земельна власність належала Євгенові де Ліґне; в селі було 133 будинки, в яких проживали 820 осіб (із них — 592 українці, 157 поляків і 71 єврей); працювали школа, ґуральня і млин. 1890-і рр. обширними земельними масивами володіла Тереза Стойовська з роду Залєцьких; працювали фільварок, ґуральня, млин, 2 корчми, був став. 1902 р. в селі відбувся хліборобський страйк.
XX століття ред.
20 серпня 1914 року в Дубівці прибула і переночувала сотня черкесів, які багатьох мешканців пограбували і побили, а також зґвалтували деяких дівчат і жінок. 1915 р. велика земельна власність належала Брайтману. В УСС і УГА воювали понад 20 осіб, у т. ч. священник Іваницький; загинули Данило Грушовський, Лука Ханас та інші.
У 1925 р. в млині Брайтмана працювали 3 особи. У вересні 1930 р. під час пацифікації польська поліція закрила читальню «Просвіти».
До жовтня 1939 р. у селі діяли філії товариств «Просвіта» (1887), «Січ», «Луг», «Рідна школа», «Каменярі» та інших, а також Братство тверезості, кооператива «Згода», драматичний гурток, хор, осередки ОУН, УСРП, УНДО; польські організації. Відомо, що в 1932 р. працювала 4-класна школа.
1 серпня 1934 року внаслідок адміністративної реформи село включене до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Ігровиця.[5]
У березні 1940 р. в селі примусово створено перший колгосп; голова правління Матвій Ільків.
При відступі у 1941 р. енкаведисти вбили під час облави членів ОУН Станіслава Думу та Йосипа Каплуна. У тернопільській тюрмі загинув уродженець Дубівців Іван Івахів.
Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 47 уродженців Дубівців. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань — близько 170 осіб, у т. ч. священник Мар'ян Кашуба (розстріляний у серпні 1941 р.), керівник підрайонового кущового відділу Козлівського району Йосип Бойцун; у власних домівках переховували членів ОУН і вояків УПА Микита Бойцун, Максим Кривенький, Софія Пастух, Текля Цюник.
У серпні 1943 року гітлерівці зігнали населення села на майдан біля церкви, погрожуючи розстріляти кожного десятого, а потім і решту, якщо місцеві жителі не сплатять того дня всіх податків, не здадуть зброю, котру переховують, і не видадуть членів ОУН. Рятівником Дубівців став сільський староста Микола Мандзій, який зумів переконати нацистів у лояльності мешканців села до нової влади і пообіцяв навести порядок. Ґарантією такої угоди стали два сини старости, котрих німці забрали заручниками. Місцевого єврея переховував Яким Карпович. На примусові роботи до Німеччини нацисти вивезли понад 100 осіб; розстріляли 38 місцевих євреїв.
9 березня 1944 р. в село увійшов танковий взвод Червоної армії під командою Героя Радянського Союзу Бориса Кошечкіна. 29 грудня 1944 р. в селі відбувся бій військ НКДБ (близько 150 осіб) із відділом УПА; загинуло 9 вояків УПА і 14 більшовиків. 21 лютого 1948 р. відділ УПА спалив приміщення сільської ради.
14 серпня 1948 р. голова райвиконкому Андрій Войтович із гарнізоном МДБ (40 осіб) зігнав селян на збори, під час яких сказав: «Все, що стається на території району (в ніч із 13 на 14 серпня в селі спалили молотарку і пошкодили двигун) роблять це дубівецькі бандити Сеник і Могильський (місцеві підпільники). Я буду писати у Верховну Раду, щоб усе село Дубівці виселили на Сибір»[6]. 11 вересня 1948 р. відбувся бій між повстанцями «Птахом» та «Хитрим» і 5 більшовиками.
1948 р. примусово відновили колгосп. Головами правління колгоспу працювали Андрій Уніят, Василь Івахів, Стефанія Бойцун, Мирослав Олексів та ін. У 1958 р. село електрифіковане на базі ґенератора, в 1962 р. завершена державна електрифікація.
Період Незалежности ред.
У 1995 р. село газифіковане.
З 21 серпня 2015 року Дубівці належать до Байковецької сільської громади[7].
Релігія ред.
- церква Святого Архистратига Михаїла [8](1906; кам'яна, ПЦУ);
- церква Святого Архистратига Михаїла (2011; мурована; УГКЦ);
- костел (1939, розібрали 1954–1955)
- капличка з «фіґурами» Божої Матері й ангелів на джерелі Водохреща (2010—2011);
- скульптура св. Архістратига Михаїла (2006; за кошти товариства «Агрокомплекс»; директор — Г. Пінязь);
- «фіґура» Ісуса Христа полеглим за волю України (2014);
- «фіґура» на подвір'ї Марії Лагіш (1922; встановили Кароль і Текля Шеліги на честь Божого захисту села від пожежі);
- «фіґура» св. Анни (поч. XX ст.);
- напівзруйнована «фіґура» св. Миколая на подвір'ї церкви.
Пам'ятки ред.
Є став і гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення «Дубівецьке джерело» (0,2 га).
Пам'ятники ред.
У 1990 році насипано символічну могилу Українським Січовим Стрільцям.
Споруджено та встановлено:
- пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1969, скульптор Я. Ягода),
- пам'ятні хрести на честь врятування жителів села від посухи, неврожаю та голоду (1845, на подвір’ї церкви), на честь скасування панщини (друга пол. XIX ст.), на честь 950-річчя хрещення Русі й 20-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки (1938, на місці дерев’яного хреста при дорозі на с. Доброводи Збаразького району);
- дерев'яний хрест на місці «фіґури» в місцевості «Звіринець»;
- пам'ятник Борцям за волю України (2014)[9].
