Відкрити головне меню

Герасимова-Персидська Ніна Олександрівна

українська музикознавиця

Ніна Олександрівна Герасимова-Персидська (нар. 23 грудня 1927, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська музикознавець, доктор мистецтвознавства (1978), Заслужений діяч мистецтв України (1997).

Герасимова-Персидська Ніна Олександрівна
Gerasimova Persidskaya.jpg
Народилася 23 грудня 1927(1927-12-23) (91 рік)
Київ, Українська СРР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність музикознавиця, викладачка університету
Alma mater Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d] (1978)
Вчене звання професор
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Членство Міжнародне музикознавче товариство[d], Національна всеукраїнська музична спілка і Національна академія мистецтв України
Нагороди

Зміст

БіографіяРедагувати

У 1951 р. закінчила історико-теоретичний, в 1952 р. — фортепіанний факультет (клас А. А. Янкелевича), в 1954 р. — аспірантуру Київської консерваторії). У 1955 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Народнопісенні основи українського радянського симфонізму».

З 1951 р. викладає в НМАУ (з 1979 — професор).

У 1978 р. захистила докторську дисертацію на тему «Партесний концерт на Україні у ІІ половині XVII–I половині XVIII століття і його місце в культурі епохи».

У 2000 р. за ініціативою Н. А. Герасимової-Персидської в НМАУ була організована кафедра старовинної музики.[1] Читала лекції в університетах Європи (1985, 1986, 1990, 1992) та США (1990).

З 1995 по 2002 рр. — генеральний секретар українського національного комітету Міжнародної музичної ради (IMC) при ЮНЕСКО. Координатор зі зв'язків з Радою з традиційній музиці (ICTM).

Наукова та педагогічна діяльністьРедагувати

Головні теми, до яких звертається Н. О. Герасимова-Персидська, це — музика епохи бароко, історія та теорія партесного стилю, «музика та час», прояв некласичних принципів в європейській музиці від Ars nova до наших днів. У зв'язку з вивченням такої проблематики також у сфері уваги дослідника виявилися питання простору і часу в музиці; феномена музичного твору; семіотики; формування загальних уявлень про наш час в їх зв'язках з іншими — як гуманітарними, так і природними — науками. Основною проблемою, навколо якої об'єднуються всі теми творчості вченого, є діалектична пара дискретність-континуальність, що дозволяє представити історію розвитку європейської музики як цілісну систему. Досліднику властиве глибинне розуміння новизни XXI-го сторіччя, «симптоматики» музичного мистецтва прийдешньої цивілізації. Особливе значення в роботах Н. О. Герасимової-Персидської останнього десятиліття набула проблема значення музики у формуванні уявлень про світ.

Основна проблематика творчості вченої пов'язана з партесною творчістю. Н. О. Герасимовою-Персидською була описана київська колекція партесних творів (комплекти поголосників з Києво-Печерської лаври та Софійського собору). Проводилась також робота в рукописних сховищах інших країн (Росія, Литва, Сербія). Завдяки дослідженням Н. О. Герасимової-Персидської було, зокрема, розширено уявлення про композиторську творчість М. Дилецького. Опубліковані вченою партесні твори увійшли до репертуару багатьох хорових колективів (зокрема, хору «Київ» під керівництвом М. Гобдича, ансамблю «A cappella Leopolis» під керівництвом Р.Стельмащука).

Громадська діяльністьРедагувати

Н. О. Герасимова-Персидська була однією з перших, хто налагоджував та здійснював комунікації між українським та зарубіжним музикознавством. Вона бере активну участь у роботі міжнародних організацій, читає лекції, виступає з доповідями на міжнародних наукових форумах, симпозіумах України, Росії, Польщі, Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, США, Швейцарії.

Серед проектів, автором та організатором яких була Н. О. Герасимова-Персидська можна назвати: міжнародний фестиваль «Музичні діалоги: Україна і світ бароко» (1994), міжнародну конференцію «Православна Монодія» (1998), творчу майстерню молодих дослідників «Час — Простір — Музика» (2000), щорічні конференції під загальною назвою «Звук та знак» (з 2005), міжнародний проект «Schola cantorum Basiliensis в гостях у Національній музичній академії України» (Швейцарія — Україна, 2000–2003)[2] та інші.

Незаперечним внеском у розвиток українського музикознавства та удосконалення системи освіти стала розробка концепції першої в Україні кафедри старовинної музики, що відкрилася в 2000 р. в НМАУ. Були сформовані спеціальні навчальні програми для дослідження як західноєвропейської, так і вітчизняної музики середньовіччя, Відродження, бароко. Оригінальність задуму кафедри полягає в органічному поєднанні теорії та виконавства.

Педагогічна діяльність Н. О. Герасимової-Персидської пов'язана з НМАУ (з 1951). Нею читається базовий курс «Поліфонія» (історико-теоретичний факультет), а також спецкурси «Еволюція художніх стилів в мистецтві» (магістратура), «Історія музичних стилів» (асистентура-стажування), «Теорія та практика сучасної музики» (аспірантура). керує дипломними, магістерськими роботами, дисертаційними (кандидатськими та докторськими) дослідженнями. Н. О. Герасимова-Персидська є творцем своєї дослідницької школи української медієвістики.

Серед випускників Н. О. Герасимової-Персидської — К.Берденнікова, Т.Бринь, Г.Васильченко-Михно, Ю.Ваш, С.Гоменюк, Т.Гусарчук, О.Дашевська, Г.Єрмакова, Н.Заболотна, О.Зосім, А.Івко, Людмила Івченко, Є.Ігнатенко, Л. Кияновська, І.Крицька, І.Кузьмінський, Г.Ляшенко, Ю.Медведик, О.Соколов, Д.Терентьєв, І.Тукова, В.Храпачов, Е.Цірікус, І.Чижик, О.Шевчук.

Нагороди та преміїРедагувати

  • Заслужений діяч мистецтв України (1997)
  • Кавалер почесного знаку «За заслуги перед польською культурою» Міністерства культури та мистецтва Польщі (2006)
  • Лауреат Премії імені М. В. Лисенка (1990)
  • Володарка Великої золотої медалі Національної академії мистецтв України (2002)
  • Володарка Срібної медалі «За заслуги в ХХ столітті» Міжнародного біографічного центру (1992, Кембридж, Велика Британія)
  • «Жінка року 1992–1993» (Міжнародний біографічний центр, Кембридж, Велика Британія)

Членство в організаціяхРедагувати

  • Дійсний член Міжнародного музикознавчого товариства (1990)
  • Член Національної Всеукраїнської музичної Спілки (1993),
  • Дійсний член Європейського товариства культури (1993),
  • Академік Національної академії мистецтв України (2006).

ПублікаціїРедагувати

 
Сборник статей «Музыка. Время. Пространство» (Київ, 2012)
 
Монографія «Русская музыка XVII века…» (Москва, 1994)

МонографіїРедагувати

  • Хоровий концерт на Україні в XVII-XVIII ст. — К. : Музична Україна, 1978. — 181 с.
  • Партесный концерт в истории музыкальной культуры. — М. : Музыка, 1983. — 288 с.
  • Русская музыка XVII века — встреча двух эпох. — М. : Музыка, 1994. — 126 с.[3]
  • Музыка. Время. Пространство. — К. : Дух і літера, 2012. — 408 с.[4]

Нотні виданняРедагувати

  • Партесний концерт: Матеріали з історії української музики : Партитура / [упор. і автор вступн. ст. Н. О. Герасимова-Персидська]. — К. : Музична Україна, 1976. — 231 с.
  • Дилецький М. Хорові твори : Партитура / [упор., ред., вступ. ст. та комент. Н. О. Герасимової-Персидської]. — К. : Музична Україна, 1981. — 153 с.
  • Українські партесні мотети початку XVIII століття: з Югославських зібрань : Партитура / [ред.-упор., вступн. ст. Н. О. Герасимова-Персидська]. — К. : Музична Україна, 1991. — 453 с.
  • Партесні концерти XVII–XVIII ст. з київської колекції / [упорядкування, розшифровка, зведення в партитуру, наукова редакція, вступн. ст. та комент. Н. О. Герасимової-Персидської]. — К. : Музична Україна, 2006. — 340 с.[5]
  • Слепый родивыйся // Хрестоматія української дожовтневої музики / [упорядкування та коментарі О. Я. Шреєр-Ткаченко]. — К. : Музична Україна, 1974. — Ч. 1. — С. 86-100.
  • Како не имам плакатися // Музыка. Время. Пространство. — К. : Дух і літера, 2012. — С. 362–378.
  • Озлоблен бых // Музыка. Время. Пространство. — К. : Дух і літера, 2012. — С. 379–392.
  • О, сладкий свете, Михаиле архангеле // Музыка. Время. Пространство. — К. : Дух і літера, 2012. — С. 393–407.

СтаттіРедагувати

Більше 130. Серед них:

