Гарасимівка (Щастинський район)

село в Луганській області, Україна

Гара́симівка (до 1961 року — хутори Верхня Герасимівка, Середня Герасимівка, Нижня Герасимівка) — село в Україні, у Широківській селищній громаді Щастинського району Луганської області.

село Гарасимівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Щастинський район
Тер. громада Широківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA44160070040013175 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Гарасимівка 
Основні дані
Засноване 1761
Населення 785
Площа 5,15 км²
Густота населення 152,43 осіб/км²
Поштовий індекс 93640
Телефонний код +380 6472
Географічні дані
Географічні координати 48°47′35″ пн. ш. 39°41′48″ сх. д. / 48.79306° пн. ш. 39.69667° сх. д. / 48.79306; 39.69667
Середня висота
над рівнем моря
60 м
Водойми річки: Деркул, Герасимова
Відстань до
обласного центру
46,8 км
Відстань до
районного центру
24,8 км
Місцева влада
Адреса ради 93640, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с. Гарасимівка, вул. Молодіжна, 5в
Сільський голова Пєвнєва Олена Шалвівна
Карта
Гарасимівка. Карта розташування: Україна
Гарасимівка
Гарасимівка
Гарасимівка. Карта розташування: Луганська область
Гарасимівка
Гарасимівка
Мапа
Мапа

Географія

ред.

Загальна площа села — 5,2 км².

Село розташоване у східній частині області за 25 км по автошляху Р22 від районного центру. Найближча залізнична станція — Вільхова, за 25 км[1]. Через село протікає річка Деркул.

У селі розташований пункт пропуску на кордоні з Росією ГерасимівкаМожаєвка.

На південно-східній околиці села річка Герасимова впадає у Деркул.

Історія

ред.

На території теперішнього села у XVIII століття козаками Станиці Луганської було засновано два хутори: Нижня Герасимівка та Верхня Герасимівка, згодом з'явився ще один хутір — Середня Герасимівка[2].

У XIX столітті поселенцем Калиниченком було відкрито завод з виробництва черепиці, яка виготовлялася з місцевої червоної глини[2].

У 19321933 роках Верхньо-Герасимівська та Нижньо-Герасимівська сільські ради постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих у них склала щонайменше 37 та 66 осіб відповідно[3][4].

1961 року всі поселення були об'єднані в село під назвою Герасимівка.

Наприкінці 1960-х років у селі діяли центральна садиба колгоспу «Прапор комунізму», восьмирічна і 2 початкові школи, 2 бібліотеки і 2 клуби[1].

Населення

ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 785 осіб, з них 4,59 % зазначили рідною мову українську, 95,03 % — російську, а 0,38 % — іншу[5].

Пам'ятки

ред.

Поблизу Гарасимівки було знайдено численні кам'яні вироби неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.), поселення пізнього середньовіччя, 12 курганних могильників із 41 курганом, один окремий курган[1][2].

Відомі люди

ред.

У селі в школі у кінці 1990-х упродовж кількох років працював відомий український зоолог Олександр Кондратенко. Матеріали з цього місця багаторазово згадані у його наукових статтях та в каталогах колекцій зоологічних музеїв.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 840.
  2. а б в Высоцкий В. И. (2003). Исторические аспекты топононимов Луганщины. Луганск. с. 196.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 526-527.
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 536-537.
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 березня 2014.

Джерела

ред.
  • Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
  • Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.

Посилання

ред.