Генріх IV (герцог Лімбурга)
Генріх IV (нім. Heinrich IV; бл. 1200 — 25 лютого 1247) — шостий герцог Лімбурга в 1226—1247 роках.
| Титул | герцог і граф[d] |
|---|---|
| Дата народження | 1195[1] |
| Дата смерті | 25 лютого 1247 |
| Батько | Валеран II (герцог Лімбурга) |
| Мати | Cunigunda of Lorrained |
| Брат/сестра | Catherine of Limburgd, Генріх V (граф Люксембургу), Gerard I of Durbuyd і Waleran of Monschaud |
| У шлюбі з | Irmgard of Bergd |
| Дитина | Валеран III, герцог Лімбурга[1] і Adolf VII of Bergd |
| Рід | House of Limburgd |
| Рід діяльності | аристократ |
| Участь у військовому конфлікті | Шостий хрестовий похід |
 Генріх IV у Вікісховищі | |
Сеньйор МоншауРедагувати
Старший син герцога Валерана II та його першої дружини Кунігунди Лотаринзької. Замолоду отрмиав титул сеньйора Моншау. 1217 року одружився на Ірменгарді, доньці Адольфа III, графа Берга, який загинув при облогі Дамієтти в 1218 році[2]. Наміру вступити разом з дружиною в спадщину тестя став на заваді, Енгельберт I, архієпископ Кельна, стрийко Ірменгарди. Незабаром почалася відкрита війна між Валераном II)в союзі з Дітрихом V, графом Клеве, Вільгельмом III, графом Юліха) та Енгельбертом I (в союзі з Генріхом I, герцогом Брабанту). Лімбурзька коаліція зазнала зрештою поразки 20 червня 1220 року, внаслідок чого Валеран і Генріх 1220 року за угодоб в Кельні визнали архієпископа Кельнського графом Берга. Але після смерті останнього графство повинно було перейти до Генріха та його дружини.
У 1225 році швагер Генріха — граф Фрідріх II фон Альтена-Ізенберг — очолив заколот вестфальського лицарства проти кельнського архієпископа Енгельберта I. 7 листопада того ж року Енгельберт I був убитий у лісі Фрідріхом II і його спільниками, а через рік вбивцю було страчено. Проте ці події дозволили Генріху та Ірменгарді вступили в права наслідування графством Берг. Згодом Генріх допоміг небожеві Дітриху повернути володіння його батька, які приєднав до своїх земель Адольф I, граф Марка. Війна між ними тривала до 1 березня 1243 року, коли було укладено мирний договір. За цією угодою Дітриху відходила частина конфіскованих територій, інші володіння залишалися під владою Адольфа I.
Герцог ЛімбургаРедагувати
1226 року після смерті батька спадкував герцогство Лімбург, а сеньйорію Моншау передав рідному молодшому брату Валерану. У 1228 році Генріх IV вирушив до Ахена для того, щоб взяти участь у Шостому хрестовому поході, очолюваному імператором Фрідріхом II. На час своєї відсутності доручив управління герцогством своїй дружині та братові Валерану. До прибуття війська хрестоносців до Єрусалиму він виконував обов'язки головнокомандувача, а потім був присутній на коронації імператора.
Після повернення Генріх IV 1229 року воював за імператора з Конрадом фон Гохштаденом, архієпископом Кельна, який був підтримував папу римського Григорія IX. Також тут був його власний інтерес, оскільки герцог Лімбургу претендував на право бути фогтом абатства Зігбург, що неодноразово викликало протистояння з кельнським архієпископом. 1231 року було укладено перемир'я, внаслідок чого Генріх IV затвердив свої права на фогтсво абатства. Передавши управління Лімбургом Валерану, невдовзі вирушив у прощу до могили Томаса Бекета у Кентербері. Через 3 роки Генріх знову вирушив до Англії для того, щоб посватати імператору Ізабеллу, доньку короля Іоанна I. Шлюб Ізабелли з Фрідріхом II відбувся 1135 року.
1238 року відновив війну проти архієпископа Кельна. Цього разу діяв в союзі з Генріхом II, герцогом Брабанта. У 1240 році між імператором та архієпископом було досягнуто миру, який був закріплений союзом Адольфа, сина Генріха IV, та Маргарити, сестри Конрада фон Гохштадена. Крім того, граф Дітріх II фон Гохштаден, небіж архієпископа, одружився з небогою герцога Лімбурга — Бертою, доньки Валерана фон Моншау.
Генріх IV помер 1247 року. Поховано в абатстві Альтенберг. Старший його син Адольф отримав графство Берг, а молодший Валеран III — Лімбурзьке герцогство.
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Loud & Schenk 2017, p. xxix
ДжерелаРедагувати
- Heinrich Neu: Heinrich IV., Herzog von Limburg, Graf von Berg. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, ISBN 3-428-00189-3, S. 367 f.
- Loud, Graham A.; Schenk, Jochen, eds. (2017). The Origins of the German Principalities, 1100–1350: Essays by German Historians. Routledge.
- Reuter, Timothy, Germany in the Early Middle Ages 800–1056, New York: Longman, 1991.