Генріх Боргманн
Генріх «Гайнц» Пауль Отто Боргманн (нім. Heinrich «Heinz» Paul Otto Borgmann; 15 серпня 1912, Ангермюнде — 5 квітня 1945, Магдебург) — німецький офіцер, оберст Генштабу вермахту (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Генріх Боргманн | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Heinrich Paul Otto Borgmann | |||||||||
| Народився |
15 серпня 1912 Ангермюнде, Уккермарк, Бранденбург, Німеччина | ||||||||
| Помер |
5 квітня 1945 (32 роки) Магдебург, Третій Рейх | ||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Третій Рейх.svg){kind=small} Веймарська республіка | ||||||||
| Діяльність | солдат | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||
| Військове звання | Оберст | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Біографія ред.
В 1932 році поступив на службу в 46-й піхотний полк, до 1939 року став командиром 9-ї роти. Учасник Польської і Французької кампаній. З 1941 року — командир 39-го батальйону свого полку. Учасник боїв на радянсько-німецькому фронті. Після важкого поранення був направлений у Військову академію, після її закінчення якої служив у дивізійних штабах на радянсько-німецькому фронті. З 1 жовтня 1943 року — ад'ютант по сухопутних військах у ставці фюрера. Був важко поранений під час замаху на Гітлера 20 липня 1944 року. Після лікування був призначений командиром піхотної дивізії «Шарнгорст» (30 квітня 1945), однак взяти участь у боях не встиг. Боргманн помер у лазареті від поранень, одержаних внаслідок авіанальоту на його автомобіль.
Нагороди ред.
- Німецький імперський спортивний знак в бронзі (2 жовтня 1930)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) (2 жовтня 1936)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Залізний хрест
- 2-го класу (14 вересня 1939)
- 1-го класу (28 жовтня 1939)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Лицарський хрест (19 липня 1940)
- Дубове листя (№71; 11 лютого 1942)
- Штурмовий піхотний знак в сріблі (3 жовтня 1940)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному
- в сріблі зразка 20 липня 1944 року
Література ред.
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.102 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtsteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A-K [The Oak Leaves Bearers 1939—1945 Volume 1: A-K] (in German). Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Kwasny A. und G., Die Eichenlaubträger 1940-1945, Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9