Відкрити головне меню

Туніс — північноафриканська країна, що знаходиться на крайній півночі континенту . Загальна площа країни 163 610 км² (93-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 155 360 км², а на поверхню внутрішніх вод — 8 250 км²[1]. Найменша за площею арабська держава Північної Африки. Площа країни у 4 рази менша за площу України.

Географія Тунісу M:
Географічне положення Тунісу
Географічне положення Тунісу
Континент Африка
Регіон Північна Африка
Координати 34°00′ пн. ш. 9°00′ сх. д. / 34.000° пн. ш. 9.000° сх. д. / 34.000; 9.000
Площа 163 610 км² (93-тє)
 • суходіл 95 %
 • води 5 %
Морське узбережжя 1148 км
Державний кордон 1495 км
Тип височинний, низовинний
Найвища точка гора Джебель-еш-Шамбі (1544 м)
Найнижча точка Шотт-ель-Гарса (-17 м)
Тип тропічний
Найдовша річка Меджерда (450 км)
Найбільше озеро лагуна Бізерта (120 км²)
Природні ресурси вуглеводні, фосфати, залізні руди, руди кольорових металів, кам'яна сіль
Стихійні лиха суховії, пилові і піщані бурі
Екологічні проблеми токсичні відходи, забруднення вод, спустелювання

Зміст

НазваРедагувати

Офіційна назва — Республіка Туніс, Туніс (араб. تونس‎ — Ель-Джумухірія ет-Тунісія, Туніс)[2]. Назва країни походить від однойменної назви її столиці, міста Туніса[3]. Назва міста виводиться від назви давнього міста Тінес, передмістя Карфагена, названого на честь фінікійської богині Місяця — Таніт[4][5][6]. Можливо від зарабізованого берберського слова «енс», що означає лежати[7].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

 
Порівняння розмірів території Тунісу та США

Туніс — північноафриканська країна, що межує з двома іншими країнами: на заході — з Алжиром (спільний кордон — 1034 км), на сході — Лівією (461 км). Загальна довжина державного кордону — 1495 км[1]. Туніс на півночі й сході омивається водами Середземного моря Атлантичного океану[8]. Загальна довжина морського узбережжя 1148 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[9]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[9]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 12 морських миль (22,2 км)[1][10].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Тунісі

Час у Тунісі: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[11].

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Тунісу

Корисні копалиниРедагувати

Надра Тунісу багаті на ряд корисних копалин: нафту, фосфати, залізну руду, свинець, цинк, кам'яну сіль[12].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

Див. також: Вулкани Тунісу

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Тунісу

Середні висоти — 246 м; найнижча точка — Шотт-ель-Гарса (-17 м); найвища точка — гора Джебель-еш-Шамбі (1544 м), неподалік від перевалу Кассерін в західній частині Туніського хребта. Країна розташована на приморських рівнинах, в східній частині Атлаських гір, і північній частині пустелі Сахара.

Північне узбережжя Тунісу зайнято вузькою низовиною озера Бізерта з однойменним портом. Південніше тягнеться декілька відрогів Атлаських гір з родючими долинами. Середні висоти 900—1200 м над рівнем моря. Хребти розташовуються в напрямі з південного заходу на північний схід і знижуються по мірі наближення до берега. Між хребтами Крумірія і Могодс протікає річка Меджерда, що впадає в Туніську затоку. Досягаючи моря, гори утворять півострови, розділені затоками. Найбільший з півостровів закінчується мисом Ет-Тіб, що обмежує з півдня Туніську затоку, яка являє собою зручну природну гавань.

На південь від Атласу рельєф Тунісу являє собою плато, що поступово знижується від відмітки приблизно 600 м над рівнем моря на кордоні з Алжиром до рівнини туніського Сахелю в центральній частині країни. У цьому басейні знаходиться декілька безстічних солончакових западин (шоти) глибиною до 23 м нижче рівня моря. Далі на південь рельєф знову підвищується, досягаючи позначки 300 м над рівнем моря поруч з лівійським кордоном.

Східне узбережжя на південь від мису Ет-Тіб в основному низовинне і піщане, з двома великими затоками — Хаммамет і Габес. Неподалік від берега знаходяться декілька великих островів, у тому числі Джерба і архіпелаг Керкенна.

УзбережжяРедагувати

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Тунісу

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Тунісу

Більша частина території Тунісу лежить у субтропічному кліматичному поясі, південна — у тропічному[13]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[14]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[14]. На півдні в пустелі спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри[14].

Туніс є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[15].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 4,6 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 4,59 тис. км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Тунісу

Річки і тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану. Більша частина території країни відноситься до безстічних областей пустелі Сахара.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Тунісу

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Тунісу

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Тунісу

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Тунісу

Земельні ресурси Тунісу (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 64,8 %,
    • орні землі — 18,3 %,
    • багаторічні насадження — 15,4 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 31,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 6,6 %;
  • інше — 28,6 %[1].
Див. також: Ліси Тунісу

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Тунісу

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції[14].

Охорона природиРедагувати

Туніс є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції з охорони морських живих ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Тунісу

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: жаркі й посушливі південні вітри з Сахари навесні або восени; можливі пилові і піщані бурі[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Тунісу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Tunisia, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. (англ.) Room, Adrian. Placenames of the World: Origins and Meanings of the Names for 6,600 Countries, Cities, Territories, Natural Features, and Historic Sites. — McFarland, 2006. — 385 с. — ISBN 0-7864-2248-3.
  4. Поспелов Е. М., 2005
  5. (англ.) Houtsma, Martijn Theodoor. E.J. Brill's First Encyclopaedia of Islam, 1913—1936. — Brill, 1987. — 838 с. — ISBN 90-04-08265-4.
  6. (англ.) Taylor, Isaac. Names and Their Histories: A Handbook of Historical Geography and Topographical Nomenclature. — BiblioBazaar, LLC, 2008. — 281 с. — ISBN 0-559-29668-1.
  7. (англ.) Rossi, Peter M.; White, Wayne Edward. Articles on the Middle East, 1947—1971: A Cumulation of the Bibliographies from the Middle East Journal. — Pierian Press, University of Michigan, 1980. — 132 с.
  8. Атлас світу, 2005
  9. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  10. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  11. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 20 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  12. Туніс // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  13. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  14. а б в г ФГАМ, 1964
  15. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  16. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати