Герберт Отто Гілле (нім. Herbert Otto Gille; нар. 8 березня 1897, Бад-Гандерсгайм, Брауншвейг — пом. 26 грудня 1966, Штеммен, Нижня Саксонія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, обергруппенфюрер СС та генерал військ СС (1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям, мечами та діамантами (1944).

Герберт Отто Гілле
Herbert Otto Gille
Народження8 березня 1897(1897-03-08)
Німецька імперія Бад-Гандерсгайм, Брауншвейг, Німецька імперія
Смерть26 грудня 1966(1966-12-26) (69 років)
ФРН Штеммен (Ротенбург), Нижня Саксонія
інфаркт міокарда
КраїнаНімецька імперія Німецька імперія
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність сухопутні війська
Waffen-SS Ваффен-СС
Вид збройних силWaffen-SS Ваффен-СС
Рід військартилерія
танкові війська
Роки служби19101919, 19341945
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1][2][3]
ЧленСС[1] і Загальні СС (1933)[4]
Звання Обергруппенфюрер СС,
 генерал військ СС
Командування5-та танкова дивізія СС «Вікінг»
4-й танковий корпус СС
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»

Біографія

ред.

Закінчив кадетський корпус в Берліні-Ліхтерфельді. 1 серпня 1914 року поступив в 30-й (2-й Баденський) польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, воював в рядах 55-го резервного артилерійського полку, командир взводу. 31 березня 1919 року демобілізований. В 1922—26 роках — член Сталевого шолому. В 1929—31 роках працював на автомобільному заводі в Брауншвейгу, в 1931-33 роках заснував власний бізнес. 1 травня 1931 року вступив у НСДАП (партійний квиток №537 337), 10 жовтня — в СС (посвідчення №39 854). З жовтня 1931 року — командир 5-го штурму, з 27 січня 1933 року — автомобільного загону 49-го штандарту СС. З 20 квітня 1933 по 4 квітня 1934 року — начальник штабу 4-го абшніту СС в Брауншвейгу. 20 травня 1934 року поступив в частини посилення СС і очолив 11-й штурм 1-го штандарту СС (згодом — штандарт СС «Дойчланд»). З 1 жовтня 1936 року — начальник штабу штандарту, з 15 березня 1937 року — командир 2-го штурмбанну. В травні 1939 року призначений командиром 1-го дивізіону артилерійського полку СС, з яким брав участь у Польській і Французькій кампаніях. З 15 листопада 1940 по 1 травня 1943 року — командир 5-го артилерійського полку СС. У складі 5-ї добровольчої моторизованої дивізії СС «Вікінг» воював на радянсько-німецькому фронті. З 20 червня 1942 року — командувач артилерією танкового корпусу СС. З липня 1942 року — командир полку СС «Вестланд». Учасник третьої битви за Харків, потім успішно командував групою під Ростовом. З 1 травня 1943 року — командир 5-ї моторизованої дивізії СС «Вікінг». В березні-квітні 1944 року успішно провів оборону під Ковелем від переважаючих радянських військ. На чолі 4-го танкового корпусу СС відзначився у боях під Варшавою і Будапештом. В травні 1945 року відвів свій корпус в Австрію, де 8 травня здався американським військам. Засуджений до 10 місяців ув'язнення. В травні 1948 року звільнений. Заснував журнал ветеранів 5-ї дивізії СС «Клич вікінга».

Нагороди

ред.

Військова кар'єра


Див. також

ред.

Література

ред.
  • Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.135-136, ISBN 978-5-9955-0081-0
  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Fraschka, Günther (1994). Knights of the Reich. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military/Aviation History. ISBN 0-88740-580-0.
  • Krätschmer, Ernst-Günther (1999). Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS. Coburg, Germany: Nation Europa Verlag GmbH. ISBN 3-920677-43-9.
  • Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
  • Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-644-5.
  • Günter Fraschka: Mit Schwertern und Brillanten, 7. Auflage, 1977, S. 146-155, ISBN 3809021229
  • Karsten Wilke: Die »Hilfsgemeinschaft auf Gegenseitigkeit« (HIAG). Veteranen der Waffen-SS in der Bundesrepublik. Schöningh, Paderborn 2011, ISBN 978-3-506-77235-0, S. 38–42, 265.

Посилання

ред.
  • Herbert Otto Gille [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.]
  • Herbert Otto Gille. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 27 травня 2012. (нім.)
  • Gille, Herbert Otto [Архівовано 19 травня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди обергруппенфюрера Гілле (англ.)
  • Herbert Otto Gille (1897–1966) [Архівовано 2 червня 2012 у Wayback Machine.] фото
  • Herbert Otto Gille
  • Herbert Otto Gille
  • Акунов В. Дивизия СС «Викинг». История Пятой танковой дивизии войск СС. 1941–1945 гг. М., 2006

Примітки

ред.


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
группенфюрер СС
Фелікс Штайнер
 
командир 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг»

1 травня 1943 — 6 серпня 1944
Наступник:
штандартенфюрер СС
Едуард Дайзенгофер
Попередник:
оберфюрер СС
Ніколаус Гайльман
командир 4-го танкового корпусу СС
6 серпня 1944 — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція