Відкрити головне меню

Бангладеш — південноазійська країна, що знаходиться в дельті Гангу і Брахмапутри[1] . Загальна площа країни 143 998 км² (95-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 130 170 км², а на поверхню внутрішніх вод — 18 290 км²[2]. Площа країни у 4 рази менша ніж площа України.

Географія Бангладеш Picto infobox map.png
Географічне положення Бангладеш
Географічне положення Бангладеш
Континент Азія
Регіон Південна Азія
Координати 24°00′ пн. ш. 90°00′ сх. д. / 24.000° пн. ш. 90.000° сх. д. / 24.000; 90.000
Площа 143 998 км² (95-те)
 • суходіл 93 %
 • води 7 %
Морське узбережжя 580 км
Державний кордон 4413 км
Тип низовинний
Найвища точка гора Кеокрадонг (1230 м)
Найнижча точка Індійський океан (0 м)
Тип субекваторіальний
Найдовша річка Брахмапутра ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Природні ресурси вуглеводні, родючі ґрунти, деревина, кам'яне вугілля
Стихійні лиха посухи, тропічні циклон, повіді
Екологічні проблеми забруднення вод арсеном, дефіцит прісної води, деградація ґрунтів

Зміст

НазваРедагувати

Офіційна назва — Народна Республіка Бангладеш, Бангладеш (бенг. গণপ্রজাতন্ত্রী বাংলাদেশ — Гана Праджтантрі Бангладеш)[3]. Назва країни перекладається з бенгальської як «бангла» — бенгальський народ і «деш» — країна, тобто країна бенгальців[4]. Після Другої світової війни Індія була розділена за релігійною ознакою, таким чином індуїсти західної частини Бенгалії залишились в Індії, а мусульманські території увійшли до новоствореної держави Пакистан як провінція Східний Пакистан. 1971 року було проголошено незалежність Східного Пакистану від Західного.

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Бангладеш — південноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на сході — з М'янмою (спільний кордон — 271 км), на півночі і заході — з Індією (4142 км). Загальна довжина державного кордону — 4413 км[2]. Країна простягнулася з півночі на південь на 820 км і зі сходу на захід на 600 км. Бангладеш на півдні омивається водами Бенгальської затоки Індійського океану[5]. Загальна довжина морського узбережжя 580 км[2].

Донедавна Бангладеш мав безліч анклавів й ексклавів на північному кордоні з Індією в регіоні Куч-Бехар, навіть третього порядку[6]. Питання було вирішене внесенням поправок до конституції Індії і 31 липня 2015 року держави обмінялись територіями, у наслідок чого Бангладеш додатково отримав 40 км²[7][6][8].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[9]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 18 морських миль (33,3 км). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[9][2]. Континентальний шельф — до визначених меж підводної окраїни материка[10][2].

  Індія
  Індія     Індія
Бенгальська затока   М'янма

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Бангладеш

Час у Бангладеш: UTC+6 (+4 години різниці часу з Києвом)[11].

ГеологіяРедагувати

Більша частина території — це алювіальні відклади східної частини Індо-Гангського прогину. На південному сході невисокі гори складені вапняком і сланцями[12].

Корисні копалиниРедагувати

Надра Бангладеш багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля (провінція Читтагонг), природного газу (провінція Сілхет), залізної руди, каоліну, торфу, будівельних матеріалів (Лушайські гори)[1][12][13]..

СейсмічністьРедагувати

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Бангладеш

Середні висоти — 85 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Кеокрадонг (1230 м). Більша частина території країни лежить у східній частині алювіальної Індо-Гангської рівнини, в дельті Гангу, Брахмапутри і Мегхни (Ямуна), яка майже щороку затоплюється[1][12]. Рельєф країни сформувався під впливом діяльності вод великих річок, їхніх рукавів та приток[13].

Низовина в прибережних районах розчленована численними рукавами й протоками, середні висоти від 1-3 до 20-40 м над рівнем моря. Підвищені межиріччя («доаби») розчленовані заболоченими старицями («бхілі»)[12]. На південному заході країни знаходяться широкі мангрові болота Сундарбан площею 27 тис. км²[13][12].

Хоча північно-західні райони Бангладеш (межиріччя Гангу і Брахмапутри) займають дещо вище положення, максимальні позначки поверхні не перевищують 90 м. Тут в умовах пологого схилу місцевості на півдні переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу[13]. Уздовж північного кордону з Індією лежать невисокі пагорби Мадхпур, відносна висота яких не перевищує 30 м.

На південному сході Бангладеш з північного заходу на південний схід простяглися глибоко розчленовані західні хребти Лушайських гір (60—300 м) і Читтагонзькі пагорби (Ренг-Тланг, 957 м), що займають менше десятої частини площі країни[13][12]. Найвища точка країни — гора Кеокрадонг (офіційна висота — 1230 м, виміряна — 986 м[14]) у хребті Тангіодаунг. За іншими даними найвищою вершиною країни є Моудок-Муал (Сака-Хафонг) на кордоні з М'янмою — 1052 м[15].

УзбережжяРедагувати

Бангладеш омивається на півдні водами Бенгальської затоки Індійського океану. Загальна протяжність узбережжя складає 580 км. Узбережжя являє собою дельту Гангу з численними рукавами, мілинами, намивними островами («чарами») у західній частині. Центральна частина узбережжя — це естуарій головного русла Гангу. У південно-східній частині узбережжя країни знаходиться найдовший в світі піщаний пляж (125 км) — Кокс-Базар, що закінчується півостровом Наф (Текнаф).

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Бангладеш

Усі острови Бангладешу можна умовно розділити на 3 групи:

Більшість островів перших двох груп є алювіальними наносами дельти Гангу та його численних рукавів, тому обриси й площа островів мають мінливий характер.

У 1970 році після проходження циклону Бхола виник спірний острів на кордоні з Індією площею 0,25 га — Південний Талпаті (бенг. দক্ষিণ তালপট্টি দ্বীপ), або Нью-Мур (гінді दक्षिण तालपटि द्वीप), який у березні 2010 року був розмитий водними потоками — суперечка вирішилась[16]. У 1861 році внаслідок землетрусу зник острів Бхолар-Двіп, що знаходився у західній групі між півостровом Текнаф і островом Сент-Мартінс[17].

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Бангладеш

Територія Бангладеш лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[18]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[19]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[19]. Зволоження достатнє. У літнє-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[19]. Зими м'які, сухі і сонячні (листопад-квітень), літо спекотне, дощове (травень-жовтень)[12]. Середні добові температури січня коливаються в діапазоні +15…+25 °C, квітня (найтепліший місяць) — +25…+34°C[1]. Опадів 1500-3000 мм на рік, максимум з травня по жовтень[1]. У сухий сезон (20 % річних опадів), з листопада по лютий або березень, східні райони країни зазвичай отримують менше 180 мм атмосферних опадів, на північному заході їх випадає менше 75 мм. Головна пора сільськогосподарських робіт[12]. З квітня по травень — сезон «малих дощів», дуже необхідних селянам, які готуються до оранки для раннього посіву осіннього рису аусу й головної ринкової культури — джуту. У цей сезон кількість опадів на сході Бангладеш перевищує 380 мм, середньодобові мінімальні температури становлять 21-26 °C, максимальні — 32 °C[13]. Власне дощовий період триває з червня по жовтень, коли мусонний повітряний потік приходить з боку Бенгальської затоки й приносить більше 1270 мм, за добу випадає до 25 мм[12]. Температурний режим досить стабільний: повітря, як правило, не прогрівається вище 31 °C. Вночі можуть бути значні похолодання — до 6 °C[13].

Прибережні округи Бангладеш, які здебільшого прилягають до естуарію Мегхни, потерпають від тропічних циклонів, що призводять до масової загибелі людей і значних матеріальних збитків[13]. Великих збитків завдають повені улітку під час танення снігів у Гімалаях[12]. Меншої шкоди завдають бурі з градом, які найчастіше трапляються у березні-квітні, та урагани.

Бангладеш є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[20].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1227 км³[2]. Річкова сітка дуже густа, річки повноводні. На річках часто бувають поводі, які завдають значних руйнувань[1]. Рельєф країни сформувався під впливом діяльності вод річок, їх рукавів та приток[13]. Уздовж берегів річок, які утворюють багаторукавну дельту Гангу, простяглися прируслові дюни (вали), зовнішні схили яких спускаються до заболочених і насичених вологою заплавних низин. Хоча вода виходить за межі дюн лише в пік повеней, вона може триматися в пониженнях рельєфу протягом всього року[13]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 53 тис. км² зрошуваних земель[2].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Бангладеш

Річки країни (понад 700) належать басейну Бенгальської затоки Індійського океану. Більшість з них належать до системи Ганг—Брахмапутра. Загальна протяжність водних шляхів в країні становить понад 24 тис. км[21]. Живлення річок — мішане, сніжно-дощове[12]. Для рівнинних річок не рідка біфуркація. Під час повені Падма, Джамуна та інші річки часто змінюють русла. Це нерідко призводить до розмиву сільськогосподарських угідь і утворення нових піщаних островів («чарів») у широких руслах мігруючих водотоків[13].

Головний рукав Гангу, Падма, перетинає країну від західного кордону в південно-східному напрямку. Після злиття з головним рукавом Брахмапутри, Джамуною, їх об'єднаний потік (Падма) також рухається на південний схід, до злиття з Мегхною. Вже під цією назвою річка впадає в Бенгальську затоку, як і протоки Ганга, що течуть від Падми безпосередньо на південь: Сібса, Бхадра, Пусур, Горай-Мадхуматі, Кача, Аріалхан, Бурішвар[13].

На північному-заході до Джамуни несуть свої води її праві притоки: Атрай, Джамунешварі, Тіста. А на північному-сході до Мегхни — Кушіяра, Сурна.

Головні річки південного-сходу, Карнапхулі та Гумті, беруть свій початок в горах Індії на сході й течуть на захід.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Бангладеш

На південному сході Бангладеш в регіоні Читтагонг споруджено кілька ГЕС, зокрема перша з них — у середній течії головної річки регіону — Карнапхулі[13].

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Бангладеш

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Бангладеш

На більшій частині території Бангладеш поширені різноманітні родючі алювіальні ґрунти, подекуди — червоноземи й жовтоземи[1][12]. У межах височин Барінд і Мадхупур на давньому плейстоценовому алювію домінують глинясті латеритні ґрунти (так званий червоний кхіяр), які в спекотний сезон дуже ущільнюються[13]. У дельтових районах в результаті дії морських припливів поширені засолені глинисті важкі ґрунти[13]. З боку Бенгальської затоки їх оточує смуга легких піщаних ґрунтів. У порівняно великих пониженнях рельєфу переважають ґрунти важкого механічного складу. Алювіальні ґрунти мають супісчаний і піщаний склад у долинах річок Брахмапутри, Мегхни і Тісти, глинистий — у басейні Гангу[13]. На сході країни біля підніжжя крутосхилих гір на грубощебнистих наносах і на мілкоземі сформувалися колювіальні ґрунти.

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Бангладеш

У Бангладеш переважає культурний ландшафт, природна рослинність збереглася лише в декількох районах[1]. Природна рослинність представлена вічнозеленими субекваторіальними лісами, мангровими заростями вздовж річок і саваною на височинах.

У вологих дощових лісах поширені такі цінні породи, як тикове і сандалове дерева, гарджан (до 60 м), манго, камфорні, перцеві дерева. Ліани завдовжки 100 м, численні епіфіти роблять такі ліси важкодоступними[13][12].

У горах Лушай і Читтагонг ростуть вологі тропічні вічнозелені і мусонні ліси, які скидають листя в суху пору року.

Мангрові ліси поширені в Сундарбані на південному заході країни, там домінує дерево сундрі[13].

У низинах гір, де практикується перекладне землеробство, ліси змінюються бамбуковими джунглями[13].

Земельні ресурси Бангладеш (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 70,1 %,
    • орні землі — 59 %,
    • багаторічні насадження — 6,5 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 4,6 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 11,1 %;
  • інше — 18,8 %[2].
Див. також: Ліси Бангладеш

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Бангладеш

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області, більша частина до Індійської, східна — до Індокитайської провінції[19]. На південному сході мешкають дикі слони, зустрічаються носороги, леопарди, шакали, олені мунтжак та індійський замбар, дикі кабани; багато мавп, кажанів, видр, мангустів, землерийок, пацюків і звичайних мишей[13]. У лісах іноді зустрічається бенгальський тигр (королівський).

У Бангладеш безліч видів птахів (павичі, фазани, куріпки, качки, папуги, бенгальський гриф та ін.)[13].

З плазунів водяться змії, у тому числі кобри і крайти, а також ящірки, включаючи геконів[13]. У прибережних водах Сундарбану водяться крокодили-гавіали. З земноводних зустрічаються саламандри і жаби[13].

Охорона природиРедагувати

Через значну густоту населення (приблизне населення Росії на території меншій ніж острів Велика Британія) в країні майже не залишилось ділянок з первісною рослинністю, не перетвореними ландшафтами. Але усе ж таки вони є й узяті під охорону держави, здебільшого на півдні та островах. Найбільшою заповідною територією держави (6 тис. км²) є заповідний мангровий ліс Сундарбану на південному-заході. У 1992 році його включено до Рамсарського списку водно-болотяних угідь, а у 1997 році, разом з індійською частиною, Сундарбан (бенг. সুন্দরবন; англ. Sundarbans) оголошено Світовою спадщиною ЮНЕСКО[22][23].

