Гашим ібн Абд Манаф

Гашим ібн Абд Манаф аль-Кураші[1][2][3][4](араб. هاشم بن عبد مناف‎, справжнє ім'я: Амр аль-Ула араб. عمرو العلا‎; нар. 464, Мекка — пом. 497, Палестина) — прадід ісламського пророка Магомета та прабатько клану Бану Гашим племені курайшитів. З клану Бану Гашим походять династії ісламських правителів Алідів, Аббасидів, Гашимітів, Омейядів та ін.

Гашим ібн Абд Манаф аль-Кураші
араб. هاشم بن عبد مناف
Abd Manaf of Qurayshi tribe, Muhammad's great-grandfather.jpg
Ім'я при народженні Амр аль-Ула
Помер 497
Газа, Палестинська держава
Діяльність торговець
Конфесія монотеїзм
Батько Абд Манаф ібн Кусайd
Мати Атікаг бінт Муррагd
Брати, сестри Abd Shams ibn Abd Manafd, Al-Muttalib ibn Abd Manafd, Abd al Amrd і Nawfal ibn Abd Manafd
У шлюбі з Салма бінт Амрd
Діти Абдул-Мутталібd і Asad ibn Hashimd

ЖиттєписРедагувати

Гашим був сином Абд Манаф ібн Кусая, вождя племені курайшитів який займався караванної торгівлею, тому рідко бував у Мецці[5][6]. Згідно з переказами, Гашим та Абд Шамс були сіамськими близнюками, чиї лоби були з'єднані від народження. Щоб розділити їх Абд Манаф ібн Кусай використав меч. Вважалося, що це було ознакою того, що два брати та їх нащадки будуть вирішувати свої сварки з допомогою меча[7]. Перед смертю Абд Манаф ібн Кусай заповів передати керівництво караванами (кійада) Абд Шамсу[8][9]. Але за життя Гашима Абд Шамсу важко було очолити рід Абд Манафа.

Під час голоду в Мецці, Гашим виїхав до Палестини, закупив там велику кількість борошна. Повернувшись до Мекки, він випікав хліб, кришив його у м'ясний бульйон та пригощав цим сарідом голодних людей. З цієї причини його назвали Гашим, що арабською означає — ламати, від арабського дієслова араб. هشم‎ «гашама» — ламати, розбивати.

У Гашима були гарні торгові відносини з єменцями та сирійцями. Він був одружений з Салмою — дочкою Амра ібн Зейда, в будинку якого одного разу зупинився, приїхавши у Ясриб. Він відвіз її з собою у Сирію, але повернувся в Медину і залишив Салму у її батька для того, щоб вона звільнилася від вагітності. Сам Гашим поїхав до Сирії, але помер у Палестині. Приблизно у 497 році Салма народила сина, якого назвали Шейба (Абд аль-Мутталіб). Всього ж у Гашима було 4 сини та 5 дочок, але його рід по чоловічій лінії продовжив тільки Абд аль-Мутталіб.

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фір ібн Малік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ваґіда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Абд Манаф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Атікаг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Навфала
 
 
Абд Шамс
 
Барра
 
Гала
 
Мутталіб
 
Гашим
 
Салма
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Умайя
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Абдул-Мутталіб
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гарб
 
Абу аль-Ас
 
 
 
Аміна
 
Абдулла
 
Гамза
 
Абу Таліб
 
Аз-Зубайр
 
Аль-Аббас
 
Абу Лагаб
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Абу Суф'ян
 
Аль-Гакам
 
 
Аффан
 
 
Магомет
 
Хадіджа
 
Алі
 
Хавля
 
Ібн Аббас
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Муавія
 
Марван
 
 
Осман ібн Аффан
 
 
Рукайя
 
Фатіма
 
 
 
 
 
 
Аль-Ганафійя
 
Алі бін Абд Аллах
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Омейяди
 
 
 
Осман ібн Абу-аль-Аас
 
 
 
 
 
 
 
 
Гасан
 
Гусейн
 
Абу Гашим
 
Магомет аль-Імм
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ібрагім «аль-Імам»
 
Ас-Саффаг
 
Аль-Мансур
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Child Companions Around the Prophet Riyadh, 2003.
  2. وزراء حول الرسول 2004.
  3. Sālim ibn ʿAbdullah ibn Saʿd ibn Samīr al-Haḍramī al-Shāfiʿī Safinah Safinat al-Naja' - The Ship of Salvation: A classic manual of Islāmic Doctrine and Jurisprudence: In English with Arabic text, commentary and appendices 2014. 144 p.
  4. Firoozeh Papan-Matin Beyond Death: The Mystical Teachings of ʿAyn al-Quḍāt al-Hamadhānī 2010.
  5. al-Kalāʿī, Sulaymān, al-Iktifāʾ, ed. Muḥammad Kamāl al-Dīn ʿIzz al-Dīn ʿAlī (Beirut, 1997)
  6. Ibn Abī al-Ḥadīd, ʿAbd al-Ḥamīd, Sharḥ Nahj al-balāgha, ed. Muḥammad Abū al-Faḍl Ibrāhīm (Cairo, 1379/1959)
  7. al-Yaʿqūbī, Aḥmad, Taʾrīkh (Beirut, 1379/1960)
  8. al-Azraqī, Muḥammad, Akhbār Makka, ed. Rushdī Malḥas (Mecca, 1416/1996)
  9. al-Zamakhsharī, Maḥmūd, al-Fāʾiq, ed. ʿAlī Muḥammad al-Bajāwī and Muḥammad Abū al-Faḍl Ibrāhīm (Beirut, n.d.).

ЛітератураРедагувати

  • Ḥāshim b. 'Abd Manāf / Watt, W. Montgomery // Encyclopaedia of Islam. 2 ed. Leiden: EJ Brill, 1960-2005.   (необхідна підписка)