Ганс Дельбрюк (нім. Hans Gottlieb Leopold Delbrück)
нім. Hans Delbrück
Ім'я при народженні нім. Hans Gottlieb Leopold Delbrück
Народився 11 листопада 1848(1848-11-11)
Берген-на-Рюгені, земля Ме́кленбург-Пере́дня Помера́нія
Помер 14 липня 1929(1929-07-14) (80 років)
Берлін Німеччина
Поховання Груневальдський цвинтарd
Місце проживання
Німецька імперія / Німеччина Берлін Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність політик, військовий історик, історик, викладач університету
Alma mater Гейдельберзький університет, Грайфсвальдський університет, Боннський університет
Галузь Воєнна історія
Заклад Берлінський університет
Посада депутат рейхстагу Німецької імперіїd і член Палати представників Пруссіїd
Вчене звання професор
Науковий ступінь докторський ступінь[1]
Аспіранти, докторанти Martin Jahnd
Партія Вільна консервативна партія
Війна французько-прусська війна
Відомий завдяки: автор класичних праць з воєнної історії
У шлюбі з Lina Thierschd
Діти Emmi Bonhoefferd
Макс Дельбрюк
Justus Delbrückd
Нагороди
Автограф

CMNS: Ганс Дельбрюк у Вікісховищі

Ганс Дельбрюк (нім. Hans Gottlieb Leopold Delbrück; 11 листопада 1848, Берген-на-Рюгені, земля Ме́кленбург-Пере́дня Помера́нія — 14 липня 1929, Берлін) — німецький воєнний історик та політик, батько нобелівського лауреата, фізика Макса Дельбрюка.

Сфера наукових інтересів Г. Дельбрюка — історія воєнного мистецтва з найдавніших часів до початку ХХ віку.


Біографія ред.

Народився в сім'ї окружного судді, серед представників родини якого також було багато військових.

Навчався у Гейдельберзькому, Грайфсвальдському та Боннському університетах.

Солдатом брав участь у франко-прусській війні 1870—1871, в цей час перехворів тифом. Після війни повернувся до Боннського університету, щоб захистити дисертацію, присвячену середньовічному німецькому хроністу Ламберту Герсфельдському[2] (захист відбувся 1873 р.[3]).

У 1881 отримав призначення в Берлінський університет, в якому пропрацював до 1921[4].

Дельбрюк вів активну суспільно-політичну діяльність, він був членом прусської палати депутатів у 18821885 рр., а в 18841890 рр. — депутатом в рейхстазі. Належав до партії вільних консерваторів[3].

Г. Дельбрюк як історик воєнного мистецтва ред.

Літературна діяльність Г. Дельбрюка розпочалася з публікації біографії генерала-фельдмаршала А. фон Ґнайзенау (у 2-х тт., 1-й том — Берлін, 1864). Після цього він підготував декілька монографій з історії воєнного мистецтва. 1900 року вчений розпочав писати найголовнішу працю свого життя — багатотомної «Історії воєнного мистецтва в рамках політичної історії». Перший її том з'явився в Берліні 1900 року, а останній, четвертий — там же 1920 р.

На початку 1930-х рр. «Історію воєнного мистецтва…» Дельбрюка почали перекладати російською мовою в СРСР.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118524518 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Див.: Hans Delbrück. Üeber die Glaubwürdigkeit Lamberts von Hersfeld (1873).
  3. а б Дельбрюк, Ганс // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — Спб., 1893. — Том Х. — С. 346—347. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 8 червня 2022. 
  4. Дельбрюк (Delbrück), Ханс Готлиб Леопольд (11-XI.1848—14.VII.1929) // Советская Историческая Энциклопедия. В 16 — ти томах // Гл. ред. Жуков Е. М. — Том 5: Двинск — Индонезия. — Москва, 1964. — 492 c. — С. 85. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2014. 

Джерела та література ред.