Гельмут Медер
Гельмут Медер (нім. Hellmuth Mäder; нар. 5 липня 1908, Роттероде, Тюрингія — пом. 12 травня 1984, Констанц, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1945) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1945). У післявоєнний час продовжив службу в Бундесвері, генерал-лейтенант (1959).
Гельмут Медер | |
---|---|
Hellmuth Mäder | |
Народження | 5 липня 1908 Роттероде, Тюрингія |
Смерть | 12 травня 1984 (75 років) Констанц, Баден-Вюртемберг |
Країна | Третій Рейх ФРН |
Приналежність | Вермахт Бундесвер |
Вид збройних сил | Сухопутні війська |
Рід військ | піхота, танкові війська |
Роки служби | 1936–1945 1956—1968 |
Звання | Генерал-майор генерал-лейтенант (Бундесвер) |
Формування | 34-та піхотна дивізія 297-ма піхотна дивізія |
Командування | 7-ма танкова дивізія Гренадерська дивізія «Фюрер» |
Війни / битви | |
Інше | офіцер поліції (1928–1935) |
Нагороди |
Біографія
ред.1 квітня 1928 року поступив на службу в земельну поліцію. В 1936 році поступив на службу у вермахт, з 16 червня — командир 14-ї роти 80-го піхотного полку.
Після початку Другої світової війни переведений в штаб 34-ї піхотної дивізії, яка під час Польської кампанії знаходилась на франко-німецькому кордоні. В січні-квітні 1940 року навчався на курсах офіцерів Генштабу в Дрездені. З травня 1940 року — командир 14-ї роти 522-го піхотного полку 297-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. З листопада 1940 року — командир 3-го батальйону свого полку. Учасник німецько-радянської війни, відзначився під час зимової кампанії 1941/42. З липня 1942 року — командир 522-го піхотного полку. Відзначився під час наступу в Калача. Учасник Сталінградської битви. На початку 1943 року був важко поранений і евакуйований з оточення, що дало Медеру можливість уникнути полону.
Після одужання зарахований в резерв. На початку 1944 року очолив ударну бригаду «Нарва». З квітня 1944 року — начальник унтер-офіцерської школи групи армій «Північ» і командир навчальної бригади «Норд». З 24 липня 1944 року — військовий комендант Шауляя. У вересня 1944 року під командуванням Медера об'єднали всі литовські добровольчі з'єднання. З 31 жовтня по 30 листопада 1944 року — командир 7-ї танкової дивізії. В кінці грудня очолив бригаду супроводу фюрера — елітну частину, сформовану на базі особистого конвою Адольфа Гітлера. В січні 1945 року бригаду розгорнули в дивізію. Учасник боїв при Лаубані, Штеттіні і Відні.
8 травня 1945 року здався американським військам, 13 травня був переданий радянській владі. Утримувався в різних таборах і в Харківській тюрмі. 2 січня 1950 року воєнним трибуналом військ МВС Харківської області засуджений до 25 років ув'язнення в трудових таборах. 10 жовтня 1955 року в якості неамністованого злочинця переданий владі ФРН і звільнений. В 1956 році поступив на службу в бундесвер і призначений начальником піхотного училища в Гаммельбурзі. З жовтня 1960 року — начальник штабу Кельнського військового управління. В 1968 році вийшов у відставку. Працював у компаніях Bell Helicopter і Rheinmetall.
В жовтні 1976 року Кельнський окружний суд засудив Медера до 2 років ув'язнення без права на умовно-дострокове звільнення за шахрайство і хабарництво: перебуваючи на посаді начальника штабу Кельнського військового управління, він обдурив федеральний уряд на 17 000 марок, а також отримував хабарі від керівника ремонтної майстерні, яка мала ділові стосунки з бундесвером. Також Медера позбавили військового звання і частини пенсії.
Нагороди
ред.- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Залізний хрест
- 2-го класу (27 червня 1941)
- 1-го класу (1 серпня 1941)
- Штурмовий піхотний знак в сріблі
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (3 квітня 1942)
- дубове листя (№ 560; 27 серпня 1944)
- мечі (№ 130; 18 квітня 1945)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
- Нагрудний знак ближнього бою в бронзі
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий офіцерський хрест (24 травня 1968)
Військова кар'єра
- 1 жовтня 1935 — обер-лейтенант
- 1938 — гауптман
- березень 1942 — майор
- вересень 1942 — оберст-лейтенант
- 1 жовтня 1943 — оберст
- січень 1945 — генерал-майор
- 21 лютого 1958 — бригадний генерал
- жовтень 1960 — генерал-майор
- квітень 1968 — генерал-лейтенант
Див. також
ред.Література
ред.- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.689-690 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
- Dermot Bradley (Hrsg.): Die militärischen Werdegänge der Generale und Admirale der Bundeswehr 1955—1997, Bd. 3, ISBN 978-3-7648-2382-5, S. 156ff.
- Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
- Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
- Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(англ.)
- Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-643-7.
Посилання
ред.- Mäder, Hellmuth. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 9 квітня 2013. (нім.)
- Hellmuth Mäder
- Mäder, Hellmuth [Архівовано 10 вересня 2005 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-майора Медера (англ.)
- Mäder, Hellmuth[недоступне посилання з липня 2019]
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |