Вікіпедія

Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Ця стаття про книгу. Див. також Гаррі Поттер і смертельні реліквії (фільм).

«Га́ррі По́ттер і смерте́льні релі́квії» (англ. «Harry Potter and the Deathly Hallows») — сьомий роман серії «Гаррі Поттер» британської письменниці Дж. К. Ролінґ. Його опублікувало 21 липня 2007 року видавництво «Блумсбері Паблішинґ» у Лондоні. Роман завершує серію, публікація якої тривала 10 років (1997—2007). Однак у 2015 році було оголошено про вихід нової, восьмої книги про Гаррі Поттера «Гаррі Поттер і прокляте дитя».

«Гаррі Поттер і смертельні реліквії»
Українська обкладинка книги Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії
Автор Дж. К. Ролінґ
Назва мовою оригіналу Harry Potter and the Deathly Hallows
Дизайн обкладинки Владислав Єрко
Країна Велика Британія Велика Британія
Мова англійська
Серія Гаррі Поттер
Тема магія у світі Гаррі Поттера і Гаррі Поттер
Жанр фентезі
Видавництво Велика Британія Велика Британія: Блумсбері Паблішинґ
Україна Україна: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Видано 21 липня 2007 року
Видано українською 25 вересня 2007 року
Перекладач(і) Віктор Морозов
Сторінок 640
ISBN 978-966-7047-70-2
Попередній твір Гаррі Поттер і напівкровний Принц

Книгу було видано одночасно у 93 країнах світу. Протягом першої доби від моменту релізу книги було продано одинадцять мільйонів примірників. Цим було встановлено рекорд, який тримала попередня частина серії — Гаррі Поттер і напівкровний Принц — з 2005 року.

Українською мовою роман переклав Віктор Морозов (за редакцією Олекси Негребецького та Івана Малковича) і опублікувало видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» 25 вересня 2007 року — раніше за всі інші переклади різними мовами.

За романом створено однойменний фільм у двох частинах. Прем'єра «Частини 1» відбулася 18 листопада 2010 року, «Частина 2» вийшла на великі екрани 14 липня 2011 року.

Анотація ред.

Гаррі взяв на свої плечі таємниче і небезпечне завдання — знищити всі горокракси Волдеморта. Ще ніколи Гаррі не почувався таким самотнім… У цій, мабуть, найяскравішій книзі знайдуться довгоочікувані відповіді на багато запитань.

Епіграф ред.

Кожна з книг серії має посвяти, але тільки «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» містить епіграф. На першій сторінці роману наведено дві цитати: перша — з трагедії Есхіла «Узливальниці» («Хоефори»), друга — з «Плодів самотності» Вільяма Пенна, письменника-квакера, засновника штату Пенсільванія.

Сюжет ред.

Останнє літо ред.

Лорд Волдеморт і його спільники планують зненацька захопити Гаррі Поттера під час його відльоту з магічно захищеного помешкання Дурслів під охороною членів Ордена фенікса. Крім того, Волдеморт розшукує нову чарівну паличку, яка могла б подолати у двобої паличку Гаррі. Члени Ордена, користуючись багатозільною настійкою, перетворюються на шість копій Гаррі. Попри складні конспіративні заходи, смертежери атакують їх на шляху до безпечного місця, внаслідок чого Джордж Візлі втрачає вухо, а сова Гедвіґа і Дикозор Муді гинуть.

У будинку родини Візлі «Барлозі» міністр магії Руфус Скрімджер зустрічається з Гаррі, Роном і Герміоною, щоби передати їм залишені у спадок речі Албуса Дамблдора: Рон отримує світлогасник, а Герміона — дитячу книжку «Казки барда Бідла». Гаррі має отримати меч Ґордика Ґрифіндора і золотий снич, упійманий ним у першому в його житті матчі з квідичу, проте Міністерство конфіскує меч через його велику історичну цінність. Не зрозумівши призначення цих предметів, друзі роблять припущення, що вони допоможуть їм у пошуках горокраксів.

(До речі, Руфус Скімджер відвідує Візлів саме у День народження Гаррі. Герміона подарувала Гаррі стервоскоп, Рон — книгу «Дванадцять абсолютно надійних способів причарувати відьму», а Джіні — палкий поцілунок…)

Початок пошуків ред.

