Відкрити головне меню

Гендерно-нейтральна мова. Займенник третьої статі

Зміст

Гендерно-нейтральна моваРедагувати

Гендерно-нейтральна мова (іноді - гендерно-інклюзивна мова) – це мова, яка уникає упередження щодо певної статі та/або гендеру. Термін гендерно-нейтральна мова також може використовуватись як синонім нон-сексистської, інклюзивною та гендерно-справедливої мови. Метою використання гендерно-нейтральної мови є уникнення слів, які можуть сприйматись як прояв упередження, дискримінації, нормалізації певної гендерної поведінки або применшення представників певних гендерів. Ціллю введення та розповсюдження гендерно-нейтральної мови є зменшення кількості гендерних стереотипів, вкорінених у  традиційних мові та культурі, та підведення суспільства до соціальних змін [[недоступне посилання з серпень 2019 1]].

Прикладом вживання гендерно-нейтральної мови може слугувати використання слова «людина» замість слів «жінка» або «чоловік». У рамках англійської мови це визначається як використання іменників, які не є прив’язаними до певного гендеру при позначенні ролей або професій. Окрім цього, це включає уникання використання займенників він, його або йому, маючи на увазі людей невизначеного або не-бінарного гендеру [[недоступне посилання з серпень 2019. 2]]. Ілюстрацією використання гендерно-нейтральної мови може також слугувати заміна бінарних англійських слів «chairman» та «chairwoman» на нейтральне «chairperson».  При зверненні до людини, гендер якої є невизначеним або складно зчитуваним, прийменник третьої особи – він/вона (he/she) – замінюється прийменником вони (they).

Історичні витоки концептуРедагувати

Використання займенників чоловічої роду ототожнюють з нон-сексистським, проте численна кількість форм гендерно-нейтральної мови стала загальноприйнятим атрибутом багатьох мов у 20 столітті [4]. У 1970х роках феміністки Кейсі Міллер та Кейт Свіфт у книзі «Підручник неіснуючого письма», присвяченій гендерно-нейтральній мові, назвали таку тенденцію дегуманізуючою та такою, що призводить до ексклюзії жінок [3]. У 1980х роках велика кількість представників феміністичної школи присвятила себе реформуванню усталеної мовної структури. Станом на зараз гендерно-нейтральна мова є розповсюдженою у багатьох академічних та державних інститутах [[недоступне посилання з серпень 2019 1]].

Гендерно-нейтральна мова та фемінізмРедагувати

Історія розвитку та популяризації гендерно-нейтральної мови значною мірою пов’язана з феміністичним рухом та жіночими студіями. Однією з перших робіт, які піднімали проблему відсутності назви для жіночої праці, є  праця Бетті Фрідан «Загадка жіночності» [[недоступне посилання з серпень 2019:%20Трансформация%20взглядов%20на%20проблему%20/%20Пер.%20с%20англ.%20–%20М.:%20«Российскаяполитическая%20энциклопедия»%20(РОССПЭН),%202004.%20–%20Введение%20(С.%2033-36),%20Глава%203.%20Андроцентризм%20(С.%2077-81) 5]]. У цій роботі висвітлювалась проблема ідентифікації та відсутності слів, які жінки могли б використовувати аби підкреслити власний досвід.

Загалом, поширення та бурхливий розвиток гендерно-нейтральної мови можна простежити у прив’язці до виникнення та інституціоналізації гендерних та феміністичних студій. Так, у 1980х роках жіночі студії було визнано окремою дисципліною та включено у навчальні плани вищих навчальних закладів. Жінки стали самостійною частиною наукової спільноти, їхній внесок до наукової праці почали визнавати. У зв’язку з цим почалась реструктуризація академічної спільноти, у тому числі її мовної складової, було запроваджено нові гендерно-нейтральні та гендерно-бінарні терміни [6].

