Гельмут Медер (нім. Hellmuth Mäder; нар. 5 липня 1908, Роттероде, Тюрингія — пом. 12 травня 1984, Констанц, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1945) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1945). У післявоєнний час продовжив службу в Бундесвері, генерал-лейтенант (1959).

Гельмут Медер
Hellmuth Mäder
Народження5 липня 1908(1908-07-05)
Німецька імперія Роттероде, Тюрингія
Смерть12 травня 1984(1984-05-12) (75 років)
ФРН Констанц, Баден-Вюртемберг
КраїнаТретій Рейх Третій Рейх
 ФРН
ПриналежністьВермахт Вермахт
Bundeswehr Бундесвер
Вид збройних силСухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військпіхота, танкові війська
Роки служби19361945
19561968
Звання Генерал-майор
генерал-лейтенант (Бундесвер)
Формування34-та піхотна дивізія
297-ма піхотна дивізія
Командування7-ма танкова дивізія
Гренадерська дивізія «Фюрер»
Війни / битви
Іншеофіцер поліції (19281935)
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Штурмовий піхотний знак в сріблі

Біографія

ред.

1 квітня 1928 року поступив на службу в земельну поліцію. В 1936 році поступив на службу у вермахт, з 16 червня — командир 14-ї роти 80-го піхотного полку.

Після початку Другої світової війни переведений в штаб 34-ї піхотної дивізії, яка під час Польської кампанії знаходилась на франко-німецькому кордоні. В січні-квітні 1940 року навчався на курсах офіцерів Генштабу в Дрездені. З травня 1940 року — командир 14-ї роти 522-го піхотного полку 297-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. З листопада 1940 року — командир 3-го батальйону свого полку. Учасник німецько-радянської війни, відзначився під час зимової кампанії 1941/42. З липня 1942 року — командир 522-го піхотного полку. Відзначився під час наступу в Калача. Учасник Сталінградської битви. На початку 1943 року був важко поранений і евакуйований з оточення, що дало Медеру можливість уникнути полону.

Після одужання зарахований в резерв. На початку 1944 року очолив ударну бригаду «Нарва». З квітня 1944 року — начальник унтер-офіцерської школи групи армій «Північ» і командир навчальної бригади «Норд». З 24 липня 1944 року — військовий комендант Шауляя. У вересня 1944 року під командуванням Медера об'єднали всі литовські добровольчі з'єднання. З 31 жовтня по 30 листопада 1944 року — командир 7-ї танкової дивізії. В кінці грудня очолив бригаду супроводу фюрера — елітну частину, сформовану на базі особистого конвою Адольфа Гітлера. В січні 1945 року бригаду розгорнули в дивізію. Учасник боїв при Лаубані, Штеттіні і Відні.

8 травня 1945 року здався американським військам, 13 травня був переданий радянській владі. Утримувався в різних таборах і в Харківській тюрмі. 2 січня 1950 року воєнним трибуналом військ МВС Харківської області засуджений до 25 років ув'язнення в трудових таборах. 10 жовтня 1955 року в якості неамністованого злочинця переданий владі ФРН і звільнений. В 1956 році поступив на службу в бундесвер і призначений начальником піхотного училища в Гаммельбурзі. З жовтня 1960 року — начальник штабу Кельнського військового управління. В 1968 році вийшов у відставку. Працював у компаніях Bell Helicopter і Rheinmetall.

В жовтні 1976 року Кельнський окружний суд засудив Медера до 2 років ув'язнення без права на умовно-дострокове звільнення за шахрайство і хабарництво: перебуваючи на посаді начальника штабу Кельнського військового управління, він обдурив федеральний уряд на 17 000 марок, а також отримував хабарі від керівника ремонтної майстерні, яка мала ділові стосунки з бундесвером. Також Медера позбавили військового звання і частини пенсії.

Нагороди

ред.

Див. також

ред.

Література

ред.
  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.689-690 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die militärischen Werdegänge der Generale und Admirale der Bundeswehr 1955—1997, Bd. 3, ISBN 978-3-7648-2382-5, S. 156ff.
  • Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(англ.)
  • Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-643-7.

Посилання

ред.
  • Mäder, Hellmuth. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 9 квітня 2013. (нім.)
  • Hellmuth Mäder
  • Mäder, Hellmuth [Архівовано 10 вересня 2005 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-майора Медера (англ.)
  • Mäder, Hellmuth[недоступне посилання з липня 2019]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
доктор
Карл Маус
 
командир 7-ї танкової дивізії

31 жовтня — 30 листопада 1944
Наступник:
генерал-майор
доктор
Карл Маус
Попередник:
майор
Коурбі
 
командир панцергренадерської дивізії
«Фюрер»

26 січня — 1 лютого 1945
Наступник:
генерал-майор
Ерік фон Хассенштайн

Примітки

ред.