Кірпа Георгій Миколайович
Гео́ргій Микола́йович Кірпа (20 липня 1946, с. Клубівка, Ізяславський район Хмельницької області — 27 грудня 2004, Київ, Україна) — український політичний та державний діяч, інженер-транспортник.
| Георгій Миколайович Кірпа | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Міністр транспорту та зв'язку України | ||||||||
| 24 липня 2004 — 27 грудня 2004 | ||||||||
| Наступник | Євген Червоненко | |||||||
| Народився |
20 липня 1946 с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР,  СРСР | |||||||
| Помер |
27 грудня 2004 (58 років) Київ,  Україна | |||||||
| Похований | Байкове кладовище | |||||||
| Відомий як | політик | |||||||
| Громадянство |
СРСР→ Україна | |||||||
| Національність | українець | |||||||
| Alma mater | УкрДУЗТ | |||||||
| Політична партія | «Відродження» | |||||||
| У шлюбі з | Жанна Ігорівна | |||||||
| Діти |
Віталій (1972) Інна (1974) | |||||||
| Рідня | Кам'янець-Подільська | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
| Підпис |
 | |||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||||
Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004). Кандидат технічних наук (1997). Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (2000—2004). Почесний громадянин Ковеля (2001), Роздільної, Харкова та Чопа[1]. Герой України (2002).
Життєпис ред.
Освіта ред.
Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (тепер Український державний університет залізничного транспорту, 1970).
Кар'єра ред.
Серпень 1964 — липень 1965 — слюсар, Клубівський цукровий завод (Хмельницька область).
Серпень 1965 — серпень 1970 — студент (Харківський інститут інженерів залізничного транспорту).
Серпень-листопад 1970 — черговий по станції Чоп (Львівська залізниця).
Листопад 1970 — грудень 1971 — служба в армії, м. Ярославль (Росія).
Грудень 1971 — березень 1972 — інженер станції Чоп.
Березень-листопад 1972 — головний інженер станції Чоп.
Листопад 1972 — травень 1977 — начальник станції Чоп.
Травень 1977 — січень 1978 — начальник відділу перевезень Ужгородського відділку Львівської залізниці.
Січень 1978 — квітень 1979 — заступник начальника Ужгородського відділку Львівської залізниці.
Квітень 1979 — січень 1982 — начальник Рівненського відділку Львівської залізниці.
Січень 1982 — січень 1985 — начальник Ужгородського відділку Львівської залізниці.
Січень 1985 — липень 1993 — 1-й заст. начальника Львівської залізниці.
Липень 1993 — квітень 2000 — начальник Львівської залізниці.
Квітень 2000 — серпень 2001 — 1-й заступник міністра — генеральний директор Держ. адміністрації залізничного транспорту України, Мін-во транспорту України.
Від серпня 2001 — генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004).
Обраний народним депутатом України 4 скликання з квітня 2002 від блоку «За єдину Україну!», № 10 у списку. На час виборів: генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, б/п. Зняв кандидатуру.
Академік Транспортної академії України (1997).
Голова партії «Відродження» (з червня 2004 р.).
З травня 2002 р. під його орудою розгорнуто та здійснено низку масштабних проектів:
- будівництво Південного вокзалу на станції Київ-Пасажирський
- будівництво автомагістралі Київ-Одеса.
- реконструкція Дарницького вокзалу та станції Караваєві Дачі,
- будівництво нового мосту через р. Дніпро.
- почали курсувати пришвидшені поїзди між Києвом та Харковом і Києвом та Дніпропетровськом.
Загинув від вогнепального поранення наступного дня після повторного голосування 2-го туру президентських виборів 2004 року. Офіційно оголошена версія смерті — ймовірне самогубство[2].На тілі виявлено два вхідні отвори від куль-одна в район грудей інша в потилицю.
Відзнаки ред.
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (23 квітня 2002) — за визначні заслуги перед Україною у розвитку залізничного транспорту, забезпечення ефективного функціонування транспортної системи держави[3]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (3 червня 1999) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку залізничного транспорту[4]
- Орден «За заслуги» III ст. (21 квітня 1998) — за вагомі досягнення в праці, високий професіоналізм[5]
- Заслужений працівник транспорту України (2 серпня 1995) — за значний особистий внесок у підвищення ефективності використання залізничного транспорту, впровадження передових методів перевезень вантажів і пасажирів, високу професійну майстерність[6]
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку, створення, освоєння виробництва та впровадження вітчизняного восьмиосьового електровоза постійного струму типу ДЕ1 (у складі колективу)[7]
- Державна премія України в галузі архітектури 2003 року — за реконструкцію комплексу станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці (у складі колективу)[8]
- Орден Дружби народів (СРСР, 1985).
- Знак «Почесному залізничнику» (1984).
- Орден Святого князя Володимира Великого (1998).
- Медаль «За ефективне управління» (1999, Міжнародна кадрова академія).
- «Найпопулярніша особа Львівщини — Галицький лицар 1999» в номінації «Меценат».
- Персональна нагорода в номінації «За проявлення волі лідера у зміцненні позицій свого підприємства» «Ертслайкер-2000» (Ін-т банкірів у Лондоні).
- Орден Нестора Літописця (2000).
- Ювілейний орден «Різдво Христове 2000» I ст. (2000).
- Ювілейна медаль «Різдво Христове 2000» I ст. (2000).
- Звання «Почесний громадянин міста Роздільна» (30.10.2003)[9].
- Почесна відзнака Міністерства транспорту і морського господарства Республіки Польща.
- 2009 — визнаний найвидатнішим залізничником України за 148 років існування залізничного транспорту в Україні.
Вшанування пам'яті ред.
На честь Георгія Кірпи названі:
- площа перед залізничним вокзалом у місті Ужгороді.
- площа перед залізничним вокзалом у місті Шепетівка.
- з 20 липня 2006 року електропотяг «Георгій Кірпа» курсує за маршрутом Львів—Ужгород[10].
- депутати Київради ухвалили рішення перейменувати Петрозаводську вулицю в Солом'янському районі Києва на вулицю Георгія Кірпи.
- станція у Дарницькому районі Києва, на лінії Дарниця — Гребінка, колишня назва Бортничі[11].
У липні 2006 року Південна залізниця побудувала каплицю на Привокзальній площі в Кременчуці у пам'ять про Георгія Кірпу.
25 грудня 2009 року в Києві відкрито пам'ятну дошку Георгію Миколайовичу Кірпі на будівлі Державної адміністрації залізничного транспорту України (вул. Єжи Ґедройця, 5)[12].
7 липня 2009 створено Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи.
20 липня 2009 в селі Клубівка, Ізяславського району, Хмельницької області відкрито пам'ятник Кірпі.
20 липня 2010 в селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області у будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Георгія Кірпи, відкрито музей його імені[13][14][15].
За часів міністерства Кірпи у м. Ужгороді проведена реконструкція залізничного вокзалу. Нині в залі очікування будівлі вокзалу є меморіальний куточок, присвячений Георгію Миколайовичу. У центрі експозиції — погруддя Героя України Г. М. Кірпи. У шафі під склом зберігаються особисті речі колишнього міністра, серед нагород — оригінальна золота зірка. Також встановлена меморіальна дошка на будівлі Ужгородського вокзалу.
Встановлено меморіальну дошку на будівлі Рівненської дирекції залізничних перевезень (вулиця 16 липня №17)
Меморіальна дошка на будівлі Управління Львівської залізниці.
19 лютого 2016 року в місті Роздільна вулицю Димитрова перейменували на вулицю Георгія Кірпи[16].
.jpg)
Праці ред.
Автор 14 наукових праць в галузі залізничних та мультимодальних перевезень.
Родина ред.
- Дружина Жанна Ігорівна (нар. 1947) — провідний спеціаліст залізного транспорту;
- син Віталій (нар. 1972) — інженер шляхів сполучень;
- дочка Інна (нар. 1974) — хірург.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ На Закарпатті було проведено заходи присвячені пам'яті Георгію Кірпи (фото). Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 11 лютого 2015.
- ↑ Піскун: Смерть Кирпи, найімовірніше, була самогубством. Волков вважає, що причин не було. Архів оригіналу за 13 лютого 2011. Процитовано 23 вересня 2010.
- ↑ Указ Президента України від 23 квітня 2002 року № 367/2002 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 3 червня 1999 року № 609/99 «Про нагородження відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого»»
- ↑ Указ Президента України від 21 квітня 1998 року № 328/98 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
- ↑ Указ Президента України від 2 серпня 1995 року № 687/95 «Про присвоєння почесних звань України працівникам залізничного транспорту»
- ↑ Указ Президента України від 16 грудня 2002 року № 1171/2002 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2002 року »
- ↑ Указ Президента України від 25 червня 2003 року № 548/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2003 року»
- ↑ Список громадян, яким присвоєно звання «Почесний громадянин міста Роздільна»[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Львівською залізницею курсуватиме новий електропоїзд «Георгій Кірпа» (Щоденний львів, 18 липня 2006).
- ↑ На Південно-Західній залізниці з'явилась станція імені Георгія Кірпи.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ На честь Георгія Кірпи в Києві встановлено пам'ятну дошку (сторінка Укрзалізниці). Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2009.
- ↑ На Хмельниччині відкрито музей пам'яті Георгія Кірпи. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 25 липня 2010.
- ↑ «Залізничники увічнили пам'ять Георгія Кірпи». [Архівовано 27 серпня 2010 у Wayback Machine.] Новини УНІАН, 19.08.2010 13:14, автор Віталій Тараненко
- ↑ fondkirpa.com.ua [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Експозиція музею Г. М. Кірпи
- ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ «Про перейменування вулиць та провулків міста Роздільна». Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
Посилання ред.
- Георгій Кірпа [Архівовано 28 березня 2016 у Wayback Machine.] Документальний фільм про Героя України Георгія Кірпу Golden Gate Production Studio
- Урядовий некролог [Архівовано 15 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Кірпа Георгій Миколайович на сайті «Великі Українці»
- Довідник «Хто є хто в Україні»
- Эпидемия имени Кирпы и Верховной Рады [Архівовано 21 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- КРУ звинувачує Укрзалізницю [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Кирпа до сих пор в больнице после избиения Януковичем [Архівовано 16 січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Залізний керівник Львівської залізниці Георгій Кірпа [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.]