  • Характерные черты многоголосия партесных концертов XVII-XVIII ст. // Musica Antiqua. — Bydgoszcz, 1969. — Vol. 2. — S. 369–401.
  • Некоторые вопросы формообразования у Шостаковича // Сучасна музика. — К., 1973. — С. 112–124.
  • Партесное многоголосие и формирование стилевых направлений в музыке XVII-XVIII ст. // Текстология и поэтика русской литературы XI-XVIII веков : Труды Отдела древнерусской литературы. — Л. : Наука, 1977. — Т. XXXII. — С. 121–132.
  • Historyczne uwarunkowanie kategorii czasu w muzyce // Muzyka. — 1978. — № 1. — S. 21-32.
  • Про становлення віршового принципу в музиці // Українське музикознавство. — К. : Музична Україна, 1978. — Вип. 13. — С. 84-99.
  • Рукописи багатоголосних творів XVII-XVIII ст. у фондах Відділу рукописів ЦНБ // Фонди Відділу рукописів ЦНБ АН УРСР. — К., 1982. — С. 116–130.
  • «Малые формы» в украинско-русской музыке XVII в. // Musica Antiqua. — Bydgoszcz, 1985. — Vol. 7. — S. 621–637.
  • Об отражении Повести о Варлааме и Иоасафе в древнерусской музыке // Взаимодействие древнерусской литературы и изобрази-тельного искусства : Труды Отдела древнерусской литературы. — Л. : Наука, 1985. — Т. XXXVIII. — С. 331–337.
  • Историческая обусловленность музыкального восприятия и типология культуры // Музыкальное восприятие как предмет комплексного исследования. — К., 1986. — С. 18-28.
  • Постоянные эпитеты в хоровом творчестве конца XVII — первой половины XVIII веков // Русская хоровая музыка XVI–XVIII веков. — М. : Наука, 1986. — С. 136–152. — (Серия «Сб. трудов ГМПИ имени Гнесиных» : Вып. 83).
  • Авторство как историко-стилевая проблема // Музыкальное произведение: сущность, аспекты анализа. — К. : Музична Україна, 1988. — С. 27-33.
  • О двух типах музыкального хронотопа // Литература и искусство в системе культуры. — М. : Наука, 1988. — С. 343–349.
  • Переход от «знамени» к «киевской квадратной ноте» в музыке Юго-Западной Руси XVII в. // Музыка — культура — человек. — Свердловск : Изд-во Уральского ун-та, 1991. — Вип. 2. — С. 58-65.
  • Італійські впливи в українській музиці XVII ст. // Музична культура Італії та Франції: від бароко до романтизму. — К. : КДК іме-ні П. І. Чайковського, 1991. — С. 17-25.
  • Polyphony in the Ukrainian Music of the XVII с. // Musica Antiqua. — Bydgoszcz, 1991. — Vol. 9. — S. 405–421.
  • Die ukrainishe Mehrstimmigkeit: kant und Partessny-Konzert // Alt-russische Musik. Einführung in ihre Geschichte und Probleme / [hrsg. von N. Gerasimowa-Persidskaia]. — Graz/Austria : Akademische druck-u. Verlagsanstalt, 1993. — S. 133–170.
  • Музичні знахідки з «Матице Српске» (мотети кінця XVII — початку XVIII ст.) // Український музичний архів. — К. : Центрмузін-форм, 1995. — Вип. 1. — С. 9-14.
  • Монодия и многоголосие в церковной музыке Украины XVI–XVIII вв. // Традиционная и духовная музыка — наследие Человечества : Тезисы докладов * Международного музыковедческого симпозиума. — Ереван, 1999. — С. 11-13.
  • «Граматика» Миколи Дилецького як джерело атрибуцій його невідомих творів // Науковий вісник НМАУ іме-ні П. І. Чайковського : Музикознавство: з ХХ у ХХІ століття. — К., 2000. — Вип. 7. — С. 34-45.
  • Ізоритмічні мотети Гійома де Машо і їх «готична» концепція форми // Київське музикознавство. — К., 2001. — Вип. 6. — С. 5-23.
  • Львівський Ірмологіон 1700 року як явище музичної культури // Калофонія. — Львів : Видавництво Львівської Богословської Ака-демії, 2002. — Число 1. — С. 19-24.
  • Musikalische Stilelemente als Erkennungszeichen der Konfession (Ukraine und Russland im 17. Jahrhundert) // Kirchenmusik-geistliche Musik — religioese Musik. Musikgeschichte zwischen Ost- und West-europa. — Sinzig, Studio, 2002. — B. 7. — S. 167–174.
  • Неомедиевизм в современной музыке как показатель смены культурной парадигмы // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського. — К., 2003. — Вип. 24. — С. 6-13. — (Серія «Старовинна музика: сучасний погляд» : кн. 1).
  • Месса Нотр Дам Гийома де Машо: «Сумма музыки» Средневеко-вья и прорыв в Новое искусство // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського. — К., 2006. — Вип. 41. — С. 5-18. — (Серія «Старовинна музика: сучасний погляд. Ars medievalis — Ars contemporalis» : кн. 2).
  • О дискретной линеарности в современной музыке // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського : Мистецтвознавчі пошу-ки. — К., 2008. — Вип. 78. — С. 12-17.
  • XXI століття і musica mundana// Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського: Науковий журнал. — 2008. — № 1 (1). — С. 90-97.
  • Сорок років Musicae antiquae Ukraine // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського: Науковий журнал. — 2009. — № 1 (2). — С. 26-33.
  • От элементарной частицы до «большой формы»: к вопросу о становлении композиции партесного концерта (мажорная сфера) // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського : Старовинна музика — сучасний погляд. — К. : НМАУ імені П. І. Чайковського, 2009. — Вип. 88. Ч. 1. — С. 38-57.[6]
  • Звук и знак в музыкальном искусстве: исторический аспект // Київське музикознавство : Музикознавство у діалозі. — Київ-Дюссельдорф, 2011. — Вип. 37. — С. 12-23.[7]
  • Интонация в новейшей музыке // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського : Світ музико-знавства: стратегії, дискурси, сюжети. — К. : НМАУ іме-ні П. І. Чайковського, 2011. — Вип. 98. — С. 16-31.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати