Відкрити головне меню

Намібія — південноафриканська країна, що знаходиться на південо-західному узбережжі континенту . Загальна площа країни 824 292 км² (34-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 823 290 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 002 км²[1]. Площа країни на ⅓ більша за площу території України, трохи більша за половину площі Аляски.

Географія Намібії Picto infobox map.png
Географічне положення Намібії
Географічне положення Намібії
Континент Африка
Регіон Південна Африка
Координати 22°00′ пд. ш. 17°00′ сх. д. / 22.000° пд. ш. 17.000° сх. д. / -22.000; 17.000
Площа 824 292 км² (34-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 1572 км
Державний кордон 4220 км
Тип височинний
Найвища точка вершина Кенігштейн у масиві Брандберг (2606 м)
Найнижча точка Атлантичний океан (0 м)
Тип тропічний
Найдовша річка Оранжева ( км)
Найбільше озеро солончак Етоша (5000 км²)
Природні ресурси алмази, руди кольорових металів, уранові руди, золото, срібло, кам'яна сіль, гідроенергія, риба
Стихійні лиха посухи
Екологічні проблеми дефіцит прісної води, спустелювання, браконьєрство

НазваРедагувати

Офіційна назва — Республіка Намібія, Намібія (англ. Republic Namibia, Namibia)[2]. Назва країни походить від назви прибережної пустелі Наміб (нама namibe), назва якої з готтентотської мови дамара перекладається як порожнє місце[3]. Колишні колонії: Німецька Південно-Західна Африка (нім. Deutsch Suedwest Afrika), до 1968 року британська Південно-Західна Африка (англ. South-West Africa)[3].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Намібія — південноафриканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Анголою (спільний кордон — 1427 км) і Замбією (244 км), на сході — з Ботсваною (1544 км), на півдні — з ПАР (1005 км). На північному сході територія Намібії вклинюється між Анголою, Ботсваною і Замбією у вигляді вузького коридору довжиною 483 км і шириною 80 км — так звана смуга Капріві, що дає країні вихід до річки Замбезі. Загальна довжина державного кордону — 4220 км[1]. Намібія на заході омивається водами Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1572 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Намібії

Час у Намібії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться першої неділі вересня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Намібії

У тектонічному відношенні територія Намібії складається з двох древніх геологічних платформ (кратонів), Конго — на півночі, Калахарі — на півдні[8]. Область між ними займає геологічний пояс Дамара однойменного орогенезу 580—550 млн років тому. Уздовж атлантичного узбережжя геологічні пояси Каоко і Гаріп, залишки океану Адамастор (Протоатлантики) до остаточного відділення південноамериканських платформ Сан-Франсіску та Ла-Плата[8].

Корисні копалиниРедагувати

Надра Намібії багаті на ряд корисних копалин: алмази, мідь, уранові руди, золото, срібло, свинець, олово, літій, кадмій, вольфрам, цинк, кам'яну сіль, нафту, кам'яне вугілля, залізну руду[9].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

Див. також: Вулкани Намібії

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Намібії

Більша частина території країни — плоскогір'я (до 2600 м), яке ступінчастим уступом обривається до прибережної пустелі Наміб. Середні висоти — 1141 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Брандберг (Кенігштейн) (2606 м).

Уздовж узбережжя — пустеля Наміб, шириною 50-130 км, яка займає близько 20 % території країни. Вітер переміщує прибережні піски з півдня на північ і утворює біло-жовті дюни висотою до 40 м. За прибережними дюнами тягнеться ланцюг довгих вузьких лагун. Тут зустрічаються солончакові западини округлої або овальної форми. З віддаленням від берега забарвлення дюн поступово переходить в червоне через збільшення вмісту оксидів заліза. Дюни у внутрішніх районах пустелі Наміб найвищі у світі (до 300 м), заввишки з Ейфелеву вежу.

На сході поверхня пустелі Наміб рівнями підіймається до Великого ескарпу (уступу). Тут місцями підносяться численні останцеві плато і гори. Одна з них — лаколіт Брандберґ (2579 м), складена гранітами, найвища точка країни. Вона оточена нижчими горами, які отримали назву «Дванадцять Апостолів». У печерах і на схилах Брандберґа збереглися наскельні малюнки первісних людей.

Великий Уступ служить західним кордоном плоскогір'я, складеного кристалічними породами, переважно гранітами і гнейсами, які місцями перекриті кварцитами, пісковиками і вапняками. Плоскогір'я полого знижується в глиб материка і розчленоване на окремі масиви: Каоко, Овамбо, Дамара, Нама та ін. тектонічними западинами. Найбільша з них — Калахарі — знаходиться на висоті близько 900 м над рівнем моря. Вона вкрита червоними і білими пісками, що перекривають кристалічні породи фундаменту. Піски утворюють дюни висотою до 100 м. Каньйон Фіш-Рівер — другий за величиною у світі після Гранд-каньйону в США.

УзбережжяРедагувати

Берегова лінія загальною протяжністю близько 1500 км вирівняна. Є тільки дві зручні бухти — Волфіш-Бей і Людеріц. У північних і південних районах узбережжя складене щебенисто-галечним матеріалом, а в центральних — піщаним.

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Намібії

Територія Намібії лежить у тропічному кліматичному поясі[10]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[11]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[11]. Переважають східні пасатні вітри. На узбережжі відмічається вплив холодної Бенгельської течії, сезонний хід температури повітря чітко відстежується[11]. Чітко простежуються пасати з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опади майже відсутні, цілковита пустеля[11].

Намібія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[12].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 17,72 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 80 км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Намібії

Річки країни належать басейну Атлантичного океану; на сході — безстічним областям (Окаванґо). Найважливіші річки — на півдні Оранжева і її права притока з непостійним водотоком, Фіш-Рівер; у центральній частині — непостійні водотоки Носсоб і Оліфант; на півночному кордоні — Кунене; у північно-східній — Окаванґо, Куандо та Замбезі. Річка Окаванґо впадає у величезне болото на території Ботсвани, яке має назву дельта Окаванґо. Найбільша у світі внутрішня річкова дельта, тобто дельта, що не має стоку в океан.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Намібії

На півночі Намібії в безстічній улоговині знаходиться солончак Етоша площею близько 5 тис. км². — найбільший в Африці. Коли його плоске дно, покрите вапняно-глинистою кіркою, раз на декілька років заливається водою, утворюється тимчасове озеро глибиною до 1,5 м. Тут здавна ведеться видобуток солі.

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Намібії

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Намібії

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Намібії

Земельні ресурси Намібії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 47,2 %,
    • орні землі — 1 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 46,2 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 8,8 %;
  • інше — 44 %[1].
Див. також: Ліси Намібії

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Намібії

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Південноафриканської підобласті, північ — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[11].

Охорона природиРедагувати

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Намібії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: довготривалий період посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Намібії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Namibia, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 20 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. а б Gray et al., 2008
  9. Намібія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  10. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  11. а б в г д ФГАМ, 1964
  12. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  13. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати