Георгій Вилкович
Георгій Вилкович Чаликов — болгарський лікар, політик і дипломат. Міністр закордонних справ і релігій Болгарії (1881—1883), голова Державної ради Болгарії (1883).
| Георгій Вилкович | |
|---|---|
| болг. Георги Вълкович | |
 | |
| Ім'я при народженні | болг. Георги Вълкович Чалъков |
| Народився |
1833 Едірне, Османська імперія |
| Помер |
14 (26) лютого 1892 Константинополь |
| Країна |
 Болгарія |
| Діяльність | лікар, дипломат, політик, хірург |
| Знання мов | болгарська і турецька |
| Членство | Болгарська академія наук |
| Посада | Список міністрів закордонних справ Болгарії, Minister of Public Buildings, Agriculture and Trade of Bulgariad, депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d] і депутат Народних зборів Болгарії[d] |
| Партія | Болгарська консервативна партія |
| Рід | Q12298992? |
У 60-х роках XIX століття був одним із провідних хірургів в Константинополі. Після визволення Болгарії від османського панування став одним із лідерів Консервативної партії. Був дипломатичним представником Болгарії в Османській імперії, де був убитий політичними супротивниками.
Життєпис ред.
Народження та навчання ред.
Георгій Вилкович народився в 1833 році в Едірне. Його батько походив з багатого і впливового роду Чаликовых з Копривштиці. Вилкович почав навчання в Пловдиві, а в 1857 році закінчив військово-медичне училище у Константинополі. Після закінчення училища працював хірургом і викладав у військово-медичному училищі.
Лікарська практика ред.
У 1860—1863 роках спеціалізувався на хірургії в Парижі, а в 1865 році певний час служив головним лікарем центральної лікарні в Дамаску. У 1870—1871 роках працював директором константинопольський лікарні «Хайдар-паша». У 1872 році Вилкович вже мав чин полковника Османської армії.
З 1875 року член-кореспондент, а з 1884 року — дійсний член Болгарського літературного товариства, нині Болгарської академії наук. Під час сербсько-турецької війни в 1876 році очолював військовий госпіталь в Ниші та Софії. Після початку російсько-турецької війни в 1877 року Георгій Вилкович був інтернований в Дамаск, а після звільнення з армії повернувся до Болгарії[1].
Політична діяльність ред.
У Болгарії Георгій Вилкович став одним з лідерів Консервативної партії. У 1879 році був обраний членом Установчих зборів і увійшов до групи з дванадцяти консерваторів, які відмовилися підписати Тирновську конституцію. Був обраний депутатом першого великого народного зібрання (1879) і третього народного зібрання (1882—1883). У 1879 році був призначений керівником Дирекції із сільського господарства, торгівлі та громадських будівель, а в 1881 році — директором поштової і телеграфної служби Східної Румелії. У період повноважень Баттенберга (1881—1883) був міністром закордонних справ і релігій і головою Державної ради (1883)[1].
Під час сербсько-болгарської війни 1885 року Георгій Вилкович був керівником військових госпіталів. У 1886 році служив директором Александрівської лікарні в Софії. У 1887 році був призначений дипломатичним представником Болгарії в Константинополі і залишався на цьому посту аж до самої смерті. Вилкович був одним з ініціаторів політики, що проводиться урядом Стефана Стамболова для поліпшення становища болгар в Османській імперії[1].
Убивство ред.
12 (24) лютого 1892 року на Георгія Вилковича напали наймані вбивці Після цього він помер від ножового поранення в живіт два дні потому[2]. Похований у Пловдиві[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. — София: АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. МО, 1999. — ISBN 978-954-430-603-8 / 978-954-509-191-9. — С. 99 – 100
- ↑ Марков Г. Покушения, насилие и политика в България 1878—1947. — София: Военно издателство, 2003. — С. 48-52. — ISBN 954-509-239-4.