Гарольд Елліот Вармус (англ. Harold E. Varmus; народився 18 грудня 1939 року, Фріпорт, Нью-Йорк) — американський вірусолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Майклом Бішопом. Президент і керуючий Меморіального онкологічного центру Слоан-Кеттерінг (Нью-Йорк).

Гарольд Елліот Вармус
Harold Elliot Varmus
HEVarmus.jpg
Народився 18 грудня 1939(1939-12-18) (82 роки)
Фріпорт, Нью-Йорк, США
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність вірусолог, викладач університету
Alma mater Амхерстський коледж
Колумбійський коледж лікарів і хірургів
Галузь вірусологія
Заклад Меморіальний онкологічний центр Слоан-Кеттерінг
Посада Plan S Ambassadord, директор і директор
Науковий керівник Джон Майкл Бішоп
Членство Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки: відкрив механізм вірусної неоплазматичної трансформації
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1989)
Національна наукова медаль США (2001)
Особ. сторінка mskcc.org/mskcc/html/1780.cfm

CMNS: Гаролд Вармус у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Гарольд Вармус народився 18 грудня 1939 року у Фріпорті (Нью-Йорк). Закінчив Амхерстський коледж, потім вступив до Гарвардського університету, де провчився за спеціальністю література лише один рік, після чого перейшов в Колумбійський коледж лікарів і хірургів (Нью-Йорк). Після закінчення медичної школи пропрацював у Колумбійському пресвітеріанському госпіталі в 19681969 роках і пройшов коротке стажування в Національному інституті здоров'я, де почав вивчати як цАМФ регулює експресію бактеріальних генів. У 1970 році переїхав до Сан-Франциско в Університет Каліфорнії як постдокторант лабораторії Майкла Бішопа. З 1970 року — професор відділу мікробіології та імунології. З 1984 року — іменний професор молекулярної вірусології.

У 1989 році Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології і медицини.

Директор Національного інституту здоров'я (1993—1999). З 2000 року — президент і керуючий Меморіального онкологічного центру Слоан-Кеттерінг (Нью-Йорк).

Нагороди та визнанняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. The Lasker Foundation — 1982 Basic Medical Research Award
  2. http://www.nasonline.org/member-directory/members/49543.html
  3. Harold E. Varmus – Nobel Lecture: Retroviruses and Oncogenes I. nobelprize.org. 
  4. Professor Harold Varmus ForMemRS. London: Royal Society. Архів оригіналу за 13 жовтня 2015. 
  5. Harold E. Varmus 2011 Honoree. Cold Spring Harbor Laboratory. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016. 

ПосиланняРедагувати