Відкрити головне меню

Генрік Томаш Рейман (пол. Henryk Tomasz Reyman; нар. 28 липня 1897, Краків, Австро-Угорщинапом. 11 квітня 1963, Краків, Польща) — польський футболіст, виступав на позиції нападника у краківській «Віслі» та національній збірній Польщі, тренер збірної Польщі. Підполковник Війська Польського. Старший брат Яна — також футболіста.

Ф
Генрік Рейман
Poland NT 1924.jpg
Генрік Рейман (другий ліворуч) у футболці
польської збірної на ОІ 1924 року
Особові дані
Повне ім'я Генрік Томаш Рейман
Народження 28 липня 1897(1897-07-28)
  Краків, Австро-Угорщина
Смерть 11 квітня 1963(1963-04-11) (65 років)
  Краків, Польща
Зріст 178 см
Громадянство Польща Польща
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1908—1910
1910—1914
Civil ensign of Austria-Hungary (1869-1918).svg «Полонія» (Краків)
Civil ensign of Austria-Hungary (1869-1918).svg «Вісла» (Краків)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1914—1933 Civil ensign of Austria-Hungary (1869-1918).svg/Польща «Вісла» (Краків) 149 (128)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1922—1931 Польща Польща 9 (5)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1945—1947
1956—1957
1957—1963
1957—1959
Польща Польща
Польща Польща
Польща ОЗПН (Краків)
Польща Польща

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Генрік Томаш Рейман
Henryk Tomasz Reyman
Poland NT 1924.jpg
Ім'я при народженні пол. Henryk Tomasz Reyman
Народження 28 липня 1897(1897-07-28)
Краків, Австро-Угорщина
Смерть 11 квітня 1963(1963-04-11) (65 років)
Краків, Польща
Поховання Раковицький цвинтар
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Вид збройних сил сухопутні
Рід військ піхота
Звання підполковник
Формування цісарська та королівська
армія
,
Військо Польське
Командування командир батальйону піхоти
Війни / битви Перша світова війна,
Польсько-радянська війна,
Друга світова війна
(Польська кампанія)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Рейман у футболці «Вісли» (Краків) — чемпіона Польщі 1927, стоїть перший праворуч

Закінчив Закінчив III гімназію ім. Собескі в Кракові[1]. Під час першої світової війни воював у лавах австрійської армії. Після навчання був направлений на італійський фронт, де воював з 1 березня 1915 по 31 грудня 1916 року. З 1 січня 1917 по 10 вересня 1918 також воював на італійському фронті[1]. Під час боїв на італійському фронті двічі отримував поранення. 1 квітня 1917 року отримав звання підпоручика[1]. В листопаді 1918 року вступив до Війська Польського. У 1918—1921 роках брав участь у польсько-більшовицькій війні, учасник польсько-українських боїв за Східну Малопольщу, а також воював під час першого та третього Сілезького повстань. Також брав участь у плебісцитній кампанії в Спиші й Олаві. За бойові заслуги відзначений Хрестом Хоробрих[1]. 3 травня 1926 року був призначений капітаном згідно зі старшинського звання від 1 липня 1925 у 223 відділенні корпусі офіцерів піхоти[2]. 26 квітня 1928 року був переведений з 20-го піхотного полку в Кракові до 5-го піхотного полку легіонів у Вільно[2][3]. 28 січня 1931 року його перевели до 5-го окружного управління фізичної культури і військової підготовки в Кракові[2]. Проте вже через два місяці був переведений до Центрального інституту фізичного виховання у Варшаві[2][4]. 28 червня 1933 року його перевели у 18-й піхотний полк у Скернєвичах[2][5]. До 1936 року служив у гарнізоні в Скернєвичах[6]. У березні того ж року його підвищили до спеціальності офіцера піхотни корпусу. Незадовго до початку Другої світової війни і під час оборонної війни 1939 року він командував 1-м батальйоном 37-го піхотного полку Кутна. 20 вересня він був поранений в битві на Бзурі. Потрапив до лікарні в Раві-Мазовецькій. У зв'язку з рішенням нацистського суду, застосованого до нього від 1940 року, був засуджений до сметрної кари в Кракові Бенедиктинами та власністю сім'ї Тарновських у Дзікуві[1].

Спортивна кар'єраРедагувати

У 1910-1933 роках виступав у «Віслі» (Краків), де в 1927-1934 роках забив 109 м'ячів у чемпіонаті. Декілька разів обирався капітаном профспілки (від чоловічої збірної Польщі з футболу). У 1924 році був капітаном збірної на Олімпійських іграх в Парижі. Почесний член ПЗПН, почесним президент спортивного товариства «Вісла». Будучи тренером національної збірної, він придумав гасло: «Орли, до бою!»[7]. З квітня 1945 року брав активну участь у структурах національного та регіонального спортивного руху. Брав активну участь у відродженні ПЗПН. З 29 червня 1945 року — член правління союзу й водночас його голова. Очолював союз до 30 серпня 1947 року. У 1956—1959 роках знову працював у керівництві ПЗПН. З 22 вересня 1956 по 17 лютого 1957 року був у керівництві союзу. 14 лютого 1959 року очолив ПЗПН. У 1956-1962 роках також був тренером Краківської регіональної футбольної асоціації (КОПЗН). Також працював на посаді віце-президента «Вісли». У 1959 році став почесним членом ПЗПН. Окрім цього отримав також почесне членство й у КОПЗН. Також став почесним президентом краківської «Вісли»[1]. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові.

ДосягненняРедагувати

КомандніРедагувати

ІндивідуальніРедагувати

  •   Найкращий бомбардир чемпіонату Польщі (2): 1925 (11 голів), 1927 (37 голів)
  • 1927 — протягом сезону відзначився 37-а голами
  • 1927 — перший гравець в польському чемпіонаті, який відзначився 5-а голами в одному матчі (у воротах «Варшавянки»)

Пам'ятьРедагувати

З 1972 року його ім'я носить одн з вулиць Кракова (прилегла до стадіону «Вісла»)[1]. З 2006 року його іменем названо Муніципальний стадіон Кутна. 23 січня 2008 року маіська рада Кракова вирішила, що стадіон «Вісла Краків» буде носити його ім'я. У червні 2009 року Мирослав Шимковяк, Марек Конечни та Томаш Франковський заснували 21-у футбольну академію в Кракові імені Генріка Реймана[8].

Ордени та відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Wryk, 2015
  2. а б в г д Nr
  3. а б Rocznik Oficerski, 1928
  4. а б Rocznik Oficerski, 1932
  5. Lista, 1933
  6. Jagiellońska, 1933
  7. Andrzej Gowarzewski: BIAŁO-CZERWONI. 1921–2018, Wydawnictwo GiA, Katowice 2017, s. 49.
  8. AP 21 (pl). www.ap21.pl. Процитовано 2017-11-23. 
  9. M.P. 1933 nr 258 poz. 276

ЛітератураРедагувати

  • Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. Процитовано 2018-03-22. 
  • Rocznik Oficerski 1923. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923.
  • Rocznik Oficerski 1924. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1924.
  • Rocznik Oficerski 1928. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1928.
  • Rocznik Oficerski 1932. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1932.
  • Lista starszeństwa oficerów zawodowych piechoty 1 lipca 1933. — Warszawa : Przegląd Piechoty, 1933.
  • Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa. Lista starszeństwa oficerów zawodowych piechoty. 5 czerwiec 1935. Dodatek bezpłatny dla prenumeratorów „Przeglądu Piechoty”. — 1935.
  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918-1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
  • Ryszard Wryk. Olimpijczycy Drugiej Rzeczypospolitej. — Poznań : Nauka i Innowacje, 2015. — С. 492-493. — ISBN 978-83-64864-22-3.

ПосиланняРедагувати