Давидько Геннадій Броніславович

Геннадій Броніславович Давидько (біл. Генадзь Браніслававіч Давыдзька, нар. 29 вересня 1955(19550929), Сєнно, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський державний і політичний діяч, актор і телеведучий. Один з керівних пропагандистів концепції «Русский мир» на території Білорусі.

Давидько Геннадій Броніславович
біл. Генадзь Браніслававіч Давыдзька
Народився 29 вересня 1955(1955-09-29) (68 років)
Сєнно, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР
Країна  Білорусь
Діяльність журналіст, політик, кінорежисер, телеактор
Alma mater Далекосхідна державна академія мистецтв (1977) і Білоруська державна академія мистецтв (1992)
Заклад Оренбурзький обласний драматичний театр імені М. Горького, Могильовський обласний театр драми і комедії імені В. І. Дуніна-Марцинкевича, Національний академічний театр імені Янки Купали, Білоруська державна академія мистецтв і Національна державна телерадіокомпанія Республіки Білорусь
Членство Білоруська спілка театральних діячівd і Belaya Rusd
Посада Депутат Палати представників Білорусіd, member of the Council of the Republic of Belarus of the 6th convocationd, Депутат Палати представників Білорусіd і Депутат Палати представників Білорусіd
Нагороди

Є депутатом Палати представників Національних зборів VII скликання[1] і голова Республіканського громадського об'єднання «Біла Русь»[2], в минулому — керівник Білтелерадіокомпанії (НДТРК), депутат Палати представників III—IV скликань і член Ради Республіки Національних зборів. В даний час, будучи депутатом, також є головою Постійної комісії з прав людини, національних відносин і засобів пропаганди та членом Ради Палати представників.

Біографія ред.

У 1977 році закінчив Далекосхідний педагогічний інститут мистецтв, актор драматичного театру і кіно. У 1992 році закінчив Білоруську державну академію мистецтв, за спеціальністю — режисер драми. Заслужений артист Республіки Білорусь (1999), лауреат премії Федерації профспілок. Є автором програм і ведучим на Білоруському телебаченні.

З 1978 до 1980 роки служив у Радянській армії. З 1977 року розпочав трудову діяльність в Оренбурзькому обласному драматичному театрі імені М. Горького. З 1980 по 1982 роки працював актором Могильовського обласного театру драми і комедії імені В. Дуніна-Марцинкевича, актором Національного академічного театру імені Я. Купали (до 2004 року).

У 1995 році заснував театр «Бульвар сміху». 17 жовтня 2004 р. балотувався кандидатом у депутати Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь третього скликання, за результатами виборів в своєму Купалівському окрузі № 94 отримав 24 022 голоси виборців (56,6 % від загальної кількості)[3] . Після обрання депутатом, був членом Постійної комісії з освіти, культури, науки та науково-технічного прогресу (2004—2008 роки). Депутат Парламентських Зборів Союзу Білорусі і Росії, голова Комісії з інформаційної політики. Член суспільно-консультативної ради при Адміністрації Президента Республіки Білорусь. Голова ради фонду Президента Республіки Білорусь з підтримки культури і мистецтва. Голова асоціації громадських об'єднань «Білоруська конфедерація творчих спілок». Заступник голови Постійної комісії Палати представників Республіки Білорусь з прав людини, національних відносин і засобів масової інформації. У 2004 році присвоєно почесне звання «Мінчанин року».

28 вересня 2008 року був переобраний депутатом Палати представників четвертого скликання від Свіслоцького виборчого округу № 94. За результатами голосування отримав 21 369 голосів виборців (55,98 % загального числа)[4]. У новому скликанні був заступником голови Постійної комісії Палати представників Національних зборів з прав людини, національних відносин і засобів масової інформації[5].

28 грудня 2010 року був призначений керівником НДТРК Республіки Білорусь. У 2011 році разом з іншими впливовими співробітниками і керівниками державних ЗМІ Білорусі був включений до списку санкцій Європейського союзу, в зв'язку з хвилею арештів після президентських виборів 2010 року Геннадію Давидьку був заборонений в'їзд на територію країн ЄС, а активи підлягали заморожуванню[6]. Згідно з позицією Європейської ради Геннадій Давидько: «описуючи себе як „авторитарного демократа“, ніс відповідальність за поширення по телебаченню державної пропаганди, яка підтримувала і виправдовувала репресії проти демократичної опозиції та громадянського суспільства після виборів в грудні 2010 року. Демократична опозиція і громадянське суспільство систематично показувалися в негативному і принизливому вигляді, з використанням сфальсифікованої інформації»[7]. У 2016 році санкції і обмеження були зняті. Того ж року виступив по телебаченню з низкою звинувачень недержавної преси, стверджуючи, що вона працює на розпад держави[8].

