Ганс Блікс

шведський політик

Ганс Мартін Блікс (швед. Hans Martin Blix; нар. 28 червня 1928 року) — шведський політик та дипломат, міністр закордонних справ Швеції (1978—1979), генеральний директор МАГАТЕ (1981—1997), голова Комісії ООН зі спостереження, контролю та інспекцій (2000—2003).

Ганс Мартін Блікс
Hans Martin Blix
Ганс Мартін Блікс
Міністр закордонних справ Швеції
8 жовтня 1978 — 12 жовтня 1979
Монарх Карл XVI Густав
Прем'єр-міністр Ула Ульстен
Попередник Карін Седер
Наступник Ула Ульстен
3-й Генеральний директор МАГАТЕ
1 грудня 1981 — 30 листопада 1997
Попередник Сігвард Еклунд
Наступник Мухаммед аль-Барадаї
Народився 28 червня 1928(1928-06-28) (94 роки)
Уппсала, Швеція[1][2]
Відомий як політик, правник, дипломат, державний службовець
Місце роботи Організація Об’єднаних Націй
Країна Швеція
Alma mater Уппсальський університет, Колумбійський університет, Стокгольмський університет і Трініті Холd
Політична партія Народна партія — ліберали
Батько Gunnar Blixd[1][2]
Нагороди

Seraphim Medald (2004)

Медаль Його Величності Короля (Швеція) командор ордена Почесного легіону орден князя Ярослава Мудрого III ступеня Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Золотий знак «За заслуги перед містом Віднем»d

Премія Отто-Хана міста Франкфурт-на-Майніd (1998)

Премія Улофа Пальме (2003)

Премія «Громадянин світу» імені Сержіу Вієйри де Меллуd

Сіднейська премія мируd (2007)

Гессенська премія мируd (2004)

Міжнародна премія «Швед року»d (2009)

Премія Джеймса Джойсаd

Fulbright Prized (2014)

honorary doctor of the University of Gothenburgd (2004)

почесний доктор Кембриджського університетуd

Illis quorum

honorary doctor of Royal Institute of Technologyd (2007)

почесний доктор Брюссельського вільного університетуd (2003)

почесний доктор Московського державного університетуd

БіографіяРедагувати

Ганс Блікс навчався в Університеті Уппсали і Колумбійському університеті. Докторський ступінь захистив у Кембриджському університеті (коледж Трініті-Холл). У 1959 році він став доктором юридичних наук в Стокгольмському університеті, де через рік був призначений доцентом міжнародного права[3].

З 1962 по 1978 рік Блікс входив до складу шведської делегації на Конференції з роззброєння в Женеві[4]. Він також займав ряд інших посад у шведській адміністрації з 1963 по 1976 рік, а з 1961 по 1981 рік входив до складу шведської делегації в Організації Об'єднаних Націй. З 1978 по 1979 рік Блікс був міністром закордонних справ Швеції[5].

Блікс очолював кампанію Шведської ліберальної партії на референдумі 1980 року про ядерну енергетику, на користь збереження шведської програми ядерної енергетики.

У 1981 році Блікс став генеральним директором Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), змінивши шведа Сігвард Еклунда[5].

У січні 2000 року призначений, а 1 березня став головою Комісії ООН зі спостереження, контролю та інспекцій (ЮНМОВІК), що займалася контролем за озброєннями в Іраку. Не знайшовши зброї масового ураження в Іраку, Блікс пішов у відставку в червні 2003 року[6].

З 2003 по 2006 рік очолював так звану Комісію Блікса (Weapons of Mass Destruction Commission), що складалася з 14 відомих політиків. Вона була створена за ініціативою Анни Лінд і фінансувалася шведським урядом. Остаточна доповідь комісії представлена ООН 2 червня 2006 року. У ньому Ганс Блікс критикує Джорджа Буша за порушення Статуту ООН під час нападу на Ірак.

ВідзнакиРедагувати

  • Лауреат премії Генрі Де Вольфа Сміта (1988)[4]
  • Премія Улофа Пальме (2003)
  • Сіднейська премія миру (2007)

ПриміткиРедагувати

  1. а б Swedish Census 1930Riksarkivet.
  2. а б https://sok.riksarkivet.se/bildvisning/00150900_00367?c=0&m=0&s=0&cv=0#?cv=366&z=78.6501%2C863.2147%2C2851.4941%2C1714.6546 — С. 364.
  3. Blix, Hans (1959) (på eng). Treaty-making power. London: Stevens & Sons. Libris 8075686
  4. а б Тема дня - 1 ноября 2016 г. - До свидания!. www.temadnya.ru. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019. 
  5. а б DR. www.un.org. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 21 червня 2019. 
  6. Х.Бликс заявил о своем намерении уйти в отставку с поста главы ЮНМОВИК летом 2003г. www.isra.com. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 21 червня 2019. 
  7. Medaljförläningar 2004-01-28 - Sveriges Kungahus. www.kungahuset.se (швед.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019. 
  8. Le onorificenze della Repubblica Italiana. www.quirinale.it. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019. 
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 502/2011 - Офiцiйне представництво Президента України. web.archive.org. 27 січня 2014. Архів оригіналу за 27 січня 2014. Процитовано 21 червня 2019.