Генріх Маршнер

німецький композитор

Генріх Август Маршнер (нім. Heinrich Marschner; 16 серпня 1795, Циттау — 14 грудня 1861, Ганновер) — німецький композитор і диригент, представник раннього романтизму.

Генріх Маршнер
Основна інформація
Дата народження 16 серпня 1795(1795-08-16)[1][2][3]
Місце народження Циттау, Німеччина[1][4]
Дата смерті 14 грудня 1861(1861-12-14)[1][2][…] (66 років)
Місце смерті Ганновер, Німецький союз[1][4]
Поховання Neustädter Friedhofd[6]
Громадянство Священна Римська імперія[7]
Професії диригент, композитор
Жанри опера, класична музика і сценічна музикаd
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Композиції навчався у Й. Г. Шіхта в 1811—1816 роках. Відразу після закінчення навчання Маршнер переїхав в Братиславу, де написав свої перші опери. Одну з них — «Генріх IV і д'Обіньє» (нім. Heinrich IV und D'Aubigné), поставив Карл Марія фон Вебер в Дрездені (1820)[8].

У 1827—1831роках був диригентом в Лейпцигу, де в міському театрі були вперше поставлені його опери «Вампір» (1828) і «Храмовники і єврейка» (Der Templer und die Jüdin, 1829), що принесли Маршнеру популярність як композитору. У 1831—1859 роках диригент в Ганновері, в пізні роки генеральмузікдиректор. У 1833 році в Берлінській державній опері була вперше поставлена опера Маршнер «Ганс Гейлінг». У 1859 році вийшов у відставку і прожив решту життя в Ганновері. Серед його ганноверських учнів, зокрема, Фердінанд Вреде.

Творчість ред.

Маршнер був одним з найпопулярніших композиторів свого часу[9][10]. В історії німецької романтичної опери Маршнер вважається послідовником Вебера і попередником Вагнера. У своїх операх він часто використовує середньовічних фантастичні сюжети, народні легенди і фольклорні мелодії. Так, в своїй найвідомішій опері «Ганс Гейлінг» композитор поєднує побутові та фантастичні сцени[11]. Опери Маршнер відрізняються психологічним трактуванням образів. З інших творів композитора популярністю користувалися його пісні і хори для чоловічих голосів.

Роберт Шуман високо оцінив фортеп'янні тріо Маршнера[12]. Він також написав велику кількість камерної музики, включаючи сім фортеп'янних тріо, а також чоловічі хори без супроводу, які були дуже популярні в дев'ятнадцятому сторіччі. Рівночасно як опери Маршнера здійснили сильний вплив на Вагнера, його камерною музикою, піснями і кантатою Klänge aus Osten (1842) захоплювався Шуман.

Творчість ред.

  • Опери (повний список):
    • «Сайдар і Зуліма» («Saidar und Zulima», 1818)
    • «Генріх IV і д'Обіньє» («Heinrich IV und D'Aubigné», 1820)
    • «Лукреція» («Lucretia», 1826)
    • «Вампір» («Der Vampyr», 1828)
    • «Храмовник і єврейка» (Der Templer und die Jüdin, 1829)
    • «Наречена сокольничого» («Des Falkners Braut», 1830)
    • «Ганс Гейлінг» («Hans Heiling», 1833)
    • «Замок на Етні» («Das Schloss am Ätna», 1836)
    • «Бебу» («Der Bäbu», 1838)
    • «Король Адольф Нассауський» («Kaiser Adolf von Nassau», 1845)
    • «Аустін» («Austin», 1852)
    • «Гьярне, король співу» («Der Sangeskönig Hiarne», 1863)

Примітки ред.

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11878210X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Czech National Authority Database
  4. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. MGG OnlineBärenreiter-Verlag, 2016.
  6. https://www.findagrave.com/memorial/99607930
  7. English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
  8. Matthew Boyden, Nick Kimberley. [1] — Rough Guides, 2002. — С. 154. — ISBN 9781858287492. Архівовано з джерела 2 квітня 2015
  9. Музыкальная энциклопедия / Гл. ред.: Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия, 1976. — Т. 3. — С. 468.
  10. WQXR | New York's Classical Music Radio Station. WQXR (англ.). Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 21 липня 2020.
  11. Опера Генриха Маршнера «Ганс Гейлинг». Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 28 грудня 2011.
  12. Heinrich Marschner Piano Trio No.5 in d minor, Op.138. www.editionsilvertrust.com. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 21 липня 2020.

Література ред.