Гендерно-нейтральна мова та постгендеризмРедагувати

Окрім феміністичних та жіночих студій, існує ще один підхід до пояснення популяризації гендерно-нейтральної мови. Прибічники постгендерної теорії (постгендеризм) вважають, що розвиток гендерної нейтральності у ХХ-ХХІ століттях пов'язаний з технологічним переворотом, поширенням ідей трансгуманізму, розвитком медицини та репродуктивної медицини як такої. Ідея постгендеризму полягає  у тому, що сучасне суспільство рухається не у напрямку гендерної рівності та/або гендерної бінарності, а у напрямку гендерної трансцендентальності, тобто, відходу від гендерної ідентифікації як такої [[недоступне посилання з серпень 2019:%20Beyond%20the%20Gender%20Binary%20/%20G.%20Dvorsky,%20J.%20Hughes.%20//%20Institute%20for%20Ethics%20and%20Emerging%20Technologies.%20–%202008. 7]].

Поширення тенденцій до соціалізації у кіберпросторі та притаманна соціальним мережам й кіберплатформам анонімність дозволяють людям вийти за рамки тілесних та соціальних обмежень та розширити рамки власної ідентичності без озирання на гендерні ролі. У сучасному світі поширеною є концепція «віртуального тіла», тобто здатність утворити певний «аватар» у кіберпросторі, який матиме характеристики, відмінні від реального тіла людини [[недоступне посилання з серпень 2019:%20Beyond%20the%20Gender%20Binary%20/%20G.%20Dvorsky,%20J.%20Hughes.%20//%20Institute%20for%20Ethics%20and%20Emerging%20Technologies.%20–%202008. 7]]. Поведінка «віртуального тіла» не є обмеженою концептами гендеру та/або сексуальності, оскільки «аватар», створений у кіберпросторі, може бути зміненим у будь-який час.

Займенник «третьої статі»Редагувати

Займенником третьої особи називають займенник, який використовується при зверненні до суб'єкта, який не є слухачем або доповідачем. Займенники він та вона (англійською he and she) є займенниками третьої особи, спеціалізованими за гендером. Займенник вони (they) є гендерно-нейтральним і може стосуватись як декількох особ будь-якої статі, так і, неформально, однієї особи (без специфікації її/його гендеру) [8].

Граматична структура гендерно-нейтральної мовиРедагувати

Вживання гендерно-нейтральної мови у багатьох суспільствах ускладнює специфіка граматичної структури мови.

Загалом, мовні системи можна поділити на три категорії. Перша група включає у себе мови, які не передбачають вживання гендерно-диференційованих займенників (наприклад, мови Східної Азі). До другої групи належать ті мови, для яких гендерно-диференційовані займенники є частиною традиційної гендерної граматичної системи (більшість індоєвропейських мов). У таких мовах більшість іменників та прикметників мають жіночий та чоловічий роди та специфічні закінчення. Третя категорія є суміжною, вона складається з мов, які мають гендерно-диференційовані займенники, проте не мають традиційної гендерної системи у граматиці та дотримується вживання «природного гендеру». До мов третьої групи належить англійська мова, яка має займенники третьої особи, специфічні для певної статі (він/вона), проте не має гендерно-диференційованих закінчень (-ав/-ала) [[недоступне посилання з серпень 2019:%20Evidence%20from%20pronominal%20gender%20languages%20/%20Jenny%20Audring.%20//%20Morphology.%20–%202008.%20–%20№18.%20–%20С.%2093–116. 9]].

Для мов з гендерно-диференційованими займенниками третьої особи складнощі у використанні гендерно-нейтральної мови виникають у ситуаціях, коли необхідно звернутись до особи, стать якої є невідомою або невизначеною. У таких ситуаціях зазвичай використовується займенник чоловічого роду, часто з метою підтримати нейтралітет. Наприклад, в українській мові до мішаної групи студентів звертатимуться зі словом «студенти», яке стосується представників чоловічої статі, а не зі словами «студентки» або «студентство».

Види гендерно-нейтральної мовиРедагувати

Існує декілька підходів до творення «гендерно-нейтральної мови»:

  1. Позбавитись вказівок на стать. У рамках цього методу прийнятним є використання нейтрального займенника третьої особи «вони» замість займенників «він» та «вона». Окрім цього, необхідно  замінювати гендерно-бінарні слова на зразок «вчитель» та «вчителька» на такі, що не вказують на стать людини, про яку йде мова [10].
  2. Реструктуризація мови задля уникнення займенників та гендерно-бінарних іменників та прикметників взагалі. Наприклад, «людина, професією якої є навчання дітей, проводить відкритий урок» замість «вчитель/вчителька проводить відкритий урок» [[недоступне посилання з серпень 2019 11]].
  3. Введення у мову більшої кількості гендерно-бінарних слів, наприклад, не лише «декан», але і «деканка», «лікар» та «лікарка» тощо [10].

Гендерно-нейтральна мова в УкраїніРедагувати

Гендерна лінгвістика вивчає взаємозв’язок між гендером та структурою мови [12]. При дослідженні структури мови та особливостей вживаної лексики необхідно вивчати не лише особливості граматичної структури, але і контекст утворення цієї мови. Гендерна лінгвістика в Україні пов'язана з вивченням феміністичного дискурсу в літературі. Жіночі персонажі в українській літературі досліджувались такими науковими діячками як Віра Агеєва, Тамара Гундорова, Соломія Павличко та інших дослідниць та дослідників зі сфери літературознавства [17].

Державний статус української мови було визнано у 1989 році ще в часи Української РСР, а в 1996 році роль української мови як  єдиної державної мови в Україні була закріплена статтею 10 Конституції України. Деякі дослідники підкреслюють, що на розвиток сучасної української мови значним чином вплинули політичні та економічні події часу та історії України загалом. Наприклад, у часи роздробленості сформувалось підґрунтя для виникнення великої кількості діалектів, присутніх в українській мові зараз [13].

Для вивчення гендерної структури мови важливим є вплив радянської ідеології. У часи СРСР у суспільстві існували специфічні рольові контракти, які регулювали позицію та роль жінок у суспільстві. Загалом, можна виділити офіційний контракт, який розглядає жінку як працюючу матір, що поєднує денну роботу з піклуванням про родину, повсякденний контракт, який регламентує більшу залученість жінки до хатніх справ, та тіньовий контракт, до якого входить те, що у суспільстві вважалось девіацією, наприклад, гомосексуальність, проституція тощо [14].

Хоча зараз існують тенденції до відходження від способів взаємодії, укладених у той час, деякі з них залишаються вкоріненими у мові. Найбільш гендерно-поляризованим інститутом залишається ринок праці. Найбільше це проявляється у розділенні професій на "жіночі" та "чоловічі" [[недоступне посилання з серпень 2019:%20як%20ринок%20праці%20та%20хатня%20робота%20конструюють%20гендер%20(Розділ%205)%20//%20Гендер%20для%20медій:%20підручник%20із%20гендерної%20теорії%20для%20журналістики%20та%20інших%20соціогуманітарних%20спеціальностей%20/%20за%20ред.%20М.%20Маєрчик,%20О.%20Плахотнік,%20Г.%20Ярманової%20%5B3%20видання,%20випр.%20і%20доп.%5D.%20–%20Київ:%20Критика,%202017.%20–%20С.%2077-96. 16]]. Таким чином, певні професії все ще асоціюються саме з жіночою або чоловічою працею. Такі професії як шахтар, поліцейський, науковець асоціюються у людей саме з чоловіками, а посади бухгалтера або вчителя – з жінками. Окрім цього, існує тенденція до використання певних «гендерованих» прикметників при описі цих професій. Наприклад, вчителька має бути доброю, дбайливою, а поліцейський – мужнім, сміливим тощо.

Окрім цього, впровадження гендерно-нейтральної мови в Україні ускладнюється специфікою граматичної структури мови загалом. Українська мова, так само як російська, польська, німецька тощо, має «гендеровану» систему відмінювання. Так, в українській мові на відміну від, наприклад, англійської мови, дієсловам присвоюються закінчення залежно від статі адресата (наприклад, «він/вона сказав/сказала» та «ти зробив/зробила» на противагу англійським “he/she said” та “you did”).

