Відкрити головне меню

Гвардійське (Теребовлянський район)

село в Україні, в Теребовлянському районі Тернопільської області.

Гварді́йське — село Теребовлянського району Тернопільської області, розташоване на річці Гниличка. До 1965 року називалося Гниловоди.

село Гвардійське
Hvardiyske ter gerb.png Hvardiyske ter prapor.png
Герб Гвардійського (Теребовлянський район) Прапор Гвардійського (Теребовлянський район)
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Золотниківська сільська громада
Код КОАТУУ 6125081701
Основні дані
Засноване 1785
Населення 438
Площа 2,683 км²
Густота населення 163.25 осіб/км²
Поштовий індекс 48141
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°13′10″ пн. ш. 25°16′18″ сх. д. / 49.21944° пн. ш. 25.27167° сх. д. / 49.21944; 25.27167Координати: 49°13′10″ пн. ш. 25°16′18″ сх. д. / 49.21944° пн. ш. 25.27167° сх. д. / 49.21944; 25.27167
Водойми Мозолівка
Відстань до
районного центру
45 км
Місцева влада
Адреса ради 48141, с. Гвардійське
Карта
Гвардійське. Карта розташування: Україна
Гвардійське
Гвардійське
Гвардійське. Карта розташування: Тернопільська область
Гвардійське
Гвардійське
Мапа

Поштове відділення — Котузівське.

До 2015 року було центро Гвардійської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади.

Населення — 438 осіб (2001).

До 1965 село називалося Гниловоди.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша писемна згадка — 1785. Діяли товариство «Просвіта», кооператива.

За радянських часів у селі діяв колгосп «Молода гвардія», що мав у користуванні 1 тисячу гектарів сільськогосподарських угідь. Провідними галузями були рільництво і тваринництво м'ясо-молочного напрямку. Також діяли: 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

СимволікаРедагувати

Затверджений 31 травня 2005р. рiшенням №12 сесії сільської ради[1][2].

Автори — Орест Скоп, Стефан П’ятничко, Данило Бугай.

ГербРедагувати

У щиті, понижено перетятому зеленим і лазуровим, вузька понижена золота балка. У першій частині в правому верхньому куті золотий розширений хрест, в лівому верхньому куті золотий колос. У другій частині виникає срібна купина з трьома золотими очеретинками, середня вище, супроводжуваними зверху двома золотими співоберненими рибами. Поверх всього золота фігура вершника на золотому коні, що тримає в руках спис з трикутним прапорцем, перетятим лазуровим і золотим. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увiнчаний золотою сільською короною.

ПрапорРедагувати

Прапор являє собою квадратне полотнище, розділене на три рівні смуги по вертикалі. На синьому фоні, в центрі, рибина. На жовтій смузі, у верхній частині — хрест. На зеленому фоні, в центрі, колосок. В центрі прапора дві схрещені шаблі, які зачохлені, як символ невойовничості.

РелігіяРедагувати

Є церква Усічення голови Івана Хрестителя (1888, дерев"яна), костел (1937; кам'яний).

Пам'ятникиРедагувати

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968), відновлено символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, ПП «Оберіг».

У 2016 році фермерське господарство «Зарваниця-Агро» відкрило в селі цех з виготовлення традиційним методом (вручну) напівфабрикатів (вареників, пельменів).[3]

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Віра Зозуля (нар. 1970) — українська спортсменка (спортивна ходьба), майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики;
  • Стефан П'ятничко (нар. 1959) — український оперний співак (баритон), народний артист України.

ВідвідувалиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Українська геральдика
  2.   s:Рішення Гвардійської сільської ради № 12 від 31.05.2005 «Про затвердження геральдики населеного пункту»
  3. а б в г Роздольний А. Відроджуються українські села / Анатолій Роздольний // Свобода. — 2016. — № 42 (1 черв.). — С. 3. — (Про важливе).

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати