Відкрити головне меню

Ганс Дельбрюк (нім. Hans Gottlieb Leopold Delbrück)
нім. Hans Delbrück
Hans Delbrueck.jpg
Народився 11 листопада 1848(1848-11-11)
Берген-на-Рюгені, земля Ме́кленбург-Пере́дня Помера́нія
Помер 14 липня 1929(1929-07-14) (80 років)
Берлін Німеччина
Поховання Груневальдський цвинтар[d]
Місце проживання
Німецька імперія / Німеччина Берлін Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Діяльність політик, військовий історик, історик, викладач університету
Alma mater Гейдельберзький університет, Грайфсвальдський університет, Боннський університет
Сфера інтересів Воєнна історія
Заклад Берлінський університет
Посада депутат рейхстагу Німецької імперії[d] і член Палати представників Пруссії[d]
Вчене звання професор
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Відомий завдяки: автор класичних праць з воєнної історії
У шлюбі з Lina Thiersch[d]
Діти Emmi Bonhoeffer[d], Макс Дельбрюк і Justus Delbrück[d]
Автограф Hans Delbrück Signatur 1927.jpg

Ганс Дельбрюк у Вікісховищі?

Ганс Дельбрюк (нім. Hans Gottlieb Leopold Delbrück; 11 листопада 1848, Берген-на-Рюгені, земля Ме́кленбург-Пере́дня Помера́нія — 14 липня 1929, Берлін) — німецький воєнний історик та політик, батько нобелівського лауреата, фізика Макса Дельбрюка.

Сфера наукових інтересів Г. Дельбрюка — історія воєнного мистецтва з найдавніших часів до початку ХХ віку.


БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї окружного судді, серед представників родини якого також було багато військових.

Навчався у Гейдельберзькому, Грайфсвальдському та Боннському університетах.

Солдатом брав участь у франко-прусській війні 1870—1871, в цей час перехворів тифом. Після війни повернувся до Боннського університету щоб захистити дисертацію, присвячену середньовічному німецькому хроністу Ламберту Герсфельдському[2] (захист відбувся 1873 р.[3]).

У 1881 отримав призначення в Берлінський університет, в якому пропрацював до 1921[4].

Дельбрюк вів активну суспільно-політичну діяльність, він був членом прусської палати депутатів у 18821885 рр., а в 18841890 рр. — депутатом в рейхстазі. Належав до партії вільних консерваторів[5].

Г. Дельбрюк як історик воєнного мистецтваРедагувати

Літературна діяльність Г. Дельбрюка розпочалася з публікації біографії генерала-фельдмаршала А. фон Гнейзенау (в 2-х тт., 1-й том — Берлін, 1864). Після цього він підготував декілька монографій з історії воєнного мистецтва. У 1900 році вчений приступив до написання найголовнішої праці його життя — багатотомної «Історії воєнного мистецтва в рамках політичної історії». Перший її том з'явився в Берліні 1900 року, а останній, четвертий — там же 1920 р.

На початку 1930-х рр. «Історію воєнного мистецтва…» Дельбрюка почали перекладати російською мовою в СРСР.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати