Відкрити головне меню

Географія Сент-Кіттсу і Невісу

Сент-Кіттс і Невіс — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 261 км² (212-те місце у світі), площа острова Сент-Кіттс — 168 км², острова Невіс — 93 км², з яких на суходіл припадає 261 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни у 3 рази менша за площу території міста Києва.

Географія Сент-Кіттсу і Невісу Picto infobox map.png
Географічне положення Сент-Кіттсу і Невісу
Географічне положення Сент-Кіттсу і Невісу
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 17°20′ пн. ш. 62°45′ зх. д. / 17.333° пн. ш. 62.750° зх. д. / 17.333; -62.750
Площа 261 км² (212-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 135 км
Державний кордон 0 км
Тип гористий
Найвища точка гора Ліамуїга (1156 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Тип тропічний
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Природні ресурси родючі ґрунти
Стихійні лиха тропічні циклони

НазваРедагувати

Офіційна назва — Федерація Сент-Кіттс і Невіс, Сент-Кіттс і Невіс (англ. Federation of Saint Kitts and Nevis, Saint Kitts and Nevis)[2]. Назва країни походить від назв однойменних островів, що її складають. Острів Святого Кристофера був відкритий 1493 року Христофором Колумбом і названий ним Сан-Хорхе. Починаючи з 1627 року острів колонізують англійці і на мапах він підписується як Кіт, або Кіттс[3]. Пізніше його назва була переосмислена і змінена на честь покровителя мандрівників, святого Христофора. Острів Невіс був відкритий Колумбом одночасно з Сент-Кіттсом і отримав назву Сан-Мартин, на честь християнського святого Мартина[3]. Пізніше отримав іспанську назву Богоматір наша білосніжна (ісп. Nuestra Señora de las Nieves), що з часом скоротили і англізували до Невіс. Можливо, через колір хмар, що огортали гори острова[1].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Сент-Кіттс і Невіс — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Навітряних островів Малих Антильських островів[4]. Сент-Кіттс і Невіс на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 135 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[6][1].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Час у Сент-Кіттсі і Невісі: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)[7].

ГеологіяРедагувати

Територія країни складається з вулканічних островів. Найдавніші осадові гірські породи на них представлені пліоценом і міоценом[8].


Корисні копалиниРедагувати

Надра Сент-Кіттсу і Невісу не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[9].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

РельєфРедагувати

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Ліамуїга (1156 м).

УзбережжяРедагувати

ОстровиРедагувати

КліматРедагувати

Територія Сент-Кіттсу і Невісу лежить у тропічному кліматичному поясі[10]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[11]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[11]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[11]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[11].

Сент-Кіттс і Невіс не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[12].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,02 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 8 км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Річки країни належать басейну Атлантичного океану.

ОзераРедагувати

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

РослинністьРедагувати

Земельні ресурси Сент-Кіттсу і Невісу (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 23,1 %,
    • орні землі — 19,2 %,
    • багаторічні насадження — 0,4 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,5 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 42,3 %;
  • інше — 34,6 %[1].

Тваринний світРедагувати

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[11].

Охорона природиРедагувати

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: урагани з липня по жовтень[1].

У країні значних екологічних проблем не відмічається.

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Сент-Кіттсу і Невісу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Saint Kitts and Nevis, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. а б Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 2 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Donovan & Steven, 1994
  9. Північна Америка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  10. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  11. а б в г д ФГАМ, 1964
  12. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333. 

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати