Генріх IV (граф Люксембургу)
Генріх IV Сліпий (нім. Heinrich IV. der Blinde; бл. 1112 — 14 серпня 1196) — граф Люксембургу в 1136—1196 роках, граф Намюру в 1139—1189 роках (як Генріх I), граф де Ла Рош-ан-Арденн в 1155—1196 роках, граф Дарбюї в 1148—1196 роках, граф Лонгві в 1141—1196 роках.
| Генріх IV | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1113[1] |
| Помер |
14 серпня 1196 Ехтернах, Люксембург |
| Діяльність | політик |
| Титул | граф[d] |
| Посада | count of Luxembourgd і Counts of Namurd |
| Рід | House of Namurd і House of Namurd |
| Батько | Готфрід (граф Намюра)d |
| Мати | Ермезінда I (графиня Люксембургу) |
| Брати, сестри | Alice of Namurd, Matilda of Dagsburgd, Beatrice of Namurd і Clemence de Namurd |
| У шлюбі з | Laurette of Flandersd і Agnes van Gelred |
| Діти | Ермезінда II (графиня Люксембургу) |
Життєпис ред.
Походив з Намюрського дому. Другий син Готфріда I, графа Намюра, та Ермезінди (доньки Конрада I, графа Люксембургу). Народився близько 1112 року. Після смерті старшого брата Альбрехта між 1125 та 1127 роками став спадкоємцем графства Намюр.
1136 року після смерті Конрада II мати Генріха, яка була вуйнею померлого, висунула права на графство Люксембург. Проти цього виступив Генріх II де Гранпре, швагро Конрада II. Втім імператор Лотар II передав це володіння Ермезінді. Остання того ж року зреклася графства Люксембург на користь сина. У 1139 році після смерті батька успадкував також графство Намюр.
1141 року допоміг Альберону II, єпископу Льєжу, у боротьбі з Робертом I, графом Барським, за замок Буйон. 1143 року внаслідок смерті матері став графом Лонгві.
Водночас продовжив політику попередніх графів Люксембургу щодо оскарження влади Трірського архієпископства над абатством Св. Максиміна. Боротьба тривала до 1146 року, коли Генріх IV в Шпейєрі підписав з трірським архієпископом Альбероном де Монтрейлем мирну угоду, за якою відмовлявся від фогства абатства Св. Максиміна. 1148 року після смерті родича Генріха III де Дарбюї успадкував графство Дарбюї.
1152 року після смерті архієпископа Альберона де Монтрейля знову встановив владу над абатством Св. Максиміна. До 1155 року оженився на представниці Ельзаського дому. 1155 року домовився з новим трірським архієпископом Хілліном фон Фальманом, остаточно поступившись абатством в обмін на місто Гревенмахер. Того ж року успадкував графство Ла Рош-ан-Арденн.
1163 року через відсутність дітей розлучився з дружиною. Наприкінці 1168 року, оскільки не мав синів, оголосив спадкоємцем свого шваґра Бодуена IV, графа Ено. 1171 року після смерті останнього — небіжа Бодуена V де Ено. Того ж року оженився з представницею династії Вассенбергів.
1172 року спільно з Бодуеном V, графом Ено, відбив спробу Генріха III, герцога Лімбурга, захопити володіння в Намюрі.
1182 року Генріх IV захворів, втративши зір. 1186 року у нього народилася донька, якій він вирішив передати усі свої володіння. 1187 року заручив її з Генріхом II, графом Шампані. В свою чергу Бодуен V де Ено подав скаргу до імператора Фрідріха I, який змусив Генріха IV 1188 року знову оголосити Бодуена V спадкоємцем. Після цього той у 1189 році захопив графство Намюр.
1190 року Генріх IV остаточно поступився небожеві Намюром, але зберіг інші володіння. 1194 року спробував відвоювати Намюр, але коаліція його союзникі на чолі ізГенріхом III, герцогом Лімбургу, зазнала поразки від Бодуена V де Ено в битві під Новіль-сюр-Меень.
Помер Генріх IV 1196 року, поховано в абатстві Флореф. Його донька успадкувала графства Ла Рош-ан-Арденн та Дарбюї, графство Люксембург відійшов до імперії. Імператор Генріх VI передав його Оттону I, пфальцграфу Бургунді.
Родина ред.
1. Дружина — Лауретта, донька Тьєррі, графа Фландрії.
дітей не було
2. Дружина — Агнес, донька Генріха I Вассенберга, графа Гельдерну.
Діти:
- Ермезінда (1186—1247), дружина: 1) Теобальда I, графа Бара; 2) Валерана III, герцога Лімбургу
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #137945183 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Джерела ред.
- Nicolas van Werveke: Heinrich IV. (I.), der Blinde, Graf von Luxemburg. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 11, Duncker & Humblot, Leipzig 1880, S. 535—537.
- Félix Rousseau, Henri l'Aveugle: comte de Namur et de Luxembourg, 1136—1196, Bibliothèque de la Faculté de philosophie et lettres de l'Université de Liège, 1921.