Під його керівництвом на державному телебаченні був показаний скандальний фільм «Залізом по склу», з текстами якого, як заявив Давидько, «я повністю згоден»[9].

19 січня 2018 року Геннадій Давидько був обраний головою пропрезидентського громадського об'єднання «Біла Русь».

6 лютого 2018 року президент О. Лукашенко зняв Геннадія Давидька з посади керівника Білтелерадіокомпанії[10]. У той же день призначений членом Ради Республіки Національних зборів Білорусі 6-го скликання[11][12].

На парламентських виборах, що пройшли 17 листопада 2019 року, балотувався в Палату представників Національних зборів Республіки Білорусь 7-го скликання по Східному виборчому округу № 107. За результатами голосування кандидат Давидько набрав 24 395 голосів (58,3 % загальної кількості голосів виборців)[13]. У Палаті представників зайняв посаду голови Постійної комісії Палати представників з прав людини, національних відносин і засобів масової інформації. В кінці січня 2020 очолив робочу групу з вивчення питання про скасування смертної кари. Раніше Давидько неодноразово висловлювався на підтримку смертної кари. У 2014 році Давидько закликав розстрілювати торговців «спайсами»[14]. У серпні 2019 року висловлювався проти чергового референдуму щодо скасування смертної кари, заявивши, що досить референдуму, який пройшов в 1996 році[15].

У 2021 році Давидко був доданий до санкційного списку ЄС (знову)[16], Швейцарії[17] та США (список спеціально позначених громадян і заблокованих осіб)[18].

Одружений, має доньку.

Фільмографія ред.

рік фільм роль
1983 Справа для справжніх чоловіків Антон Фролов
1985 Мамо, я живий Партизан
2000 У серпні 44-го… Полковник
2001 Поводир Декан
2002 Закон Поліванов
2003 Анастасія Слуцька Князь Семен Олелькович
2010 Брестська фортеця Новиков
2010 Журов-2 Зеленський
2011 ПираМММида Міністр

Нагороди ред.

Нагороджений медаллю Франциска Скорини (2005), премією Федерації профспілок Республіки Білорусь, Почесною грамотою Національних зборів Республіки Білорусь, Гран-прі 1-го Всебілоруського фестивалю народного гумору, Гран-прі Міжнародного фестивалю сатири і гумору в номінації «письменник, сатирик», Гран-прі Міжнародного фестивалю вечірніх розважальних програм країн СНД і Балтії (за створення телециклу «Наливай»).

Примітки ред.

  1. Давыдько Геннадий Брониславович [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Официальный сайт Палаты представителей Национального собрания Республики Беларусь
  2. Председатель —Давыдько Геннадий Брониславович [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Официальный сайт Республиканского общественного объединения «Белая Русь»
  3. Итоги выборов депутатов Палаты представителей Национального собрания Республики Беларусь третьего созыва 17 октября 2004 года. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  4. Сведения об итогах выборов депутатов Палаты представителей Национального собрания Республики Беларусь четвёртого созыва. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  5. Давыдько Геннадий Брониславович. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  6. Поўны спіс 208 беларускіх чыноўнікаў, якім забаронены ўезд у ЕС [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (біл.)
  7. Council Decision 2012/642/CFSP of 15 October 2012 concerning restrictive measures against Belarus = Решение Европейского совета о рестриктивных мерах против Белоруссии, 15 октября 2012 (англ.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  8. Давыдзька: «Дзяржаве аб'яўлена інфармацыйная вайна» // Наша Ніва [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (біл.)
  9. Генадзь Давыдзька: Ідзе бойка, і за зробленыя БТ фільмы мне не сорамна // Еўрарадыё [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (біл.)
  10. Лукашенко обновил руководство центральных СМИ // БелТА. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  11. Глава «Белой Руси» Геннадий Давыдько назначен сенатором. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  12. Давыдько Геннадий Брониславович [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Официальный сайт Совета Республики Национального собрания Республики Беларусь
  13. Сведения о результатах голосования по г. Минску. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020. 
  14. Генадзь Давыдзька ўзначаліць групу па вывучэнні адмены смяротнай кары. Еўрарадыё (біл.). 30 січня 2020. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  15. Давыдько: вопрос отмены смертной казни не просто политический, но и нравственный. СБ. Беларусь сегодня (рос.). 30 серпня 2019. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  16. Хто ў чацьвёртым пакеце санкцыяў Эўразьвязу. Поўны сьпіс (біл.). Радіо Свобода. 10 червня 2021. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021. 
  17. Searching for subjects of sanctions. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021. 
  18. Treasury Holds the Belarusian Regime to Account on Anniversary of Fraudulent Election (англ.). Міністерство фінансів США. 9 серпня 2021. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.