Ганс-Ґеорґ Ґадамер
Ганс-Ґеорґ Ґадамер (нім. Hans-Georg Gadamer) (11 лютого 1900, Марбург — 12 березня 2002, Гайдельберг) — німецький філософ, один із найзначніших мислителів другої половини XX ст., відомий передусім як засновник «філософської герменевтики».
Життєпис ред.
Ганс-Ґеорґ Ґадамер вивчав філософію, історію, теорію літератури, історію мистецтв та євангельську теологію в університетах Бреслау та Марбурга.
У 1922 році захистив докторську дисертацію під керівництвом Пауля Наторпа.
В 1923 році познайомився з Мартіном Гайдеґґером, який викладав у Марбурзькому університеті. Доповнив освіту вивченням класичної філології й у 1929 році захистив дисертацію про платонівський «Філебе».
З 1939 до 1947 року — професор у Лейпцизькому університеті (в 1946—1947 рр. — ректор закладу).
Після дворічного викладання у Франкфурті-на-Майні зайняв кафедру в університеті Гайдельберґа, якою раніше керував Карл Ясперс. Ясперсом був заснований в 1953 році журнал «Philosophische Rundschau». Після виходу на пенсію (1968) викладав як запрошений професор в університетах США (до 1989 року).
Філософія ред.
У творі «Істина і метод» (1960) Ганс-Ґеорґ Ґадамер показує, що науковий спосіб пізнання — не єдиний, і тим більше не універсальний. Він виділяє три основні типи ставлення людини до світу, а отже, розуміння цього світу і «буття» в ньому: «естетичний», «історичний» та «мовний» — і стверджує, що саме досвід мистецтва є спосіб розкриття істини. Історизм XIX ст., навпаки, замінив «розуміння» історії її «вивченням», тобто звичкою розглядати явища тільки як продукт соціальних і культурних обставин, породження «історичної епохи», чужої нашій свідомості. Не рятує і «психологізм», прагнення «вжитися» в досвід іншого. Необхідно з'єднання горизонту автора й «інтерпретатора» на базі мови. При цьому мову Гадамер розуміє як особливу реальність, у якій здійснюється й «розуміння» людьми світу й один одного, і їхнє «дійсне буття».
Григорій Грабович вважає внесок Ґадамера вирішальним для становлення герменевтичної теорії сприйняття, також цікавими є його погляди на мови народів і їхню свідомість:
|
...успадкована мовна форма не може бути відділеною від змісту. Якщо кожна мова є світобаченням..., вона є ним не в сенсі окремого типу мови..., але на підставі того, що цією мовою є сказане або передане | 
|
[5].
Нагороди ред.
Основні праці ред.
- Wahrheit und Methode. Grundzüge einer philosophischen Hermeneutik (Істина і метод. Основи філософської герменевтики) — 1960 р.
- Kleine Schriften (Philosophical Hermeneutics) (Маленькі писання /Філософська герменевтика/) — 1967 р.
- Vernunft im Zeitalter der Wissenschaft. (Розум в епоху науки) — 1976 р.
- Dialogue and Dialectic (Діалог і діалектика) — 1980 р.
- Lob der Theorie (Похвала теорії) — 1983 р.
- Das Erbe Europas (Спадщина Європи) — 1989 р.
- Über die Verborgenheit der Gesundheit (Щодо охорони здоров'я) — 1993 р.
- Der Anfang der Philosophie (Початок філософії) — 1996 р.
- Erziehung ist sich erziehen (Виховання як самовиховання) — 2000 р.
- Hermeneutische Entwürfe. Vorträge und Aufsätze (Герменевтичні проєкти. Доповіді і статті) — 2000 р.
- Platos dialektische Ethik. Phänomenologische Interpretationen zum Philebos (Діалектична етика Платона. Феноменологічні інтерпретації Філеба) — 2000 р.
Переклади українською ред.
- Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. — Том 1: Герменевтика І: Основи філософської герменевтики. — К.: Юніверс, 2000. — 464 c.
- Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. — Том 2: Герменевтика II: доповнення. — К.: Юніверс, 2000. — 478 с.
- Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика. — К.: Юніверс, 2001. — 288 с.
- Ґадамер Г.-Ґ. Вірш і розмова. Есе. — Львів: Незалежний культурологічний журнал «Ї», 2002. — 188 с.[6]
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118537032 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Грабович Г. Теорія та історія:«Горизонт сподівань» і рання рецепція нової української літератури//Григорій Грабович. До історії української літератри. — К. : Критика, 2003. — С. 50-52.
- ↑ Ґадамер Ганс-Ґеорґ. ВІРШ І РОЗМОВА. Есе. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 3 вересня 2021.
Література ред.
- https://esu.com.ua/search_articles.php?id=25464 [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Gadamer H.-G. Gesammelte Werke. Bd. 1. - Hermeneutik I. – Wahrheit und Methode. – Tübingen, 1990. — 494 s.
Посилання ред.
- Ганс-Ґеорґ Ґадамер Герменевтика і поетика. — Київ: Юніверс, 2001. — 288 с [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Ганс-Ґеорґ Ґадамер Істина і метод. — Т. 1: Герменевтика І: Основи філософ. герменевтики. — Київ: Юніверс, 2000. — 464 с. [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Ганс-Ґеорґ Ґадамер Істина і метод. — Том 2. — Київ: Юніверс, 2000. — 478 с.
- В. С. Лісовий. Ґадамер Ганс-Ґеорґ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- Плотников Н. Человек-традиция. Памяти Гадамера [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Волин, Р. Оправдание Сократа: Замечательная и ужасная жизнь Ганса-Георга Гадамера / Пер. Ю. Жиловеца // Лефт.ру/Левая Россия — 2003. — № 17. — Рецензія на Jean Grondin. Hans-Georg Gadamer: A Biography. Trans. Joel Weinsheimer. Yale University Press, 2003. (рос.)