Намібія — південноафриканська країна, що знаходиться на південо-західному узбережжі континенту . Загальна площа країни 824 292 км² (34-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 823 290 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 002 км²[1]. Площа країни на ⅓ більша за площу території України, трохи більша за половину площі Аляски.

Географія Намібії Picto infobox map.png
Географічне положення Намібії
Географічне положення Намібії
Географічне положення
Континент Африка
Регіон Південна Африка
Координати 22°00′ пд. ш. 17°00′ сх. д. / 22.000° пд. ш. 17.000° сх. д. / -22.000; 17.000
Територія
Площа 824 292 км² (34-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 1572 км
Державний кордон 4220 км
Рельєф
Тип височинний
Найвища точка вершина Кенігштейн у масиві Брандберг (2606 м)
Найнижча точка Атлантичний океан (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Оранжева ( км)
Найбільше озеро солончак Етоша (5000 км²)
Інше
Природні ресурси алмази, руди кольорових металів, уранові руди, золото, срібло, кам'яна сіль, гідроенергія, риба
Стихійні лиха посухи
Екологічні проблеми дефіцит прісної води, спустелювання, браконьєрство

НазваРедагувати

Офіційна назва — Республіка Намібія, Намібія (англ. Republic Namibia, Namibia)[2]. Назва країни походить від назви прибережної пустелі Наміб (нама namibe), назва якої з готтентотської мови дамара перекладається як порожнє місце[3]. Колишні колонії: Німецька Південно-Західна Африка (нім. Deutsch Suedwest Afrika), до 1968 року британська Південно-Західна Африка (англ. South-West Africa)[3].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Намібія — південноафриканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Анголою (спільний кордон — 1427 км) і Замбією (244 км), на сході — з Ботсваною (1544 км), на півдні — з ПАР (1005 км). На північному сході територія Намібії вклинюється між Анголою, Ботсваною і Замбією у вигляді вузького коридору довжиною 483 км і шириною 80 км — так звана смуга Капріві, що дає країні вихід до річки Замбезі. Загальна довжина державного кордону — 4220 км[1]. Намібія на заході омивається водами Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1572 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Намібії

Час у Намібії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться першої неділі вересня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Намібії

У тектонічному відношенні територія Намібії складається з двох древніх геологічних платформ (кратонів), Конго — на півночі, Калахарі — на півдні[8]. Область між ними займає геологічний пояс Дамара однойменного орогенезу 580—550 млн років тому. Уздовж атлантичного узбережжя геологічні пояси Каоко і Гаріп, залишки океану Адамастор (Протоатлантики) до остаточного відділення південноамериканських платформ Сан-Франсіску та Ла-Плата[8].

Корисні копалиниРедагувати

Надра Намібії багаті на ряд корисних копалин: алмази, мідь, уранові руди, золото, срібло, свинець, олово, літій, кадмій, вольфрам, цинк, кам'яну сіль, нафту, кам'яне вугілля, залізну руду[9].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

Див. також: Вулкани Намібії

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Намібії

Більша частина території країни — плоскогір'я (до 2600 м), яке ступінчастим уступом обривається до прибережної пустелі Наміб. Середні висоти — 1141 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Брандберг (Кенігштейн) (2606 м).

Уздовж узбережжя — пустеля Наміб, шириною 50-130 км, яка займає близько 20 % території країни. Вітер переміщує прибережні піски з півдня на північ і утворює біло-жовті дюни висотою до 40 м. За прибережними дюнами тягнеться ланцюг довгих вузьких лагун. Тут зустрічаються солончакові западини округлої або овальної форми. З віддаленням від берега забарвлення дюн поступово переходить в червоне через збільшення вмісту оксидів заліза. Дюни у внутрішніх районах пустелі Наміб найвищі у світі (до 300 м), заввишки з Ейфелеву вежу.

На сході поверхня пустелі Наміб рівнями підіймається до Великого ескарпу (уступу). Тут місцями підносяться численні останцеві плато і гори. Одна з них — лаколіт Брандберґ (2579 м), складена гранітами, найвища точка країни. Вона оточена нижчими горами, які отримали назву «Дванадцять Апостолів». У печерах і на схилах Брандберґа збереглися наскельні малюнки первісних людей.

Великий Уступ служить західним кордоном плоскогір'я, складеного кристалічними породами, переважно гранітами і гнейсами, які місцями перекриті кварцитами, пісковиками і вапняками. Плоскогір'я полого знижується в глиб материка і розчленоване на окремі масиви: Каоко, Овамбо, Дамара, Нама та ін. тектонічними западинами. Найбільша з них — Калахарі — знаходиться на висоті близько 900 м над рівнем моря. Вона вкрита червоними і білими пісками, що перекривають кристалічні породи фундаменту. Піски утворюють дюни висотою до 100 м. Каньйон Фіш-Рівер — другий за величиною у світі після Гранд-каньйону в США.

УзбережжяРедагувати

Берегова лінія загальною протяжністю близько 1500 км вирівняна. Є тільки дві зручні бухти — Волфіш-Бей і Людеріц. У північних і південних районах узбережжя складене щебенисто-галечним матеріалом, а в центральних — піщаним.

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Намібії

Територія Намібії лежить у тропічному кліматичному поясі[10]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[11]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[11]. Переважають східні пасатні вітри. На узбережжі відмічається вплив холодної Бенгельської течії, сезонний хід температури повітря чітко відстежується[11]. Чітко простежуються пасати з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опади майже відсутні, цілковита пустеля[11].

Намібія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[12].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 17,72 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 80 км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Намібії

Річки країни належать басейну Атлантичного океану; на сході — безстічним областям (Окаванґо). Найважливіші річки — на півдні Оранжева і її права притока з непостійним водотоком, Фіш-Рівер; у центральній частині — непостійні водотоки Носсоб і Оліфант; на півночному кордоні — Кунене; у північно-східній — Окаванґо, Куандо та Замбезі. Річка Окаванґо впадає у величезне болото на території Ботсвани, яке має назву дельта Окаванґо. Найбільша у світі внутрішня річкова дельта, тобто дельта, що не має стоку в океан.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Намібії

На півночі Намібії в безстічній улоговині знаходиться солончак Етоша площею близько 5 тис. км². — найбільший в Африці. Коли його плоске дно, покрите вапняно-глинистою кіркою, раз на декілька років заливається водою, утворюється тимчасове озеро глибиною до 1,5 м. Тут здавна ведеться видобуток солі.

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Намібії

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Намібії

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Намібії

Земельні ресурси Намібії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 47,2 %,
    • орні землі — 1 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 46,2 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 8,8 %;
  • інше — 44 %[1].
Див. також: Ліси Намібії

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Намібії

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Південноафриканської підобласті, північ — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[11].

Охорона природиРедагувати

Намібія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Намібії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: довготривалий період посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Намібії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Namibia, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 11 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. а б Gray et al., 2008
  9. Намібія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  10. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  11. а б в г д ФГАМ, 1964
  12. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  13. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати