Відкрити головне меню

Танзанія — східноафриканська країна, що знаходиться на сході континенту . Загальна площа країни 947 300 км² (31-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 885 800 км², а на поверхню внутрішніх вод — 61 500 км²[1]. Площа країни у 1,5 рази більша за площу України.

Географія Танзанії Picto infobox map.png
Географічне положення Танзанії
Географічне положення Танзанії
Континент Африка
Регіон Східна Африка
Координати 6°00′ пд. ш. 35°00′ сх. д. / 6.000° пд. ш. 35.000° сх. д. / -6.000; 35.000
Площа 947 300 км² (31-ше)
 • суходіл 93,75 %
 • води 6,25 %
Морське узбережжя 1424 км
Державний кордон 4161 км
Тип височинний
Найвища точка гора Кіліманджаро (5895 м)
Найнижча точка Індійський океан (0 м)
Тип субекваторіальний
Найдовша річка Руфіджі (600 км)
Найбільше озеро Вікторія (69485 км²)
Природні ресурси гідроенергія, руди кольорових металів, фосфати, залізні руди, кам'яне вугілля, алмази, коштовне каміння, золото, вуглеводні
Стихійні лиха повіді, посухи, активний вулканізм
Екологічні проблеми деградація земель, знеліснення, спустелювання

НазваРедагувати

Офіційна назва — Об'єднана Республіка Танзанія, Танзанія (суах. Jamhuri ya Muungano wa Tanzania)[2]. Назва країни походить від комбінації назв двох держав, що утворили її 1964 року, Танганьїки і Занзібару з додаванням постфіксу на означення країни -ія[3]. Танганьїка бере свою назву від однойменного озера в цьому регіоні, яке вперше відвідав 1858 року Річард Френсіс Бертон[3]. Він вивів назву від tou tanganyka — приєднуватися, інтерпретувавши це як місце, де зливаються води. Однак 1871 року інший британській мандрівник, Генрі Мортон Стенлі пояснив, що топонім має інше походження, від «тонга» — острів і «гіка» — рівнина[3]. Для сучасних дослідників обидві теорії залишаються сумнівними. Султанант Занзібар отримав свою назву від однойменного міста, який араби прозвали Зенгібар (Зенджібар), де «зендж» (араб. زنكي‎) — назва місцевого народу, яка перекладається як чорні, а «бар» (араб. برر‎) означає берег, тобто «Берег чорношкірих»[3]. Колишня назва — Об'єднана Республіка Танганьїка і Занзибар[2].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

 
Карта Танзанії від ООН (англ.)
 
Порівняння розмірів території Танзанії та США

Танзанія — східноафриканська країна, що межує з вісьмома іншими країнами: на півночі — з Угандою (спільний кордон — 391 км) і Кенією (775 км), на заході — з Бурунді (589 км), Руандою (222 км), ДР Конго (479 км), на півдні — з Мозамбіком (840 км), Малаві (512 км) і Замбією (353 км). Загальна довжина державного кордону — 4161 км[1]. Танзанія на сході омивається водами Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 1424 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[4][5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][5].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Танзанії

Час у Танзанії: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[6].

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Танзанії

Корисні копалиниРедагувати

Надра Танзанії багаті на ряд корисних копалин: олово, фосфати, залізну руду, кам'яне вугілля, алмази, коштовне каміння, золото, природний газ, нікель[7].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Танзанії

Країна розташована на Східно-Африканському плоскогір'ї (висоти понад 1000 м). Середні висоти — 1018 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Кіліманджаро (5895 м), найвища гора континенту.

УзбережжяРедагувати

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Танзанії

Найбільші острови країни: Занзібар, Пемба та Мафія.

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Танзанії

Територія Танзанії лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, увесь рік температура повітря близько +26 °C. , зимовий період не набагато прохолодніший за літній[9]. У літнє-осінній період з морів та океанів можуть надходити тропічні циклони, вдалині від моря взимку відзначається сухий сезон[9]. На півночі два сезони дощів (березень—травень та вересень—листопад) — на півдні один (листопад—квітень).

Танзанія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 96,27 км³[1]. Хоча в Танзанії немає крупних річок, по Центральному плато країни проходить вододіл басейнів трьох великих річок Африканського континенту: Нілу, Конго і Замбезі, які, відповідно, течуть в Середземне море, Атлантичний і Індійський океан. Конго живлять води озера Танганьїка, Ніл — озера Вікторія, Замбезі — озера Ньяса (Малаві). Чверть території країни займають області внутрішнього стоку, які охоплюють депресію озера Руква і розташовані на півночі країни замкнуті басейни озер Еясі, Маньяра, Натрон, Балангіда.

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1840 км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Танзанії

Річки сходу країни належать басейну Індійського океану; на заході річки несуть свої води до безстічних областей озер Танганьїка, Руква; на півночі річки впадають до озера Вікторія, що відноситься до басейну Середземного моря Атлантичного океану. Головні річки країни — Понгані, Руфіджі, Рувума і Вамі. Річкова мережа розвиненіша на сході, куди течуть більш повноводні річки, що впадають в Індійський океан. У внутрішніх областях річкова мережа рідше. На Центральному плоскогір'ї багато річок пересихають в сухий сезон. На плато Масаї постійних річок майже немає.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Танзанії

Уздовж східного кордону розташовані озера Вікторія, Танганьїка, Ньяса.

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Танзанії

ЛьодовикиРедагувати

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Танзанії

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Танзанії

У рослинному покриві переважають савани та рідколісся.

Земельні ресурси Танзанії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 43,7 %,
    • орні землі — 14,3 %,
    • багаторічні насадження — 2,3 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 27,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 37,3 %;
  • інше — 19 %[1].
Див. також: Ліси Танзанії

Тваринний світРедагувати

Охорона природиРедагувати

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Танзанії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повіді на центральному плато в сезон дощів; посухи; помірний вулканізм, вулкан Ол-Доньо-Ленгаї (2962 м) спокійно періодично вивергає потоки лави впродовж багатьох років[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Танзанії можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом.

  • Смуга прибережної низовини місцями, особливо в гирлах річок, заболочена. Тут поширені мангрові чагарники, розвинені родючі ґрунти. Клімат екваторіально-мусонний, жаркий, сезонно вологий. Такий же клімат на островах Занзібар і Пемба, де випадає багато опадів, ґрунти родючі й інтенсивно обробляються. Океанський берег материкової частини Танзанії порізаний досить слабо. Для стоянки морських суден придатні лише гавані Дар-ес-Салама, Тангі, Лінді та деякі інші.
  • Плато. Більш низька і більш посушлива частина плато займає всю південну Танзанію. Ґрунти тут більш легкого складу, схильні до ерозії і швидко виснажуються. Осадів випадає мало, водиться муха цеце. На мові народу суахілі цю безплідну і малонаселену місцевість називають суах. «ньїка». Центральна і північна частини плато підіймаються до висот 1200—1500 м. Місцями там випадає помірна кількість опадів, поширені родючі ґрунти. Широко розвинене землеробство. Плато в меридіональному напрямі перетинається Східно-Африканською рифтовою зоною, що утворилася внаслідок значного занурення земної кори вздовж паралельних розломів. На півдні до цієї зони приурочена улоговина озера Ньяса, рівень якого знаходиться вище на 475 м від рівня моря. В західному розломі розташоване озеро Танганьїка, а звивиста східна гілка розлому перетинає центральну Танзанію. Озера Ньяса, Танганьїка і Вікторія (що займає неглибоку западину на півночі плато) мають важливе транспортне значення. На північному сході розташовані плато Серенгеті і Масаї (Степ Масаї), а також Кратерне нагір'я (кратери Нгоронгоро і Ела-Найробі).
  • Гори. У самих високих районах Танзанії знаходяться відособлені вулканічні гори, невеликі гірські масиви і хребти. На півночі це вулкани Меру (4567 м) і Кіліманджаро з піками Кібо (5895 м) і Мавензі (5355 м). На північному сході це гори Паре та Усамбара. Східний край Центрального плоскогір'я зайнятий горами Нгуу, Нгуру, Укагуру, Улугуру (висотою до 2653 м), Рубего й Удзунгва, які разом з горами Паре та Усамбара входять до Східної гірської дуги. На півдні виділяються гори Лівінгстона (Кіпенгере), що протяглися вздовж північно-східного узбережжя озера Ньяса, та гори Мбея (висотою до 2826 м, гора Мбея) на північ від цього озера. Загалом гори отримують більше опадів в порівнянні з іншими районами країни і відрізняються більш родючими ґрунтами. Середні частини схилів гір Кіліманджаро придатні для землеробства.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Tanzania, Geography. Factbook
  2. а б Котляков В. М., 2006
  3. а б в г Поспелов Е. М., 2005
  4. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. а б Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 15 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Танзанія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в г ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати