Гангур Василь Михайлович
Василь Михайлович Га́нгур (10 грудня 1945, Копашново — 25 березня 2005, Ужгород) — український художник, мистецтвознавець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1988 року. Лавреат Закарпатської обласної премії у галузі образотворчого мистецтва імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за 2002 рік та Міжнародної премії «Карпатська корона» за 2005 рік[1].
| Гангур Василь Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 10 грудня 1945  Копашново | |||
| Смерть | 25 березня 2005 (59 років) | |||
| Ужгород, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Ужгородське училище прикладного мистецтва (1971) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1982) | |||
| Діяльність | художник, педагог, мистецтвознавець | |||
| Вчитель | Берец Вільмош-Йожеф Іштванович, Петкі Шандор Ференцович, Свида Василь Іванович, Власов Володимир Григорович, Злочевський Петро Панасович і Єфименко Віктор Георгійович | |||
| Працівник | Ужгородське училище прикладного мистецтва | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Роботи в колекції | Закарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народився 10 грудня 1945 року в селі Копашновому (нині Хустський район Закарпатської області, Україна). З 1968 року працював художником-оформлювачем у художньо-рекламній майстерні Закарпатської обласної спілки споживчих товариств і навчався на відділенні художнього розпису в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Йому викладали Вільмош-Йожеф Берец, Шандор Петкі, Василь Свида, Віктор Демидюк. Після отримання у 1971 році диплома художника-майстра, був переведений на посаду інженера-художника по рекламі, оформленню і декорації[1].
Протягом 1977—1982 років навчався на художньо-графічному факультеті Одеського державного педагогічного інституту, де серед його педагогів були Володимир Власов, Петро Злочевський, Олег Недошитко, Віктор Єфименко. Одночасно, упродовж 1980—1983 років, викладав рисунок, живопис, композицію в Ужгородському училищі прикладного мистецтва[1].
У 1990—1991 роках обіймав посаду мистецтвознавця на підприємстві «Художфонд»; 1991 року переведений в творчу групу Закарпатської організації Спілки художників України.
Мешкав в Ужгороді в будинку на вулиці Швабській, № 58А, квартира № 3[2]. Помер в Ужгороді 25 березня 2005 року.
Творчість
ред.Працював у галузях станкового живопису і станкової графіки. Серед робіт:
- «Надвечір» (1986);
- «Ранкова прохолода» (1987);
- «Весняна повінь. Старі верби» (1987);
- «Осіння тиша» (1987);
- «Воловецькі велетні» (1987);
- «Зимовий вечір. Старі дерева» (1989);
- «Ритми мого краю» (1992);
- «Архітектурна композиція» (1993);
- «Село над річкою» (1994);
- «Краєвид села Чорноголова» (1996);
- «Мелодія осені» (1996);
- «Тепло осені» (1997);
- «Ранковий настрій Карпат» (1997; папір, акварель[2]);
- «Світанкова пісня Карпат» (1997);
- «Роздуми про осінь» (1999);
- «Єднання» (1999);
- «Взаємозв'язок» (1999);
- «Святкування» (1999);
- «Легенда» (1999);
- «Пробудження від ночі» (1999; картон, пастель[2]);
- «Танець залицяння» (1999);
- «Спогади про дитинство» (1999);
- «Свято» (1999);
- «Подія в місті» (1999);
- «У парку» (1999);
- «Флірт» (1999);
- «Вечірня розмова» (1999);
- «Гончарі» (2000; картон, олія)[2];
- «Музичні акорди» (2000);
- «Наша Земля» (2000);
- «Народна готика» (2000);
- «Шумить» (2000);
- «Звучить мелодія» (2000);
- «Ліричний мотив» (2000);
- «Перелом думки» (2000);
- «Водоспад» (2001).
З 1973 року брав участь в обласних, міжрегіональних, всеукраїнських (з 1987 року[3]) та закордонних художніх виставках (Угорщина, Чехія, Словаччина, Франція, Румунія, Сполучені Штати Америки, Росія, Німеччина)[2]. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1980, 1986, 1987, 1993, 1995—1996, 2000 роках, Братиславі у 1998 році, Гуменне у 2000 році, Києві у 2001 році. Протягом 1993—2001 років — учасник міжнародних пленерів[2].
Роботи художника закуплені Міністерством культури і мистецтв України, Міжнародною картинною галереєю «Міро»[2], зберігаються у Закарпатському художньому музеї[3] та у багатьох приватних колекціях[2].
Примітки
ред.Література
ред.- Василь Гангур // Художники України. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-ужиткове мистецтво : творчо-біографічний альбом-довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2005. — С. 52. — ISBN 966-95504-0-8.;
- В. П. Підгора. Гангур Василь Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.;