У «Барлозі» святкують весілля Білла Візлі та Флер Делакур, під час якого прибуває патронус Кінґслі Шеклболта і оголошує про смерть міністра Скрімджера і захоплення влади Волдемортом. Рятуючись від смертежерів, Гаррі, Рон і Герміона з'являються до маґлівського кафе на Тотенгем-корт-роуд у Лондоні. Там вони стикаються з іншою групою смертежерів (як з'ясовується пізніше, причиною цього стало табу, накладене на ім'я Волдеморта: ця магія дозволяє смертежерам миттєво дізнаватися місцеперебування будь-кого, хто вимовить ім'я). Трійці вдається сховатися у будинку, що належав Сіріусу Блеку (за адресою: площа Гримо 12), де раніше знаходилася штаб-квартира Ордену фенікса і який тепер перейшов у власність Гаррі.

Переховуючись там, Гаррі доходить висновку, що таємничим чарівником, який викрав медальйон Салазара Слизерина і залишив записку з ініціалами «Р. А. Б.», був брат Сіріуса Реґулус Арктур Блек. Герміона пригадує, що бачила медальйон під час прибирання у будинку (описаного в книзі «Гаррі Поттер і Орден фенікса»). Друзі з'ясовують, що медальйон спершу забрав домовий ельф Блеків Крічер (саме він за наказом свого хазяїна Реґулуса поклав його у чашу в печері; натомість, Реґулус Блек загинув після того, як здобув горокракс). Пізніше медальйон був викрадений Манданґусом Флетчером, який згодом передав його Долорес Амбридж як хабаря. Трійця проникає в Міністерство магії та здобуває медальйон, проте внаслідок цього рейду порушуються чари Довіри, що боронили будинок Блеків, і друзям доводиться рятуватися, розз'явившись далеко за місто.

Вони оселяються у наметі, захищеному чарами. Одної ночі їм вдається підслухати розмову групи ґоблінів, їх приятеля Діна Томаса та батька Німфадори Тонкс Теда, які стверджують, що конфіскований Міністерством меч Ґрифіндора є підробкою. Друзі вирішують знайти справжній меч, адже саме він, на їхню думку, здатний знищити горокракси. У цей час Рон, розчарований тривалою бездіяльністю, залишає друзів. У пошуках меча Герміона з Гаррі відвідують Ґодрикову Долину, де мало не потрапляють у пастку, зіткнувшись із Волдемортовою змією Нагіні. Під час утечі Герміона випадково ламає чарівну паличку Гаррі.

Для убезпечення від смертежерів, друзі регулярно змінюють місце свого табору. Коли вони зупиняються у Діновому лісі, Гаррі зустрічає патронуса у формі лані, що приводить його до замерзлого ставка, на дні якого лежить справжній меч Ґрифіндора. Намагаючись витягнути його, Гаррі мало не гине, задушений ланцюжком медальйона-горокракса, що висить у нього на шиї, проте його рятує Рон, якого привів до табору світлогасник Дамблдора. Рон знищує медальйон мечем. Він також попереджає про табу, накладене на ім'я Волдеморта: тепер ним користуються так звані «хапуни», що полюють за нагородами, призначеними за впійманих маґлородців.

Смертельні реліквії ред.

 
Таємничий символ, який неодноразово з'являється в романі, представляє схематичне зображення легендарних смертельних реліквій.

Троє друзів відвідують Ксенофілія Лавґуда, батька Луни, і дізнаються, що загадковий символ, який неодноразово зустрічався їм, є емблемою трьох стародавніх артефактів, відомих, як «смертельні реліквії»: бузинової чарівної палички, воскресального каменя і плаща-невидимки. Цими предметами, як стверджує легенда, володіли три брати Певерелли: Кадмус, Антіох та Іґнотус. Також з'ясовується, що Луну було викрадено через опозиційне спрямування часопису «Базікало», який видає її батько. Сподіваючись повернути Луну, Ксенофілій викликає смертежерів, але друзі встигають зникнути. Ксенофілія ув'язнено в Азкабані.

Після того, як Гаррі випадково промовляє ім'я Волдеморта, друзі потрапляють до рук хапунів. Підозрюючи, що вони захопили Поттера і сподіваючись отримати нагороду, хапуни відводять трійцю до маєтку Мелфоїв, де ті зустрічаються з Луною, Діном Томасом, Олівандером і Ґрипхуком. Волдеморт у цей час відсутній, оскільки займається пошуками бузинової палички у Східній Європі. Побачивши серед речей полонених меч Ґрифіндора, Белатриса Лестранж, налякана тим, що вони проникли до її сховища у банку Ґрінґотс, катує Герміону, намагаючись вивідати подробиці. На порятунок приходить Добі, який з'являється у підвалі та вилучає звідти Луну, Діна й Олівандера. На шум з'являється Пітер Петіґру. Він намагається втримати Гаррі, але той нагадує йому про те, що врятував його життя (див. Гаррі Поттер і в'язень Азкабану). Відпустивши Гаррі, Петіґру гине, задушений власною срібною рукою, яку вичаклував для нього Волдеморт на заміну тієї руки, яку Петіґру відрізав для відродження хазяїна. Гаррі та Рон кидаються нагору, щоби врятувати Герміону. Рон роззброює Белатрису, а Гаррі заволодіває паличкою Драко. Повторно з'являється Добі, щоб забрати друзів із собою до котеджу «Мушля», де живуть Білл і Флер, проте Белатриса встигає кинути в ельфа ножем, вбивши його.

У «Мушлі» Олівандер підтверджує факт існування бузинової палички, а також пояснює, що паличка завжди переходить у власність того, хто вбив або роззброїв попереднього її власника. Також Олівандер робить важливе зауваження: попри те, що бузинова паличка є непереможною, ця властивість не розповсюджується на того, хто володіє нею. Поведінка Белатриси переконує друзів у тому, що у її сховищі в банку Ґрінґотс знаходиться інший горокракс. Скориставшись допомогою Ґрипхука, вони здобувають чашу Гельґи Гафелпаф, але втрачають меч Ґрифіндора, разом з яким зникає Ґрипхук.

Тим часом Волдеморт викрадає бузинову паличку з гробниці Дамблдора, вірячи в те, що вона допоможе йому перемогти Гаррі. Дамблдор здобув паличку внаслідок двобою з темним чаклуном Ґріндельвальдом, другом своєї юності. Від Белатриси Волдеморт дізнається, що чашу Гельґи Гафелпаф викрадено, і завдяки ментальному зв'язку з ним, Гаррі дізнається, що наступний горокракс знаходиться у Гоґвортсі.

Битва у Гоґвортсі ред.

Трійця прибуває у Гоґсмід, де Еберфорс Дамблдор допомагає їм пробратися у Гоґвортс. Повернення Гаррі вселяє бойовий дух в учасників Дамблдорової Армії, які готуються прийняти бій зі смертежерами (хоча це й не входило до планів Гаррі).

Гаррі повідомляє всім про неминучий напад Волдеморта і розпочинає пошуки горокракса. На думку Луни Лавґуд, ним має бути втрачена діадема Ровени Рейвенклов. У спільній залі Рейвенклову вона і Гаррі стикаються з Алектою Керроу, яка негайно сигналізує про небезпеку Волдемортові. Друзів рятує професорка Макґонеґел, яка також попереджає всіх викладачів школи про підготовку до битви. Побачивши чорну мітку, директор Снейп зникає зі школи. Гаррі пригадує, що бачив діадему в «кімнаті на вимогу». Тим часом Герміона знищує чашу Гафелпаф зубом василіска, здобутим у Таємній кімнаті. У «кімнаті на вимогу» на друзів нападають Драко Мелфой, Креб і Ґойл. Креб активує потужні чари «зложар», які знищують горокракс і його самого, не завдавши шкоди іншим.

Знову проникнувши у свідомість Волдеморта, Гаррі приводить друзів у Верескливу халупу, де вони стають свідками сцени вбивства професора Снейпа Темним Лордом за допомогою Нагіні (на думку Волдеморта, внаслідок цього він має стати повноцінним володарем бузинової палички). Помираючи, Снейп передає Гаррі спогади, переглянувши які, той дізнається, що професор завжди був і залишався вірним Дамблдорові (в чому важливу роль відіграло пронесене ним через усе життя нерозділене кохання до Лілі Поттер). Смертельно вражений прокляттям, що містилося в персні Ярволода Ґонта, Дамблдор наказав Снейпові вбити його самого, Дамблдора, вибравши для цього стратегічно вдалий момент: завадивши тим самим здійснити це вбивство Драко Мелфою за наказом Волдеморта. Снейп також прислав до Гаррі патронуса, що вказав йому на місце знаходження меча Ґрифіндора (через кохання до Лілі його патронус набув тієї ж форми, що патронус матері Гаррі — срібної лані). Зі спогадів також з'ясовується, що останнім горокраксом є сам Гаррі: він має загинути для того, щоб Волдеморта було знищено.

Змирившись зі своєю долею, Гаррі вирушає в Заборонений ліс, до табору Темного Лорда (ніхто, крім Невіла цього не помічає). Дорогою йому вдається відкрити заповіданий Дамблдором золотий снич і виявити в ньому воскресальний камінь, останню зі смертельних реліквій. За допомогою каменя хлопець викликає духів померлих батьків, Сіріуса і Ремуса Люпина, які супроводжують його на шляху до смерті. Волдеморт вражає Гаррі смертельним закляттям.

Хлопець приходить до тями у загадковому місці, схожому на інтер'єр вокзалу Кінґс-Кросс, не впевнений, живий він чи мертвий. З'являється Дамблдор, який пояснює, що Волдемортів горокракс всередині Гаррі було знищено. За словами професора, скориставшись кров'ю хлопця для свого відродження, Волдеморт нездатний вбити його самого. Гаррі також бачить можливу остаточну долю Темного Лорда: понівечене плачуче немовля, якому «вже ніщо не допоможе».

Гаррі повертається до життя, проте вдає мертвого. Волдеморт наказує Нарцисі Мелфой пересвідчитися в тому, що хлопець загинув. Утім Нарциса, побачивши, що Гаррі живий, повідомляє Волдемортові неправду, сподіваючись, що Гаррі допоможе їй знайти і врятувати Драко. Полонений Геґрід відносить Гаррі до замку як трофей Волдеморта. Прибічники Гаррі приголомшені. На Невіла, який намагається протистояти йому, Волдеморт вдягає Сортувальний капелюх, підпаливши його.

Атака кентаврів і велетнів на мить відвертає загальну увагу. Невіл витягає з капелюха меч Ґодрика Ґрифіндора і стинає голову Нагіні, знищивши тим самим останній наявний горокракс. Бій зі смертежерами триває, до нього приєднується дедалі більше магів, зокрема Молі Візлі, яка перемагає Белатрису. Тим часом Гаррі виступає на останній двобій з Волдемортом: хлопець збагнув, що саме він є володарем бузинової палички (після того, як Драко Мелфой роззброїв Дамблдора на Астрономічній вежі, паличка перейшла до нього; згодом же її власником став Гаррі, відібравши її у Драко під час утечі з маєтку Мелфоїв). Волдеморт знову вражає Гаррі смертельним закляттям, проте воно повертається на нього самого і знищує його.

Серед загиблих: Фред Візлі, Ремус Люпин, Німфадора Тонкс і Колін Кріві. Після битви Гаррі повідомляє портретові Дамблдора, що залишить плащ-невидимку собі, але не шукатиме загублений у лісі воскресальний камінь. Натомість бузинову паличку він повертає до гробниці директора, і якщо Гаррі помре природною смертю, її сила зникне. Перед цим Гаррі використовує всемогутність бузинової палички, щоби полагодити власну, зламану.

Епілог ред.

Дев'ятнадцять років потому. Гаррі одружений із Джині Візлі, вони мають трьох дітей: Джеймс Сіріус названий на честь батька та хрещеного батька Гаррі, Албус Северус — на честь двох покійних директорів Гоґвортсу, Лілі Луна — на честь матері та близької подруги Гаррі. Рон одружився з Герміоною, у них двоє дітей: Роуз і Г'юґо. Обидві родини зустрічаються на вокзалі Кінґс-Кросс, проводжаючи дітей до школи (маленький Албус їде вперше, через що дуже занепокоєний). Ненароком вони помічають, як 19-річний похресник Гаррі Тедді Люпин (син покійних Ремуса і Тонкс) цілується з Вікторією Візлі (дочкою Білла і Флер) в одному з купе. Також Гаррі бачить Драко Мелфоя з дружиною (її ім'я, згідно з інформацією, поданою на вебсайті Джоан Ролінґ, — Асторія Ґрінґрасс) і сином Скорпіусом; Мелфой стримано вітає Гаррі кивком голови і відвертається. З розмов з'ясовується, що Невіл викладає в Гоґвортсі гербалогію і досі є близьким другом Гаррі. Гаррі заспокоює Албуса, який побоюється призначення у Слизерин. Він каже синові, що один з його тезок — Северус Снейп — належав до Слизерину і був найсміливішим з усіх, кого знав Гаррі. Крім того, додає батько синові, Сортувальний капелюх завжди враховує вибір самого сортованого. Роман завершується словами: «Шрам не болів уже дев'ятнадцять років. Все було добре.»

Коментарі і додатки ред.

В одному з інтерв'ю[джерело?] після виходу книги авторка повідомила додаткові подробиці долі головних і другорядних персонажів:

  • Гаррі став аврором, пізніше був призначений головою відділу в Міністерстві магії. Він зберіг летючий мотоцикл Сіріуса, який полагодив для нього Артур Візлі, але втратив здатність говорити парселмовою (після знищення фрагмента душі Волдеморта, який перебував у ньому).
  • Джіні Візлі певний час грала у квідич за команду «Holyhead Harpies», згодом покинула спорт, зайнявшись вихованням дітей, і зрештою стала провідним спортивним кореспондентом «Щоденного віщуна».
  • Рон Візлі працював у крамниці «Відьмацькі витівки Візлі» разом із Джорджем. Згодом став аврором, як і Гаррі.
  • Герміона знайшла своїх батьків в Австралії та повернула їм пам'ять. Спершу працювала у Відділі нагляду за магічними істотами Міністерства: на цій посаді домоглася значного покращення умов життя ельфів-домовиків. Пізніше перейшла до Відділу магічного права, де сприяла скасуванню низки законів, що обмежували права нечистокровних магів. Також вона єдина з трійці головних героїв завершила повний семирічний курс навчання в Гоґвортсі.
  • Невіл Лонґботом одружився з Ганною Еббот, яка стала новою власницею «Дірявого казана»
  • Джордж Візлі продовжує тримати крамницю жартів. Одружився з Анджеліною Джонсон і має двох дітей: Фреда (названого на честь загиблого брата) і Роксанну.
  • Луна Лавґуд присвятилася пошукам дивних і незвичних створінь. Зрештою одружилася з Рольфом, онуком відомого натураліста Ньюта Скамандера (згадується в книзі «Фантастичні тварини і де їх шукати»). У подружжя народилися близнята Лоркан і Лісандр. Батько Луни продовжує видавати популярний часопис «Базікало».
  • Фіренце було прийнято назад у громаду кентаврів, які визнали його сприяння і допомогу людям за шляхетність.
  • Долорес Амбридж було заарештовано й ув'язнено в Азкабані через злочини проти маґлородців.
  • Чо Чанґ одружилася з маґлом.[1]

Певних змін також зазнав магічний світ у цілому:

  • Кінґслі Шеклболт став міністром магії. Персі Візлі працює під його керівництвом на високій посаді. Серед реформ, запроваджених новою адміністрацією, є те, що для вартування Азкабану більше не використовують дементорів. В цілому світ став більш «світлим і сонячним». У реформуванні Міністерства важливу роль відіграли Гаррі, Рон і Герміона.
  • Гоґвортський гуртожиток Слизерин став демократичнішим і тепер приймає не лише чистокровних магів. Проте за ним збереглася дещо «темна» репутація.
  • Прокляття, що лежало на посаді вчителя захисту від темних мистецтв, зникло зі смертю Волдеморта. У Гоґвортсі нині викладає постійний професор. Кілька разів на рік лекції з цього предмету читає Гаррі.
  • Гаррі повідомив широкому загалу про справжню долю професора Снейпа, повністю виправдавши його. Втім його портрет не з'явився серед інших директорів Гоґвортсу, адже він передчасно покинув свій пост.

Історія створення і видання ред.

Вибір назви ред.

Незадовго до публікації заголовка майбутньої книги Джоан Ролінґ повідомила, що розглядає три варіанти.[2][3] Остаточний заголовок було оголошено 21 грудня 2006 року в вигляді спеціальної Різдвяної головоломки-«шибениці» на офіційному сайті письменниці.[4] На питання про інші варіанти, що розглядалися авторкою, та згадала «Гаррі Поттер і бузинова паличка» і «Гаррі Поттер і пошуки Певереллів».[2]

Маркетингова кампанія ред.

Сім питань
Незадовго до виходу книги американське дитяче видавництво «Scholastic» опублікувало перелік семи питань, відповіді на які читачі знайдуть у сьомій частині циклу:[5]
  1. Хто залишиться жити, а хто помре?
  2. Добрий чи злий Северус Снейп?
  3. Чи буде знов відкрито Гоґвортс?
  4. Як розвиватимуться особисті стосунки героїв?
  5. Де горокракси?
  6. Чи зазнає поразки Волдеморт?
  7. Що таке Смертельні реліквії?

Нічному релізові книги передував вечір співів і читань у Музеї природознавства в Лондоні, на якому була присутня авторка поряд із 1700 гістьми, обраними жеребкуванням.[6] Ролінґ також здійснила турне по США в жовтні 2007, протягом якого подібна акція відбулася в Карнеґі-холлі у Нью-Йорку.[7]

Видавництво «Scholastic» ініціювало багатомільйонну маркетингову кампанію під гаслом «ЇХ СКОРО БУДЕ СІМ», яка мала в собі «Лицарський автобус», що відвідав 40 бібліотек в різних місцях США, онлайн-дискусії фанів, змагання і різноманітні призи.

«Scholastic» також провела інтерактивне вуличне святкування біля своєї штаб-квартири в Нью-Йорку, на якому було презентовано перші примірники книги з автографом авторки[8].

Ролінґ про завершення книги ред.

Джоан Ролінґ закінчила написання книги в готелі «Балморал» в Единбурзі в січні 2007 року, про що залишила напис на бюсті Гермеса у своєму номері: «Дж. К. Ролінґ закінчила написання „Гаррі Поттера і смертельних реліквій“ у цьому (652) номері 11 січня 2007 року». У повідомленні на своєму сайті авторка писала: «Я ніколи в житті не переживала настільки змішаних почуттів: водночас пригнічення та ейфорію… „Смертельні реліквії“ — моя улюблена річ і найкращий спосіб завершити весь цикл.»[9]

Ролінґ також заявила, що в жодному разі не стала б змінювати фінал книги. «Ці романи замислювалися та обмірковувалися протягом такого тривалого часу і весь час поступово підводили до певного логічного завершення.»[10] Також письменниця повідомила, що останній розділ книги був створений іще «коло 1990 року».[11]

Заборона спойлерів ред.

Ролінґ зробила офіційну заяву, в якій закликала всіх, хто має достатньо детальну інформацію про зміст останнього тому, не розголошувати її, щоби не зіпсувати враження від книги майбутнім читачам. Видавництво «Блумсбері» витратило 10 мільйонів фунтів стерлінгів на заходи забезпечення нерозголошення змісту книги до офіційної дати релізу. Попри це, дві американські газети опублікували рецензії на книгу до публікації.[12]

Інтернет-піратство і передчасні продажі ред.

Протягом останнього тижня перед виходом книги низка текстів, що презентувалися як справжні фрагменти роману, з'явилися в Інтернеті в різних формах. 16 липня на сайті «Ebaumsworld» з'явилися фотографії всіх 759 сторінок американського видання. Згодом один із відвідувачів сайту зробив повну текстову транскрипцію цих сторінок[13][14]. Пізніше фотографії з'явилися також на інших сайтах і в p2p-мережах. Ролінґ та її адвокат підтвердили автентичність сторінок. Цей інцидент став найсерйознішим порушенням прав за всю історію публікації серії романів.

