Ковпаківський Герасим Олексійович

(Перенаправлено з Герасим Ковпаківський)

Гера́сим Олексі́йович Ковпакі́вський (рос. Гера́сим Алексе́евич Колпако́вский; 4 березня 1819(18190304) — 5 травня 1896) — російський генерал від інфантерії українського походження. Був членом Військової ради і Російського географічного товариства (1882).

Ковпаківський Герасим Олексійович
Народився4 березня 1819(1819-03-04)
Помер23 квітня (5 травня) 1896 (77 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняНікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна Російська імперія
Діяльністьвійськовослужбовець
УчасникКавказька війна, Революція 1848—1849 років в Угорщині і Середньоазійські володіння Російської імперії
Військове званнягенерал від інфантерії
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святої Анни IV ступеня

Ключова фігура в історії російського завоювання Середньої Азії. Степовий генерал-губернатор і командувач військами Омського військового округу (1882—1889). Військовий губернатор Семипалатинської області і наказний отаман новостворених Семиріченських козаків (1867—1882). Один із небагатьох російських офіцерів, що пройшов бойовий шлях від рядового до генерала.

Родина

ред.

Народився у родині дворян Харківської губернії. Батько — поміщик Олексій Дмитрович Ковпаківський, матір — Параска Іващенко.

Кар'єра

ред.

Поступив на військову службу добровольцем (1835), був рядовим піхотинцем Модлінського полку в Севастополі. Брав участь у Кавказькій війні (з 1840), Молдавському поході (1848), придушенні Угорської революції (1849), освоєнні Західного Сибіру (з 1852) й завоюванні Казахстану (з 1858), Зачуйській експедиції і Узун-Агачському бою (1860), Кульджинському поході (1871), Кокандській війні (1875—1876). Приєднав до Росії Ілійський край (1871) і Ферганську область (1876).

Військові звання:

  • унтер-офіцер (1840)
  • прапорщик (1841)
  • полковий ад'ютант (1842)
  • полковий квартирмейстер (1844)
  • підпоручник (1844)
  • поручник (1845)
  • штабс-капітан (1849)
  • капітан (1854)
  • майор (1855)
  • підполковник (1860)
  • полковник (1860)
  • генерал-майор (1862)
  • генерал-лейтенант (1871)
  • генерал (1885)

Нагороджений орденами Святої Анни 4-го ступеня (1845), 3-го ступеня (1847), 2-го ступеня (1857), 1-го ступеня (1868); Святого Володимира 4-го ступеня (1849), 3-го ступеня (1865), 2-го ступеня (1873); Святого Георгія 4-го ступеня (1860), 3-го ступеня (1871); Білого Орла (1877); Святого Олександра Невського (1883).

Після звільнення з військової служби (1889) мешкав у Санкт-Петербурзі.

Помер у Санкт-Петербурзі. Похований на Микільському кладовищі Олександро-Невської лаври. Посмертно зарахований вічним шефом 1-го Семеріченського козацького полку (1911).

Джерела

ред.
  • Колпаковский, Герасим Алексеевич // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
  • Колпаковский Герасим Алексеевич // Казачество: энциклопедия. — М., 2003. — С. 164.
  • Шишов А. В. Герасим Алексеевич Колпаковский // Шишов А. В. Сто великих казаков. — М., 2007. — С. 314—319.