Геморагічна гарячка
Геморагі́чна (геморагі́йна) гаря́чка — медичний термін, назва перебігу деяких вірусних хвороб, для якого характерно наявність підвищення температури тіла до високих цифр (гарячки) та геморагічного (або геморагійного) синдрому. Для означення ведучого перебігу такі вірусні хвороби у своїй назві містять поняття (термін) «геморагічна гарячка» з додаванням особливостей певної хвороби, наприклад, геморагічна гарячка з нирковим синдромом, або назви географічного місця, де було вперше знайдено вірусу хвороби, як то, геморагічна гарячка Ебола, або назву регіону, де така хвороба поширена, зокрема Крим-Конго геморагічна гарячка.
| Геморагічна гарячка | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1D86 |
| МКХ-10 | A96-A99 |
| MeSH | D006482 |
| SNOMED CT | 240523007 |
 Viral hemorrhagic fevers у Вікісховищі | |
У патогенезі таких хвороб спостерігається ураження судин, що призводить до розвитку геморагічного синдрому (або іноді його називають тромбогеморагічним синдромом або ДВЗ-синдромом) у вигляді крововиливів у шкіру, внутрішні органи, різноманітних кровотеч, тромбозів судин. Клінічний аналіз крові у більшості випадків виявляє спочатку лейкопенію, потім тромбоцитопенію. Частина геморагічних гарячок одночасно належить до арбовірусних хвороб — тих, які передаються через укус комах.
Класифікація ред.
Геморагічні гарячки зумовлюють віруси чотирьох родин[1][2]:
- Аренавіруси (Arenaviridae)
- вірус Ласса (Гарячка Ласса)
- вірус Хунін (Аргентинська геморагічна гарячка)
- вірус Мачупо (Болівійська геморагічна гарячка)
- вірус Гуанаріто (Венесуельська геморагічна гарячка)
- вірус Себія (Бразильська геморагічна гарячка)
- Бун'явіруси (Bunyaviridae)
- Філовіруси (Filoviridae)
- віруси Марбург (гарячка Марбург)
- вірус Ебола (гарячка Ебола)
- Флавівіруси (Flaviviridae)
- вірус хвороби К'ясанурського ліса
- вірус омської геморагічної гарячки
- вірус жовтої гарячки
- вірус гарячки денге
Діагностика ред.
Діагноз підтверджується серологічними та вірусологічними методами дослідження. Для серодіагностики використовують наступні методи аналізу наростання антитіл:
- РН (реакція нейтралізації)
- РГГА (реакція гальмування гемаглютинації)
- РЗК (реакція зв'язування комплементу)
- РІА (радіоімунний аналіз) з парними сироватками
Примітки ред.
- ↑ WHO, Viral haemorrhagic fevers. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 8 жовтня 2009.
- ↑ CDC, Viral Hemorrhagic Fevers. Архів оригіналу за 15 вересня 2007. Процитовано 8 жовтня 2009.
Джерела ред.
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
- Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. — К.: «Здоров'я»,2003. — Т.3.; — 848 с. ISBN 5-311-01326-5
- Юрий Лобзин, Константин Жданов. — Руководство по инфекционным болезням в 2-х кн. — Фоліант. СПб. 4-е издание. — 2011. —1408 с. ISBN 978-5-93929-218-4, ISBN 978-5-93929-215-3
Посилання ред.
- http://emedicine.medscape.com/article/969877-overview [Архівовано 6 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- http://www.who.int/topics/haemorrhagic_fevers_viral/ru/ [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.];
- http://www.infectology.ru/nosology/infectious/viral/hemor_all.aspx [Архівовано 27 серпня 2013 у Wayback Machine.];