«Scholastic» оголосила, що приблизно 0,01 % виданого в США накладу (що дорівнює 1200 примірників) було доставлено покупцям передчасно. Один читач у штаті Меріленд отримав примірник книги поштою від Інтернет-магазину «DeepDiscount.com» за чотири дні до релізу, що призвело до судового позову «Scholastic», яка заявила, що з боку «DeepDiscount.com» було здійснено «грубе свідоме порушення домовленості, яка являла собою частину складного і продуманого релізу цієї давно очікуваної книги». Також кілька примірників книги з'явилося передчасно на Інтернет-аукціоні eBay, де ціна за них досягла 250 доларів США (при початковій — 18 доларів).

Цінові війни та інше ред.

Мережа британських супермаркетів «ASDA» виступила з заявою, в якій назвала роздрібну ціну за книгу (17,99 фунта стерлінгів) рівнозначною «вимаганню викупу за дітей». У відповідь на це видавець пригрозив відмовити у постачанні книги магазинам, посилаючись на несплачений раніше борг.[15] «ASDA» опублікувала офіційне вибачення і сплатила борг, після чого постачання було відновлено. Тим часом «ASDA» розпочала нову цінову війну, заявивши, що продаватиме книгу за ціною 5,00 фунтів стерлінгів за примірник. Інші роздрібні мережі також почали пропонувати значно знижені ціни. Ці заяви викликали обурення у традиційних британських книгопродавців, які побоювалися неспроможності конкурувати в таких умовах. Найбільше протестували незалежні крамниці, але навіть найбільша в Великій Британії мережа книгарень «Вотерстоунз» нездатна була конкурувати з ціною супермаркетів. В результаті дрібні книгарні почали закуповувати книжки в супермаркетах, замість користуватися послугами гуртових продавців. «ASDA» намагалася протидіяти цьому, встановивши ліміт «дві книжки в одні руки». Представник Асоціації книгопродавців Великої Британії Філіп Вікс заявив, що «супермаркети втягують їх у війну, в якій вони нездатні брати участі». Аналітик компанії «Simba Information» додав, що «збиваючи ціну, супермаркети знецінюють саме читання».

Продажі ред.

Реліз усіх видань книги англійською мовою (крім американського і канадського) відбувся 21 липня 2007 року о першій хвилині після півночі (00:01) за західноєвропейським літнім часом. У США і Канаді реліз відбувся о 0:01 за місцевим часом. Книга очолила списки бестселерів «Amazon.com» і «Barnes and Noble» протягом кількох годин після оголошення дати релізу 1 лютого 2007 року. У липні 2007 року британська газета «Дейлі телеграф» повідомила, що книгу було придбано 10 % населення Великої Британії протягом 5 днів після релізу.

«Amazon.com», «Barnes & Noble» і «Borders Group» повідомили, що число замовлень на книгу перевищило число замовлень на будь-яку іншу книгу в історії: це число досягло 2,2 мільйона примірників, перевершивши попередній рекорд у 1,5 мільйона, встановлений шостою книгою серії. «Scholastic» оцінила первинний наклад друку книги у 12 мільйонів примірників (безпрецедентний випадок).

У перший день після релізу було продано 11 мільйонів примірників у Великій Британії та США (рекорд). До того ж за першу добу 400 000 примірників було продано в Німеччині, 250 000 — у Нідерландах і Бельгії, та понад 573 000 — в Австралії. У Канаді 800 000 примірників було продано за перші 2 дні. Найбільша в США мережа книгарень «Barnes & Noble» також повідомила про рекордний продаж 1,8 мільйона примірників за перші два дні, включаючи 560 000 за першу годину — в середньому 150 примірників у секунду. Проданий наклад аудіокниг також став рекордним — 225 000 копій за перші два дні.

Відгуки критиків ред.

Рецензент газети «Балтімор Сан» Мері Керол Макколі назвала серію «класичним прикладом „більдунґсроману“ або історією становлення особистості». Вона відзначила, що «сьомій частині бракує чарівності та гумору, властивих попереднім романам. Навіть стиль став дещо прозаїчнішим… Проте, враховуючи похмурий характер теми книги, інакше бути й не могло»[16]

Еліс Фордгем, рецензент газети «Таймс» пише, що «талант Ролінґ створив не лише повноцінний фантастичний світ, але й плеяду персонажів, що оживають на папері, справжні, живі, зі своїми недоліками, сміливі та гідні захоплення. Читач проходить разом із ними довгий складний шлях, і наприкінці ані авторка, ані Гаррі не розчаровують його.»[15].

Натомість Дженні Сойєр з «Крістіан Саєнс Монітор» відзначає: «Серію романів про Гаррі Поттера можна любити за багато позитивних рис: починаючи з чудово змальованого чарівного світу й закінчуючи багатошаровою оповіддю. Проте, історія має показувати зміни та розвиток. Гаррі ж зазнає лише природних вікових змін у процесі статевого дозрівання. Він проходить свій шлях настільки передбачувано, що його перемога над Волдемортом у фіналі сприймається як щось невідворотне, а отже шаблонне.»[17]

Стівен Кінг піддав критиці поверхову оцінку деяких рецензентів, включно з Макколі.[18] Письменник, утім, не зміг не відзначити об'єктивних причин такої реакції: адже внаслідок специфічних обставин релізу, більшості рецензентів бракувало часу уважно прочитати й осмислити книгу. Кінг оцінив стиль письма як зріліший, визнав, що тематика роману стала більш «дорослою», і порівняв серію з такими творами як «Пригоди Гекльберрі Фінна» і «Аліса в Країні Див», що є однаково близькими і дитячій, і дорослій аудиторії.

Лев Ґроссман же часопису «Тайм» присудив романові 8 місце у списку 10 найкращих художніх книг 2007 року.[19]

Переклади ред.

Незадовго до релізу шведський видавець серії звернувся до авторки з проханням зробити пояснення щодо заголовка роману: адже словосполучення «Deathly Hallows» є малозрозумілим для того, хто не знайомий зі змістом роману. У відповідь Ролінґ повідомила альтернативний заголовок для перекладачів книги іноземними мовами: «Harry Potter and the Relics of Death»

Першим офіційно виданим став переклад роману українською мовою, що з'явився 25 вересня 2007 року.

Примітки ред.

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 вересня 2011. Процитовано 8 лютого 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2008. Процитовано 8 лютого 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2007. Процитовано 8 лютого 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 лютого 2007. Процитовано 8 лютого 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 8 лютого 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2007. Процитовано 8 лютого 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 липня 2007. Процитовано 8 лютого 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Earth Times: show/news_press_release,129035.shtml. www.earthtimes.org. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 25 червня 2020.
  9. ↑ Rowling reacts to Potter's end - USATODAY.com. usatoday30.usatoday.com. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 25 червня 2020.
  10. ↑ Owen Jones interview with J.K. Rowling, July 17, 2005 (Accio Quote!, the Largest Archive of J.K. Rowling quotes on the web). www.accio-quote.org. Архів оригіналу за 29 червня 2007. Процитовано 25 червня 2020.
  11. ↑ Rowling to kill two in final book (en-GB) . 27 червня 2006. Архів оригіналу за 3 серпня 2009. Процитовано 25 червня 2020.
  12. ↑ Music – Music News, New Songs, Videos, Music Shows and Playlists from MTV. www.mtv.com. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  13. ↑ Harry Potter Fans Transcribe Book from Photos * TorrentFreak. TorrentFreak (англ.). 18 липня 2007. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  14. ↑ Moses, Asher (18 липня 2007). New Potter book leaked online. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 25 червня 2020.
  15. ↑ а б TLS - Times Literary Supplement. TLS (en-GB) . Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 25 червня 2020.
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 8 лютого 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Missing from 'Harry Potter" – a real moral struggle. Christian Science Monitor. 25 липня 2007. ISSN 0882-7729. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 25 червня 2020.
  18. ↑ Protected Blog › Log in. www.ew.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2007. Процитовано 3 січня 2021.
  19. ↑ Ґроссман, Лев; 10 найкращих художніх книг; time.com. Архів оригіналу за 22 грудня 2007. Процитовано 8 лютого 2008.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаррі_Поттер_і_смертельні_реліквії&oldid=42228618