Відкрити головне меню

Гельмут Кнохен (нім. Helmut Knochen; 14 березня 1910, Магдебург — 4 квітня 2003, Оффенбах-на-Майні) — співробітник СД, штандартенфюрер СС і оберст (полковник) поліції (5 травня 1942), професор літератури і доктор філології.

Гельмут Кнохен
Helmut Knochen
Bundesarchiv Bild 101III-Alber-096-09, Helmut Knochen.jpg
Народився 14 березня 1910(1910-03-14)[1]
Магдебург, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[2]
Помер 4 квітня 2003(2003-04-04)[1] (93 роки)
Оффенбах-на-Майні, Дармштадт, Гессен, Німеччина[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Flag of Germany.svg ФРН
Діяльність філолог
Членство СА і СС
Військове звання Штандартенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї шкільного викладача. Навчався в Магдебурзі, Лейпцигу, Галле та Геттінгені, вивчав історію і мови. З 1926 року — член організації «Сталевий шолом». У 1932 році вступив в НСДАП (партійний квиток № 1 430 331) і СА. Того ж року став керівником Націонал-соціалістичного союзу студентів у Геттінгені. У 1935 році здобув докторський ступінь з філології. 1 вересня 1936 року вступив у СС (№ 280 350) і переведений в оберабшніт СД «Захід». У 1937 році став референтом у головному управлінні СД в Берліні.

З червня 1940 року — уповноважений поліції безпеки і СД в Парижі. З 6 червня 1942 року по 2 вересня 1944 року керівник СД і поліції безпеки у Франції. Вів активну боротьбу з французьким опором і проводив широкомасштабні антиєврейські акції. Один з організаторів депортації французьких євреїв до таборів смерті. Під час подій 20 липня 1944 року був заарештований змовниками, але після провалу змови звільнений. 20 серпня 1944 року викликаний до Берліна і за те, що не чинив опору змовникам, був розжалуваний у рядові і переведений в дивізію СС «Лейбштандарт Адольф Гітлер».

Після війни переховувався. 14 січня 1946 заарештований у Геттінгені. У червні 1946 року англійським військовим судом в Вупперталі засуджений до довічного ув'язнення. 10 жовтня 1946 року екстрадований до Франції. 10 жовтня 1954 року в Парижі засуджений до смерті, заміненої 10 квітня 1958 року на довічне ув'язнення. 31 грудня 1959 засуджений до 20 років, але на Різдво 1962 року помилуваний Шарлем де Голлем. Повернувся в Баден-Баден, з 1963 року жив в Оффенбасі. У 1982 році одружився вдруге.

Член організації «Тиха допомога», яка надавала підтримку нацистським злочинцям. У 1968 році йому було пред'явлено звинувачення в неправдивому свідченні в суді, де він заявив, що не знав про знищення євреїв. Кнохен намагався виправдатися, пославшись на амнезію. У процесі у справі Модеста фон Корффа в 1987 році він не зміг виступити як свідок за станом здоров'я, навіть незважаючи на те, що того дня він чотири години грав у гольф.

Нагороди[3]Редагувати

Відзнаки ССРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Ahlrich Meyer: Die deutsche Besatzung in Frankreich. Widerstandsbekämpfung und Judenverfolgung, Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt, 2000. ISBN 3-534-14966-1.
  • Ahlrich Meyer: Täter im Verhör. Die «Endlösung der Judenfrage» in Frankreich 1940—1944. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2005. ISBN 3-534-17564-6.
  • Claudia Moisel Frankreich und die deutschen Kriegsverbrecher. Politik und Praxis der Strafverfolgung nach dem Zweiten Weltkrieg(= Norbert Frei (Hrsg.)): Beiträge zur Geschichte des 20. Jahrhunderts. Band 2) Göttingen: Wallstein, 2004. ISBN 3-89244-749-7.
  • Bernhard Brunner. Der Frankreich-Komplex. Die nationalsozialistischen Verbrechen in Frankreich und die Justiz der Bundesrepublik Deutschland. — Göttingen: Wallstein, 2004. — ISBN 3-89244-693-8.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2005. — ISBN 978-3-596-16048-8.