Генрі Кіссінджер

Американський політик, дипломат та політолог німецько-єврейського походження
(Перенаправлено з Генрі Кіссинджер)

Ге́нрі А́льфред Кі́ссінджер (нім. Heinz Alfred Kissinger, англ. Henry Alfred Kissinger; нар. 27 травня 1923, Фюрт, Баварія, Німеччина) — американський політик, дипломат та політолог німецько-єврейського походження. Один із найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США 1970-х років. «Архітектор» короткочасного пом'якшення військово-політичного протистояння Радянського Союзу з країнами Заходу, що тоді одержав назву «розрядка». Лауреат Нобелівської премії миру у 1973 році («На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі»).

Генрі Альфред Кіссінджер
англ. Henry Alfred Kissinger
Генрі Альфред Кіссінджер
Генрі Кіссінджер, 2009
56Державний секретар США
22 вересня 1973 — 20 січня, 1977
Президент Річард Ніксон,
Джеральд Форд
Попередник Вільям Пірс Роджерс
Наступник Сайрус Венс
8-й Радник президента США з національної безпеки
2 грудня 1968 — 3 листопада 1975
Президент Річард Ніксон,
Джеральд Форд
Попередник Волт Ростоу
Наступник Брент Скоукрофт
Народився 27 травня 1923(1923-05-27) (99 років)
Фюрт, Баварія, Німеччина
Відомий як політик, політолог, дипломат, письменник, підприємець, педагог, автобіограф, учасник міжнародних форумів, бізнесмен
Місце роботи Гарвардський університет, Джорджтаунський університет і Kissinger Associatesd
Громадянство Німеччина Німеччина
США США
Національність ашкеназі
Alma mater Гарвардський університет, Сіті Коледж, Гарвардський коледж і George Washington Educational Campusd
Політична партія Республіканська партія США
Батько Louis Kissingerd[1]
Мати Paula Sternd[1]
У шлюбі з Ann Fleisher 19491964
Nancy Maginnes 1974-
Релігія Юдаїзм
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1973)
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Підпис Henry Kissinger Signature 2.svg
henryakissinger.com

БіографіяРедагувати

Народився в Німеччині в єврейській сім'ї, по народженні одержав ім'я Гайнц Альфред. Його батько, Луїс Кіссінджер, був викладачем історії і географії в жіночому ліцеї. Сам Гайнц Альфред з дитинства дуже захоплювався футболом.

У 1938 році за наполяганням матері сім'я емігрувала від нацистської диктатури до США. Тринадцять родичів Кіссінджерів, що залишилися в Третьому рейху, загинули від рук нацистів під час Голокосту.

У 1943 одержав громадянство США і того ж року вступив до лав Армії США.

У 1945 він повернувся до Німеччини вже у ранзі службовця американської військової контррозвідки (Counter Intelligence Corps[en]).

Наукова і політична кар'єраРедагувати

Після війни вчився в Гарвардському університеті. У 1954 захистив докторську дисертацію (PhD) з історії політики (Тема: англ. «A World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace 1812–1822»).

Після видатної академічної кар'єри в Гарвардському університеті був призначений радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в 1969, був державним секретарем у 19731977. Його місії в СРСР і Китаї поліпшили відносини США з обома країнами. При його безпосередній активній участі ядерно-політичне протистояння з СРСР («Холодна війна») набуло пом'якшення і отримало назву «Розрядка» (англ. Détente).

Вузловими пунктами цієї «Розрядки» були Договори США з СРСР про обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та обмеження Стратегічних протиракетних систем (1972).

Він брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 і в арабо-ізраїльських мирних переговорах у 1973-1975. Лауреат Нобелівської премії миру за 1973.

Ставлення до УкраїниРедагувати

У 2008 році Генрі Кіссінджер виступав проти прийняття України в НАТО та за те, щоб Україна залишалась в сфері, «яку росіяни вважають простором власної самосвідомості».[2] Після початку відкритої війни Росії з Україною критикував санкції щодо Росії, виправдовував анексію Криму[3].

26 травня 2022 року під час російського вторгнення в Україну (2022) на економічному форумі в Давосі Кіссінджер порадив Україні віддати свої території Росії[4], чим викликав хвилю критики на свою адресу від президента України Володимира Зеленського, низки українських чиновників[5] та громадськості.

  З глибокого минулого виринає, наприклад, пан Кісінджер і каже, що нібито треба віддати Росії шматок України. Щоб нібито не було відчуження Росії від Європи. Таке відчуття, що у пана Кісінджера на календарі не 2022 рік, а 1938, і він думає, що розмовляє з аудиторією не в Давосі, а в тодішньому Мюнхені.
У 1938 році на той момент 15-річний Кісінджер разом із сім'єю втік з нацистської Німеччини. Він все чудово розумів, і від нього тоді не чули, що треба нібито адаптуватися до нацистів замість рятуватися від них або боротися з ними. Незважаючи на тисячі російських ракет[6], котрі вдарили по Україні.
Попри десятки тисяч убитих українців. Незважаючи на Бучу і Маріуполь. Попри зруйновані міста. І незважаючи на побудовані російською державою "фільтраційні табори"[7], в яких вбивають, катують, гвалтують і принижують[8]
 

Володимир Зеленський, Deutsche Welle

25 липня 2022 року в інтерв'ю виданню німецькому каналу ZDF, Кіссінджер заявив, що Україна не має поступатись територіями[9]:

  Як би там не було, переговори однозначно доведеться базувати на необхідності запобігти жертвам. І якщо відповідальні на Заході вирішать це перед переговорами, то це правильно. Вони повинні спочатку встановити межі того, чим вони за жодних обставин не поступляться. І відмова від української території не має бути однією з умов, які ми можемо прийняти  

— Генрі Кіссінджер, ZDF

13 серпня 2022 року він заявив, що визнає свої помилки і що до України слід ставитись як до країни НАТО[10]:

  [...] тепер я вважаю, що так чи інакше, формально чи ні, в результаті цього [поводження Росії в Україні], до України слід ставитись як до члена НАТО.
Оригінальний текст (англ.)
[...] now I consider, one way or the other, formally or not, Ukraine has to be treated in the aftermath of this [the way Russia has behaved in Ukraine] as a member of NATO
 

— Генрі Кіссінджер, New York Times

У кіноРедагувати

1995 року Олівер Стоун створив фільм «Ніксон», у головній ролі знявся Ентоні Гопкінс, Генрі Кіссінджера зіграв Пол Сорвіно.

БібліографіяРедагувати

  • Кіссінджер, Генрі Світовий порядок. Роздуми про характери націй в історичному контексті / пер. з англ. Надія Коваль. — К.: Наш Формат, 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7388-77-6
  • Kissinger, Henry. Diplomacy. New York: Simon & Schuster, 1994. ISBN 0671510991

ПриміткиРедагувати

  1. а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
  2. «Патріарх» американської політики пропонує залишити Україну на одвірках НАТО. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018. 
  3. Кіссінджер: засудження приєднання Криму — фатальна помилка Заходу. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 14 грудня 2015. 
  4. Киссинджер призвал Киев пойти на уступки в переговорах с Москвой. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.24. 
  5. Подоляк ответил на призыв Киссинджера к Украине о переговорах с РФ. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.25. 
  6. Россия выпустила по Украине более двух тысяч ракет, - Зеленский. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.05. 
  7. Фильтрационные лагеря и бегство. Как живут украинцы, эвакуированные в РФ. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.14. 
  8. Зеленский прокомментировал призыв Киссинджера отдать РФ часть Украины. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.26. 
  9. Кіссінджер закликав в жодному разі не поступатися територіями України | Європейська правда. web.archive.org. 28 липня 2022. Архів оригіналу за 28 липня 2022. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  10. Henry Kissinger Is Worried About ‘Disequilibrium’ - WSJ. web.archive.org. 8 вересня 2022. Архів оригіналу за 8 вересня 2022. Процитовано 6 жовтня 2022. 

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати