Відкрити головне меню

Ковпаківський Герасим Олексійович

(Перенаправлено з Герасим Ковпаківський)

Гера́сим Олексі́йович Ковпакі́вський (рос. Гера́сим Алексе́евич Колпако́вский; 4 березня 1819(18190304) — 5 травня 1896) — російський генерал від інфантерії українського походження.

Ковпаківський Герасим Олексійович
Колпаковский Герасим Алексеевич.jpg
Народився 4 березня 1819(1819-03-04)
Помер 23 квітня (5 травня) 1896 (77 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Велика Кавказька війна, Революція 1848—1849 років в Угорщині і Середньоазійські володіння Російської імперії
Військове звання генерал від інфантерії
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Олександра Невського

Ключова фігура в історії російського завоювання Середньої Азії. Степовий генерал-губернатор і командувач військами Омського військового округу (1882—1889). Військовий губернатор Семипалатинської області і наказний отаман новостворених Семеріченських козаків (1867—1882). Один із небагатьох російських офіцерів, що пройшов бойовий шлях від рядового до генерала. Народився у родині дворян Харківської губернії. Батько — поміщик Олексій Дмитрович Ковпаківський, матір — Параска Іващенко. Поступив на військову службу добровольцем (1835), був рядовим піхотинцем Модлінського полку в Севастополі. Брав участь у Кавказькій війні (з 1840), Молдавському поході (1848), придушенні Угорської революції (1849), освоєнні Західного Сибіру (з 1852) й завоюванні Казахстану (з 1858), Зачуйській експедиції і Узун-Агачському бою (1860), Кульджинському поході (1871), Кокандській війні (1875—1876). Приєднав до Росії Ілійський край (1871) і Ферганську область (1876). Після звільнення з військової служби (1889) мешкав у Санкт-Петербурзі. Був членом Військової ради і Російського географічного товариства (1882). Військові звання: унтер-офіцер (1840), прапорщик (1841), полковий ад'ютант (1842), полковий квартирмейстер (1844), підпоручик (1844), поручик (1845), штабс-капітан (1849), капітан (1854), майор (1855), підполковник (1860), полковник (1860), генерал-майор (1862), генерал-лейтенант (1871), генерал (1885). Нагороджений орденами Святої Анни 4-го ступеня (1845), 3-го ступеня (1847), 2-го ступеня (1857), 1-го ступеня (1868); Святого Володимира 4-го ступеня (1849), 3-го ступеня (1865), 2-го ступеня (1873); Святого Георгія 4-го ступеня (1860), 3-го ступеня (1871); Білого Орла (1877); Святого Олександра Невського (1883). Помер у Санкт-Петербурзі. Похований на Микільському кладовищі Олександро-Невської лаври. Посмертно зарахований вічним шефом 1-го Семеріченського козацького полку (1911).


ДжерелаРедагувати

  • Колпаковский, Герасим Алексеевич // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
  • Колпаковский Герасим Алексеевич // Казачество: энциклопедия. — М., 2003. — С. 164.
  • Шишов А. В. Герасим Алексеевич Колпаковский // Шишов А. В. Сто великих казаков. — М., 2007. — С. 314—319.