Населення ред.
Чисельність населення, осіб | ||||
---|---|---|---|---|
1989[10] | 2001[11] | 2014 | 2015 | 2023 |
923 | 776 | 688 | 687 | 577 |
- Мовний склад
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,23 % |
польська | 0,26 % |
Соціальна сфера ред.
Діюча ЗОШ 1–2 ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, 2 торгових заклад. Працює сільськогосподарське підприємство ТОВ «Агрокомплекс». Є недіючий млин.
Відомі люди ред.
- Народилися
- Ігор Висоцький (нар. 1950) — доктор медичних наук
- Ганна Кара (нар. 1959) — спортсменка (академічне веслування).
- Андрій Каплун (нар. 1952) — педагог, господарник.
- Іван Каплун (нар. 1967) — географ, краєзнавець.
- Тадей Кривенький («Орел»; 1925—1946) — член ОУН, стрілець УПА.
- Зенон Мандзій (нар. 1921) — громадський діяч.
- Микола Мандзій (1894–1983) — військовик, сотник УГА.
- Тарас Олексів (нар. 1937) — лісівник, науковець.
- Зіновій Пастернак — господарник.
- Зіновій Попадич («Карпо», «Мат»; 1921—1944, 1991 р. перепохований у Дубівцях) — член ОУН, окружний референт, субреферент пропаґандию.
- Яким Сеник (нар. 1952) — архітектор.
- Віктор Уніят (нар. 1977) — історик, почесний краєзнавець, публіцист.
- Василь Ханас (нар. 1941) — історик, краєзнавець, педагог.
- Володимир Ханас (нар. 1966) — публіцист, краєзнавець, громадський діяч.
- Мирослав Ханас (нар. 1941) — історик, краєзнавець.
- Працювали (-ють)
- Стефанія Бойцун — господарниця, громадська діячка.
- Зеновій Грицай — учителював громадський діяч, музикант.
- Григорій Пінязь — господарник, громадський діяч, меценат.
- Іов — душпастир архієпископ УПЦ КП.
- о. Григорій Алиськевич — греко-католицький священник, в'язень.
- о. Мар'ян Кашуба — греко-католицький священник, в'язень..
- Йосип Парнета — господарник.
У селі перебували польські літератори, громадські діячі Маврицій Гославський та Северин Гощинський, державний діяч, гетьман України Іван Мазепа, науковець Мілослав Чаркіч, співачка, народна артистка України Софія Ротару, громадсько-політичні діячі Бонні Бернстрем, Леонід Кравчук, Анатолій Матвієнко, Іван Плющ, Лесь Танюк, Ярослав Джоджик, Такаші Хірано, Збігнєв Буяк[13], Леонід Бицюра[14], Пилип Іллєнко[14], Володимир Філіпов[15], краєзнавці Богдан Мельничук і Богдан Хаварівський та інші.
У літературі ред.
У 1996 видано книгу Володимира Ханаса «Історія села Дубівці. Частина 1».
У Дубівцях записано низку казок, легенд та пісень, котрі увійшли до фольклорних збірників.[16] На околиці села є піщаний кар'єр.
Примітки ред.
- ↑ В. Уніят-Карпович, В. Ханас, В. Ханас. Дубівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 376. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ Бучко Д., Котович, В. Походження назв населених пунктів Тернопільщини. — Дрогобич : Посвіт, 2017. — С. 102.
- ↑ Дубівці // Українська геральдика.
- ↑ Рішення Байковецької сільської ради від 26 лютого 2021 року № 8/6/11 «Про затвердження офіційної символіки Байковецької територіальної громади, сіл Байковецької територіальної громади та Положення про зміст, опис Гербів, Прапорів Байковецької територіальної громади, сіл Байковецької територіальної громади та порядок їх використання».
- ↑ Dz.U. 1934 nr 69 poz. 667. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 22 лютого 2012.
- ↑ ДУБІВЦІ | БАЙКОВЕЦЬКА ГРОМАДА | ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ.
- ↑ ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
- ↑ Церква Архистратига Михаїла с.Дубівці.
- ↑ Дубівці, освячення християнського комплексу (uk-UA) , процитовано 17 жовтня 2022
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Інформ, Майдан (29 листопада 2014). Володимир Ханас: Українці про Збігнєва Буяка і Збігнєв Буяк про Україну. сайт Майдан (укр.). Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ а б Dubivci: Пилип Іллєнко та Леонід Бицюра відкрили кіномайданчик. Dubivci. неділя, 7 липня 2019 р. Процитовано 14 березня 2021.
- ↑ Dubivci: Знімальна група фільму "Червоний. Без лінії фронту". Dubivci. вівторок, 30 січня 2018 р. Процитовано 12 березня 2021.
- ↑ Дубівці. Вечір української пісні (uk-UA) , архів оригіналу за 2 жовтня 2021, процитовано 2 жовтня 2021
Джерела ред.
- В. Ханас. Дубівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 540—541. — ISBN 966-528-197-6.
- В. Уніят-Карпович, В. Ханас, В. Ханас. Дубівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 374—376. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Dubowce (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 198. (пол.)
Посилання ред.
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Дубівці. Краєвиди на YouTube // Микола Прокопів. — 2020. — 16 липня. | |
Церква Святого архістратига Михаїла с. Дубівці на YouTube // Микола Прокопів. — 2021. — 6 квітня. |