Харіберт II
Харіберт II (*Charibert II, 607/617 —8 квітня 632) — король Аквітанії у 629—632 роках.
| Харіберт II | |
|---|---|
-2.jpg) | |
| Народився |
607/617 невідомо |
| Помер |
8 квітня 632 Бле |
| Країна | Франція[1] |
| Національність | франк |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | французька |
| Титул | король |
| Посада | king of Franks[d] |
| Термін | 629—632 роки |
| Попередник | Хлотар II |
| Наступник |
Дагоберт I Хільперік |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Меровінги |
| Батько | Хлотар II |
| Мати | Сігіхільда |
| Брати, сестри | Дагоберт I[2], Merowechd[3], Emma of Austrasiad[4] і Bertad[5] |
| У шлюбі з | Гізела Гасконська |
| Діти | 1 син |
Життєпис ред.
Походив з династії Меровінгів. Син Хлотаря II, короля усіх франків. Після смерті батька у 629 році Харіберт став претендувати на Нейстрію, оскільки Австразія вже належала його зведеному брату Дагоберту I з 623 року.
Харіберт спрямував на перемовини свого стрийко Бродульфа. Дагоберт I вбив Бродульфа, але у 629 році за порадою своїх радників надав Харіберту Аквітанію, що включала в себе міста Тулуза, Кагор, Ажен, Периге і Сент. Угода була підтверджена в 631 році, коли Харіберт став хрещеним батьком Сігіберта, сина Дагоберта I.
У 632 році Харіберт II підкорив герцогство Васконь, таким чином розширивши своє королівство, але незабаром після цього помер. Можливо, його було вбито за наказом Дагоберта I. Його єдиний син Хільперік успадкував трон Аквітанії.
Родина ред.
Дружина — Гізела, донька Егінана, герцога Васконі
Діти:
- Хільперік (630—632), король Аквітанії у 632 році
Примітки ред.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 97–97. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 98. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 99. — ISBN 978-2-9501509-3-6
Джерела ред.
- Wood, Ian N. 1994. The Merovingian Kingdoms, 450—751.
- Karl Ferdinand Werner: Die Ursprünge Frankreichs bis zum Jahr 1000. Deutscher Taschenbuch Verlag, München 1995, ISBN 3-423-04653-8
- Christian Pfister, La Gallia sotto i Franchi merovingi. Vicende storiche, in Storia del mondo medievale, Cambridge, Cambridge University Press, 1999, pp. 688—711.
- Gaston Duchet-Suchaux et Patrick Périn, Clovis et les Mérovingiens, éditions Tallandier, collection " La France au fil de ses rois ", 2002 (ISBN 2-235-02321-5).
Примітки ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Харіберт II |