Ганичі

село в Закарпатській області, Україна

Га́ничі або Ґа́ничісело в Україні, у Закарпатській області, Тячівському районі. Входить до складу Нересницької сільської громади.

село Ганичі
Герб
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Тячівський район
Тер. громада Нересницька громада
Код КАТОТТГ UA21080090030013730 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1402
Населення 4986
Площа 560 км²
Густота населення 7,12 осіб/км²
Поштовий індекс 90535
Телефонний код +380 0313439
Географічні дані
Географічні координати 48°7′31″ пн. ш. 23°48′4″ сх. д. / 48.12528° пн. ш. 23.80111° сх. д. / 48.12528; 23.80111
Середня висота
над рівнем моря
344 м
Місцева влада
Адреса ради 90535, с.Ганичі, вул.Народна,179
Карта
Ганичі. Карта розташування: Україна
Ганичі
Ганичі
Ганичі. Карта розташування: Закарпатська область
Ганичі
Ганичі
Мапа
Мапа

CMNS: Ганичі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Рішенням Закарпатської обласної ради від 6 березня 2015 року[1] село Солоне Ганичівської сільської ради об'єднане із селом Ганичі.

Назви

ред.

Назви: 1402: Ganyafalwa (Csánki 1: 448), 1418: Ganya (Iványi 109), 1465: Nagy-Gania (Mihályi 468), 1500: Ganyazfalwa (Iványi Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára 52 110), 1546: Ganyczfalwa (Bélay 141), 1610: Gánia (uo.), 1773: Ganya, Ganyesty, Ganics (LexLoc. 133), 1808: Gánya, Ganica, Ganyesti (Lipszky: Rep. 194), 1828: Ganya, Ganiči (Nagy 196), 1838: Gánya (Schem. 59), 1851: Gánya (Fényes 2: 36), 1877: Gánya, Gánicsi (Hnt.), 1913: Gánya (Hnt.), 1925: Ganiči, Ganiče (ComMarmUg. 50), 1944: Gánya, Ганичu (Hnt.), 1983: Ганичі, Ганичu (ZO).

Герб

ред.

У щиті, понижено перетятому лазуровим і срібним, червона балка, обтяжена золотим орнаментом. У першій частині срібний орел з розпростертими крилами, із золотим дзьобом і чорними очима і пазурами, що тримає в лапах золотий меч вліво. У другій частині лазурова хвилеподібна балка.[2]

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3800 осіб, з яких 1942 чоловіки та 1858 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 3984 особи.[4]

Мова Кількість Відсоток
українська 3924 98.44%
російська 46 1.15%
румунська 8 0.20%
білоруська 4 0.10%
угорська 1 0.03%
словацька 1 0.03%
інші/не вказали 2 0.05%
Усього 3986 100%

Храми

ред.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці. 1993.

В єпископській візитації 1751 р. згадують дерев'яну церкву Успіння пр. богородиці з малою вежею та двома дзвонами, слабо прикрашену образами, а апостолів не було. У 1801 р. йшлося про стару дерев'яну церкву, що розпадалася і не підлягала ремонту. Того ж року намісницький уряд підготував проект будівництва нової церкви та затвердив бюджет. Громада зі свого боку «крім роботи ручної і возової безплатно даємої, еще 230 ринських додаєт». Нову церкву Успіння було збудовано в 1810 р. Це була гарна, граційна споруда з високим готичним шпилем. Церкву зняли з реєстрації 21 листопада 1960 р. Розібрано її в середині 1966 р. за ініціативою тогочасного голови сільської ради. Дзвіниця збереглася і була перенесена до православної дерев'яної церкви, збудованої в 1925 p., куди потрапило і майно зі старої церкви. У 1993 р. збудували нову православну церкву і стара дзвіниця перестала існувати.

Базилічну смерекову церкву спорудили в 1925 р. Головний фасад, крім невеликої вежі з цибулястою банею, прикрашали дві маленькі баньки. У 1960-х роках до церкви перенесли дерев'яну дзвіницю, що стояла біля старовинної дерев'яної греко-католицької церкви, тоді вже розібраної. Православну церкву розібрали у 1993 р. Того ж року навесні залили фундамент під нову муровану церкву, і до кінця року будівництво закінчили. Мурована церква повторила у збільшеному вигляді форми дерев'яної. Іконостас вирізьбив Петро Руснак, а художнє оформлення інтер'єру виконав Вадим Мордвінов з Чернівців. На вежі встановили три дзвони, виготовлені фірмою «Акорд» та Ф. Еґрі у 1925 р. Стару дзвіницю розібрали.


Церква Різдва Пресвятої Богородиці. 1992.

У 1991—1992 роках у Ґаничах на місці розібраної дерев'яної церкви збудовано нову цегляну греко-католицьку церкву. Вів будівництво Василь Кубинець, який з Михайлом Анишинцем також збирав по селах кошти. Багато допоміг двоюрідний брат В. Кубинця Юлій Кубіні, що служить священиком у США Немало сил до будівництва доклали Іван Фіцай, Петро Бердар, Іван Попович. Столярну роботу виконав Михайло Плиска. Коробове склепіння нави і вівтаря обшито дошками.

Присілки

ред.

Солоний

Солоний - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Ганичі[5]

Згадки: 1904: Szolom, 1907: Szolm, 1913: Szolom

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 98,44 %
російська 1,15 %
румунська 0,20 %
білоруська 0,10 %
словацька 0,03 %
угорська 0,03 %

Люди

ред.

В селі народилася Візичканич Гафія Петрівна (1912—1993) — майстриня художнього ткацтва.

Туристичні місця

ред.

- храм Успіння пр. богородиці. 1993.

- озеро Солоне

Примітки

ред.
  1. Рішення Закарпатської обласної ради від 6 березня 2015 року. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 25 травня 2015.
  2. Герб села
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  5. Рішення Закарпатської обласної ради від 6 березня 2015 року
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.