Специфіка лінгвістичної структури української мови робить запровадження першого та другого типів гендерно-нейтральної мови майже неможливим, оскільки потребує кардинальної реструктурації мови. Проте, третій тип гендерно-інклюзивної мови у останні роки стає все більш популярним. Все частіше у наукових та публіцистичних працях і, навіть, у повсякденній мові  використовуються так звані фемінітиви – іменники, до яких додаються суфікси –к–, –ин– або –иц– для утворення «жіночого» аналога для професій, назв та прикметників, які існують лише у чоловічому роді. Наприклад, директор – директорка, лікар – лікарка, підприємець – підприємиця, видавець – видавчиня, тощо [15].

Незважаючи на перепони, зумовлені історичними та лінгвістичними особливостями формування української мови, гендерно-нейтральна мова стає все більш розповсюдженою у всьому світі та на території України.

Список використаних джерелРедагувати

  1. Gender-neutral language in the European Parliament. [Електронний ресурс] // European Parliament. – 2018. - Режим доступу до ресурсу: http://www.europarl.europa.eu/cmsdata/151780/GNL_Guidelines_EN.pdf
  2. Fowler H. Fowler's Dictionary of Modern English Usage / H. Fowler, J. Butterfield. – Oxford: Oxford University Press, 2015. – 899 с.
  3. Gender neutral language [Електронний ресурс] // Nonbinary.org. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://nonbinary.wiki/wiki/Gender_neutral_language.
  4. Jacobson C. Some Notes on Gender-Neutral Language [Електронний ресурс] / Carolyn Jacobson. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.slideserve.com/stian/some-notes-on-gender-neutral-language.
  5. Бем С. Линзы гендера: Трансформация взглядов на проблему / Пер. с англ. – М.: «Российскаяполитическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. – Введение (С. 33-36), Глава 3. Андроцентризм (С. 77-81).
  6. Ярская-Смирнова Е. Возникновение и развитие гендерных исследований в США и Западной Европе // Ведение в гендерные исследования. Ч. 1: Учебное пособие / Под ред. И.А.Жеребкиной. – 2001. – С. 17-48.
  7. Dvorsky G. Postgenderism: Beyond the Gender Binary / G. Dvorsky, J. Hughes. // Institute for Ethics and Emerging Technologies. – 2008.
  8. Johnson. English has a traditional solution to gender-neutral pronouns / Johnson. // The Economist. – 2017.
  9. Audring J. Gender assignment and gender agreement: Evidence from pronominal gender languages / Jenny Audring. // Morphology. – 2008. – №18. – С. 93–116.
  10. Gender Neutral Language in Writing [Електронний ресурс] // www.skillsyouneed.com. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.skillsyouneed.com/write/gender-neutral-language.html.
  11. Glossar zur Grünen Jugend. // Grüne Jugend Dortmund. – 2015.
  12. Чуєшкова О. Становлення терміносистеми гендерної лінгвістики / Оксана Чуєшкова. // Українська інженерно-педагогічна академія. – 2016. – С. 161–164.
  13. Bilaniuk L. Gender, language attitudes, and language status in Ukraine / Laada Bilaniuk. // University of Washington. – 2003. – С. 47–78.
  14. Темкина А., Роткирх А. Советские гендерные контракты и их трансформация в современной России // Социс. – 2002. – № 11. – С. 4-15.
  15. Ящук Н. Фемінітиви в українській мові [Електронний ресурс] / Н. Ящук // Вінницький національний технічний університет. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://ir.lib.vntu.edu.ua/handle/123456789/17666.
  16. Марценюк Т., Плахотнік О. Гендерова робота: як ринок праці та хатня робота конструюють гендер (Розділ 5) // Гендер для медій: підручник із гендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей / за ред. М. Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманової [3 видання, випр. і доп.]. – Київ: Критика, 2017. – С. 77-96.
  17. Марценюк Т. Чому не варто боятися фемінізму / Тамара Марценюк. – Київ: Комора, 2018. – 328 с.