Вікіпедія

Географія Джибуті

Джибуті — східноафриканська країна, що знаходиться на східному краї континенту поблизу входу до Червоного моря . Загальна площа країни 23 200 км² (151-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 23 180 км², а на поверхню внутрішніх вод — 20 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Сумської області України.

Географія Джибуті
Географічне положення Джибуті
Географічне положення Джибуті
Географічне положення
Континент Африка
Регіон Східна Африка
Координати 11°30′ пн. ш. 43°00′ сх. д. / 11.500° пн. ш. 43.000° сх. д. / 11.500; 43.000
Територія
Площа 23 200 км² (151-ше)
 • суходіл 99 %
 • води 1 %
Морське узбережжя 314 км
Державний кордон 528 км
Рельєф
Тип западинно-гористий
Найвища точка гора Мусса-Алі (2028 м)
Найнижча точка озеро Асаль (-155 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка — (~ км)
Найбільше озеро Аббе (320 км²)
Інше
Природні ресурси геотермальна енергія, золото, глина, граніт, вапняки, мармур, кам'яна сіль, будівельні матеріали, вуглеводні
Стихійні лиха землетруси, посухи, тропічні циклони, активний вулканізм
Екологічні проблеми дефіцит прісної води, спустелювання, зменшення біорізноманіття

Назва ред.

Офіційна назва — Республіка Джибуті, Джибуті (фр. Republique de Djibouti, Djibouti; араб. جيبوتي‎; сом. Jabuuti)[2]. Назва країни походить від назви однойменної столиці, міста Джибуті. Назва міста Джибуті походить від топоніму нижньої частини Аденської затоки Індійського океану. Етимологія топоніму, імовірно, пов'язана з назвою килима, що плетуть з пальмового волокна стелять під дверима. До проголошення незалежності 1977 року французька колонія спочатку носила назву території Територія Афар та Ісса (за етнонімами двох основних народів, що населяють країну — афар (данакіль) та ісса), а з 1967 року — Французьке Сомалі, або Французький берег Сомалі[3].

Історія дослідження території ред.

Географічне положення ред.

Джибуті — східноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з Еритреєю (спільний кордон — 125 км), на заході і півдні — з Ефіопією (342 км), на південному сході — з Сомалі (61 км). Загальна довжина державного кордону — 528 км[1]. Джибуті на сході омивається водами Аденської затоки і Баб-ель-Мандебської протоки Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 314 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6].

Крайні пункти ред.

Докладніше: Крайні точки Джибуті

Час ред.

Докладніше: Час у Джибуті

Час у Джибуті: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[7].

Геологія ред.

Докладніше: Геологія Джибуті
  •  
    Геологія Афарської западини
  •  
    Фумароли озера Аббе
  •  
    Вулканічний масив Гуфа з космосу
Див. також: Гідрогеологія Джибуті

Корисні копалини ред.

Докладніше: Корисні копалини Джибуті

Надра Джибуті багаті на ряд корисних копалин: золото, каолін, граніт, вапняк, мармур, кам'яну сіль, діатоміт, гіпс, пемзу, нафту[8].

Сейсмічність ред.

Докладніше: Сейсмічність Джибуті

Вулканізм ред.

Див. також: Вулкани Джибуті

Рельєф ред.

Докладніше: Рельєф Джибуті

Середні висоти — 430 м; найнижча точка — уріз води озера Асаль (-155 м); найвища точка — гора Мусса-Алі (2028 м).

  • Рельєф Джибуті
    Рельєф Джибуті
  •  
    Гіпсометрична карта Джибуті
  •  
    Супутниковий знімок поверхні країни
  •  
    Карта країни (англ.)
  •  
    Муса-Алі
  •  
    Гірська місцевість Алі-Саб'є
  •  
    Гори Арреї
  •  
    Ущелина в горах Года
  •  
    Вапнякові димарі на озері Аббе

Узбережжя ред.

Острови ред.

Докладніше: Острови Джибуті

Клімат ред.

Докладніше: Клімат Джибуті

Територія Джибуті лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[10]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з моря можуть надходити шторми[10].

  •  
    Сонячна радіація (англ.)
  •  
    Кліматична карта Джибуті (за Кеппеном)
  •  
    Карта атмосферних опадів

Джибуті є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води ред.

Докладніше: Гідрографія Джибуті

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,3 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 10 км² зрошуваних земель[1].

Річки ред.

Докладніше: Річки Джибуті

Водотоки країни належать басейну Аденської затоки Індійського океану; постійні водотоки через спекотний клімат відсутні. Присутні безстічні області в окремих депресіях рельєфу.

Озера ред.

Докладніше: Озера Джибуті

Ґрунтові води ред.

Ґрунти ред.

Докладніше: Ґрунти Джибуті

Рослинність ред.

Докладніше: Флора Джибуті

Земельні ресурси Джибуті (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 73,4 %,
    • орні землі — 0,1 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 73,3 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,2 %;
  • інше — 26,4 %[1].
  •  
    Пустеля Гранд-Бара
  •  
    Рослинність в Алі-Саб'є
Див. також: Ліси Джибуті

Тваринний світ ред.

Докладніше: Фауна Джибуті

Зоогеографічно територія країни належить до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[10].

  •  
    Верблюд-дромедар
  •  
    Газель-дорка
  •  
    Кози
  •  
    Рожеві фламінго
Див. також: Ссавці Джибуті, Птахи Джибуті та Риби Джибуті

Охорона природи ред.

Докладніше: Природно-заповідний фонд Джибуті

Джибуті є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми ред.

Докладніше: Екологія Джибуті

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси; посухи; нечасті циклонічні вторгнення з Індійського океану, що спричинюють несподівані паводки; помірна вулканічна активність на трикутнику кордонів літосферних плит, вулкан Ардукоба (298 м) востаннє вивергався 1978 року, вулкан Міа-Інакір на кордоні з Ефіопією[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • недостатні запаси питної води;
  • обмеженість сільськогосподарських земель;
  • спустелювання;
  • окремі види тварин на межі винищення.

Фізико-географічне районування ред.

У фізико-географічному відношенні територію Джибуті можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Джибуті

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и Djibouti, Geography. Factbook.
  2. ↑ Котляков В. М., 2006.
  3. ↑ Поспелов Е. М., 2005.
  4. ↑ Атлас світу, 2005.
  5. ↑ а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 2 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. ↑ Джибуті // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. ↑ а б в г ФГАМ, 1964.
  11. ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Джибуті
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Джибуті&oldid=40584272