Марк Аврелій Антонін Геліогабал або Елагабал (Marcus Aurelius Antoninus Heliogabalus) (*204 —↑222) — римський імператор із династії Северів із червня 218 по березень 222.

Геліогабал
лат. Marcus Aurelius Antoninus
Bust of Elagabalus - Palazzo Nuovo - Musei Capitolini - Rome 2016 (2).jpg
Народився 20 березня 203
Рим, Стародавній Рим
Помер 11 березня 222[1] (18 років)
Рим, Стародавній Рим
Поховання Тибр[2]
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик
Знання мов латина
Титул Август
Посада римський імператор, давньоримський сенатор[d] і жрець Елагабалаd
Рід Династія Северів
Батько Секст Варій Марцелл або Каракалла
Мати Юлія Соемія[3]
Родичі Александр Север
Брати, сестри невідомо, Аврелія[d] і Александр Север
У шлюбі з Юлія Корнелія Павла[4], Аквілія Севера[4], Аннія Фаустіна[4] і Аквілія Севера[4]
Діти Александр Север

Родинні зв'язкиРедагувати

 
Династія Северів

Син Юлії Соемії (Соеміади, Soaemias), онук Юлії Мези (Moesa), рідної сестри Юлії Домни, дружини імператора Септимія Севера. Соемія була одружена з сирійцем Секстом Варієм Марцелом, і Геліогабал носив спершу ім'я Авіта Варія Бассіана, а вже потім прийняв ім'я Марка Аврелія Антоніна, будучи видаваним матір'ю і бабусею за незаконного сина імператора Антоніна Каракалли.

БіографіяРедагувати

Початок правлінняРедагувати

Після загибелі Каракалли, коли на престол вступив Макрін, Соемія з матір'ю і сестрою, Юлією Мамією, поселились в Емесі. Тут син Соемії був освячений в головні жерці фінікійського бога сонця, Ел(а)-Габала. Гарний хлопчик у пишному одязі жерця подобався сирійським легіонам, і дякуючи золоту й інтригам бабці він був ними проголошений імператором під іменем Цезар Марк Аврелій Антонін Август уАВШ (обговорення) 21:18, 19 травня 2022 (UTC) чотирнадцятирічному віці. Після перемоги над полководцем Макріна Юліаном, а потому і над самим Макріном Геліогабал рушив до Риму. Дорогою до столиці він вже проявив своє самовладдя — результат виховання в дусі східного деспотизму: не чекаючи сенатського рішення, він прийняв титули Pius Felix Proconsul tribunicia potestate. Сенат при ньому був цілком принижений включенням в його склад купи вихідців з Азії; магістратура стала власністю акторів, вільновідпущених і слуг.

Взаємини з релігієюРедагувати

Офіційній римській релігії був нанесений сильний удар введенням культу сирійського бога сонця, на честь якого був побудований храм на Палатині. Тут були зібрані найсвященніші для римлян предмети: паладіум, анкілії (щити Саліїв), вогонь Вести, яким тепер довелось відступити на другий план перед зображенням чорного каменя, символу сонячного бога. Тут імператор, що назвав себе sacerdos amplissimus dei invicti Solis Elagabali, щодня чинив богослужіння, в сирійському костюмі, з підведеними очима і бровами, з набіленими і нарум'яненими щоками, в присутності всіх посадових осіб Рима. Наприкінці імператор виконував священний танець під акомпанемент інструментів і хоровий спів дівчат, супроводжуючи гімни оргаїстичними рухами і крутінням навколо вівтарів. Не задовольняючись звичайними релігійними церемоніями, Геліогабал вчинив урочисте вінчання свого бога з привезеною з Карфагена богинею Танітою (Астартою).

Особисте життя імператора було суцільною розпустою: він пишався тим, що жодна продажна жінка не мала стільки коханців, скільки мав він. Але найжахливішим аспектом правління Геліогабала були людські жертви, які приносили по всій Італії.

ШлюбРедагувати

У 221 році він оголосив своєю дружиною дівчину-весталку, хоча вона за священними законами повинна була берегти цноту все життя. Це була вже його друга дружина, і з нею він вчинив так само, як і з першою — відіслав від себе через короткий проміжок часу для того, щоб одружитись з третьою (Геродіан: 5; 6). Однак і з нею шлюб його не був довгим. Зрештою Геліогабал одружився як жінка зі своїм коханцем Зотикою, який користувався у весь час його правління величезним впливом.

Розпусні звичкиРедагувати

Все, що до нього робили таємно, Геліогабал став робити відкрито, на очах у багатьох людей. Сам він, кажуть, не мав такої частини тіла, яка не служила б для хіті, і пишався тим, що до численних видів розпусти попередніх імператорів зміг додати декілька нових. Іноді він з'являвся на бенкетах оголений в колісниці, яку тягли голі блудниці, яких він підганяв батогом. А бенкети його часто влаштовували таким чином, що після кожної зміни страв належало кохатись з жінками. У лазні він зазвичай теж мився з жінками і сам натирав їх маззю для видалення волосся (Лампрідій: «Антонін Геліогабал»; 5, 6, 10—12, 29—31, 33). Одним із коханців імператора був колісничий Гієрокл.

Розкіш і марнотратство імператора доходили до таких меж, що він жодного разу в житті не одягав двічі один і той же одяг і навіть одні й ті ж коштовності. А дехто стверджує, що він жодного разу не мився двічі в одній і тій же лазні, наказуючи після миття ламати їх і будувати нові. Купався він винятково у водоймах, заповнених пахучими мазями або есенцією шафрану, а для зігрівання своїх апартаментів розпоряджався палити індійські пахощі без вугілля. Розкішністю прийомів Геліогабал перевершив навіть Вітеллія. Не раз горох у нього подавали із золотими кульками, боби — з бурштином, рис — із білими перлинами, а риб замість перцю посипали перлинами і трюфелями. Собак він наказував годувати гусячими печінками, а в ясла коням сипати анамейський виноград (Лампрідій: «Антонін Геліогабал»; 10,29—33).

СмертьРедагувати

Безумства юного імператора змусили Мезу попіклуватись про надання престолу другому онуку, Александру Северу, сину Мамеї, який завдяки своєму греко-римському вихованню, а також високому рівню освіченості, був повною протилежністю Геліогабалу. Юлія Меза досягла того, що Александр був оголошений цезарем і співправителем. Коли Геліогабал спробував знищити двоюрідного брата, солдати підняли заколот проти імператора і вбили його разом із матір'ю. Труп Геліогабала викинули в Тибр, заборонивши будь-кому з його роду приймати ім'я Антонін, яке він знеславив.

У мистецтвіРедагувати

Французький драматург, письменник і філософ Антонен Арто присвятив Геліогабалу свій роман «Геліогабал, або коронований анархіст» (фр. Héliogabale ou l'Anarchiste couronné).

РодовідРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати