Західна Сахара — африканська країна, що знаходиться на крайньому заході континенту . Загальна площа країни 266 000 км² (78-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 266 тис. км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи більша за ⅓ площі території України.

Географія Західної Сахари
Географічне положення Західної Сахари
Географічне положення Західної Сахари
Географічне положення
Континент Африка
Регіон Північна Африка
Координати 24°30′ пн. ш. 13°00′ зх. д. / 24.500° пн. ш. 13.000° зх. д. / 24.500; -13.000
Територія
Площа 266,0 тис. км² (78-ме)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 1110 км
Державний кордон 2049 км
Рельєф
Тип рівнинний
Найвища точка безіменна висота (805 м)
Найнижча точка Себха-Тадж (-55 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси фосфати, залізні руди
Стихійні лиха суховії, пилові й піщані бурі
Екологічні проблеми дефіцит прісної води

Назва ред.

Офіційна назва — Західна Сахара (араб. الصحراء الغربية‎; бербер. Taneẓṛuft Tutrimt; ісп. Sáhara Occidental)[2]. Назва країни походить від розташування на заході пустелі Сахара[2]. Назва пустелі Сахара — транслітератція арабського слова «ес-сакхра» (الصحراء الكبرى), що означає пустелю. Колишня іспанська колонія Ріо-де-Оро (Золота річка), пізніше, у 18841976 роках, Іспанська Сахара (ісп. Sahara Occidental)[3]. В арабській мові використовують також назви Ваді-Захаб (Золота річка) і Сегієт-ель-Хамра (Червоний струмок). На території Західної Сахари 1976 року, після падіння режиму Франсіско Франко в метрополії, фронтом Полісаріо була проголошена Сахарська Арабська Демократична Республіка (араб. الجمهورية العربية الصحراوية الديمقراطية‎; ісп. República Árabe Saharaui Democrática) народу сахраві. Проте майже вся її територія була відразу окупована і анексована королівством Марокко[1].

Історія дослідження території ред.

Географічне положення ред.

Файл:Un-western-sahara.png
Карта Західної Сахари від ООН (англ.)
Файл:Western Sahara – U.S. area comparison.jpg
Порівняння розмірів території Західної Сахари та США

Західна Сахара — західноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з Марокко (спільний кордон — 444 км), на північному сході — з Алжиром (41 км), на сході — з Мавританією (1564 км). Загальна довжина державного кордону — 2049 км[1]. Західна Сахара на заході омивається водами Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1110 км. Питання визначення територіальних вод країни залежить від вирішення питання про її суверенітет[5][1].

Крайні пункти ред.

Час ред.

Час у Західній Сахарі: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)[6]. Літній час вводиться останньої неділі квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю вересня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія ред.

Корисні копалини ред.

Надра Західної Сахари багаті на ряд корисних копалин: фосфати, залізну руду[7].

Сейсмічність ред.

Вулканізм ред.

Рельєф ред.

Середні висоти — 256 м; найнижча точка — Себха-Тадж (-55 м); найвища точка — безіменна висота (805 м).

Узбережжя ред.

Острови ред.

Клімат ред.

Територія Західної Сахари лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[9]. Переважають східні пасатні вітри. На узбережжі відмічається вплив холодної Канарської течії, сезонний хід температури повітря чітко відстежується[9]. Чітко простежуються пасати з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опади майже відсутні, цілковита пустеля[9].

Західна Сахара не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[10].

Внутрішні води ред.

Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні[1].

Річки ред.

Тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Атлантичного океану; на сході безстічні області пустелі Сахара.

Озера ред.

Ґрунтові води ред.

Ґрунти ред.

Рослинність ред.

Земельні ресурси Західної Сахари (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 18,8 %,
    • орні землі — 0 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 18,8 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 2,7 %;
  • інше — 78,5 %[1].

Тваринний світ ред.

Зоогеографічно територія країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9].

Охорона природи ред.

Західна Сахара не є самостійним учасником жодних міжнародних угод з охорони навколишнього середовища через неврегульований політичний статус, більша частина території окупована Марокко, діє марокканське законодавство[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми ред.

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

  • жаркий посушливий вітер сірокко навесні та взимку;
  • сухий посушливий харматан дме 60 % днів на рік, переносячи пил і пісок з Сахари на акваторію Атлантичного океану, сильно послаблюючи видимість[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • дефіцит природних джерел питної води;
  • брак земель придатних для сільського господарства.

Фізико-географічне районування ред.

У фізико-географічному відношенні територію Західної Сахари можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и Western Sahara, Geography. Factbook.
  2. а б Котляков В. М., 2006.
  3. Поспелов Е. М., 2001.
  4. Атлас світу, 2005.
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 3 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Західна Сахара // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  9. а б в г д ФГАМ, 1964.
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.