На південному заході в Читтагонзі засновані національні парки Каптай (бенг. কাপ্তাই জাতীয় উদ্যান), на правому березі річки Карнапулі; Гімчарі (бенг. হিমছড়ি জাতীয় উদ্যান) у Кокс-Базарі; поряд, на півострові Наф, заповідник Текнаф (бенг. টেকনাফ বন্যপ্রানী অভয়ারণ্য) площею 116 км².

У центральній частині країни національні парки Бхавал (бенг. ভাওয়াল জাতীয় উদ্যান) площею 50 км² і Мадхупур (бенг. জাতীয় উদ্যান). На півночі — заповідник Танга-Хаор площею 95 км², що входить до Рамсарського списку[24]. На південному сході країни розташований невеликий Національний парк Лавачара.

Бангладеш є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[2]:

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

  • посухи;
  • Прибережні округи Бангладеш, які здебільшого прилягають до естуарію Мегхни, потерпають від тропічних циклонів, що призводять до масової загибелі людей і значних матеріальних збитків. Так, наприклад, від припливу під час Бхолійського циклону в листопаді 1970 року загинуло кількасот тисяч людей[13].
  • Значна частина території країни стає важкодоступною через повіді та нагони води з Бенгальської затоки під час сезону мусонів[2]. Регулярно затоплюються під час повеней значні території регіонів Дака, Барісал і Кхулна у центральній частині Бангладеш, де алювіальні ґрунти, що збагачуються мулом під час повеней, характеризуються високою природною родючістю.[13] Під час повені Падма, Джамуна та інші річки часто змінюють русла. Особливо потужна повінь сталася 1998 року, коли затоплено було третину території країни (що також призвело до спалаху епідемій)[13].

На більшій частині території країни ліси давно знищені, і на цьому місці переважають сільськогосподарські угіддя[13].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • велику долю населення, що не має власної землі;
  • більшість населення живе на періодично затоплюваних територіях;
  • забруднення вод пестицидами становить суттєву загрозу для рибних ресурсів;
  • ґрунтові води забруднені миш'яком з природного походження;
  • дефіцит питної води в центральних і північних районах через зниження рівня ґрунтових вод;
  • деградацію і ерозію ґрунтів;
  • знеліснення;
  • значне перенаселення.

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Бангладеш можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Бангладеш // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. а б в г д е ж и к л Bangladesh, Geography. Factbook
  3. Котляков В. М., 2006
  4. Поспелов Е. М., 2005
  5. Атлас світу, 2005
  6. а б (англ.) Suvojit Bagchi Land pact rollout in next 11 months. — The Hindu, 13 червня 2015 року.
  7. (англ.) Shoaib Daniyal India-Bangla land swap: was the world's strangest border created by a game of chess? — Scroll.in, 8 травня 2015 року.
  8. (англ.) Indrani Amarami Border deal will control infiltration from Bangladesh. — Rediff.com, 5 червня 2015 року.
  9. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  10. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  11. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 17 August. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  12. а б в г д е ж и к л м н п (рос.) Пакистан // Краткая географическая энциклопедия. Том 2: Евлах — Миллибар / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1961. — 592 с.
  13. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Бангладеш // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  14. (англ.) Keokradong, Banglatrek. — Banglatrek.org
  15. (англ.) Bao-Rong Lu, Generai information of the areas visited and the collecting routes,[недоступне посилання з квітень 2019] A Report On BRRI-IRRI Cooperative Collection of Wild Oryza Species In Bangladesh, page 5, International Rice Research Institute, 1998.
  16. (англ.) Kara Gilmour New Moore Island Sinks From Global Warming. Архівовано 8 грудень 2015 у Wayback Machine. — Newsoxy, 11 вересня 2012 року.
  17. (англ.) Moinul Hoque Chowdhury. St Martin's treasure at risk. Архівовано 8 грудень 2015 у Wayback Machine. — IOSEA Marine Turtle MoU Secretariat, c/o UNEP Regional Office for Asia and the Pacific, United Nations Building, Rajdamnern Nok Avenue, Bangkok, 10200, Thailand.
  18. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  19. а б в г ФГАМ, 1964
  20. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  21. (англ.) River and Drainage System. — Banglapedia: National Encyclopedia of Bangladesh. Banglapedia, 2012.
  22. (англ.) The Sundarbans — World Heritage Centre. The List.
  23. (англ.) Sundarbans Reserved Forest. — Ramsar Sites Information Service.
  24. (англ.) Tanguar Haor. — Ramsar Sites Information Service.
  25. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Rashid, Haroun Er. Geography of Bangladesh. — Dhaka, Bangladesh : University Press, 1991. — ISBN 984-05-1159-9.

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати