Гамбурзька марка

Hamburg Mark (нім.)

Гамбург, 2 марки, 1694, Ag.
Гамбург, 2 марки, 1694, Ag.
Територія обігу
Емітент Flag of Hamburg.svg Гамбург
Виробництво монет та банкнот
Емісійний центр Гамбурзький монетний двір

Гамбурзька марка (нім. Hamburg Mark) — грошова одиниця Вільного та ганзейського міста Гамбург, яка бере початок свого карбування з 1325 року. До монетних реформ 1871-1873 років еталоном для визначення ваги чи вмісту щирого срібла слугували класична, курант- та любецька марки. У 1921-1924 роках у період гіперінфляції виготовлялися останні металеві та паперові власні марки Гамбурга у вигляді токенів та нотгельдів.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Прес для карбування монет у Середньовіччя

У 834 році Гамбург став карбувати перші монети. У 1189 році монетний двір отримав подяку від імператора Священної Римської імперії Фрідріха І Барбаросси за карбування монет належної якості (тобто монети, які містили в собі відповідну номіналу кількість срібла, що в Середньовіччі було нечастим явищем)[1]. У 1255 році Гамбург починає спільне карбування монет з Любеком з 34 футів на марку срібла[2]. У 1325 році графи Гольштейни продають Гамбургу штемпель з правом на карбування власних монет.[3]. З 1373 року Гамбург приєднався до Вендського монетного союзу і став карбувати монети встановленого союзом зразка. У 1389 році Гамбург придбав право карбувати власні монети, а не загальноімперські. Типовими монетами стали «віттени»[4].

У 1435 році імператор Священної Римської імперії Сигізмунд І дарував право карбувати на монетному дворі Гамбурга золоті гульдени. У 1475 році його наступник Фрідріх III підтвердив дане право із дозволом на карбування золотих дукатів[5].

У 1502 році імператор Карл V почав втручатися у справи держав Вендського монетного союзу. У 1524 році срібні марки були замінені на талери. З 1553 року в Гамбурзі почали виготовляти талери та португалези[6].

З 1613 року Гамбург отримує статус Вільного ганзейського міста з правом карбування власних монет.[7]. У 1619 році був заснований Банк Гамбурга (який у XVIII столітті отримав назву Першого жиробанку Німеччини), який працював з внутрішньою валютою розрахунків. Обчислювальним терміном для всіх валют стала банківська марка.[8]. У 1694 році Гамбург карбує монети номіналами в ½, 1 та 2 марки[9]. З 1725 року Гамбург починає знову карбувати європейські монети, які діяли за Курантною грошовою системою (нім. Kurantgeldwährung), в основному карбуючи райхсталери. У 1809 році монетний майстер Ханс Шайрвер Кнох (1805—1842) викуповує монетний двір у французького уряду, війська якого на той час окупували німецькі землі. І хоча будівля Монетного двору була спустошеною та приладдя було продано на аукціоні, майстру вдалося виготовити монети від імені міста, де марка здебільшого використовувалася як вагова одиниця[3].

МонетиРедагувати

У 1694 році карбувалися монети номіналами в ½, 1, 2 марки.

В Німецькій імперії:

  • 1873-1889 — Малий орел на монеті: 2, 5, 10, 20 марок
  • 1890-1914 — Великий орел на монеті: 2, 3, 5, 10, 20 марок
Аверс Реверс Номінал Метал Дата Вага, гр Діаметр, мм Загальний тираж
2 марки[10] Срібло 1876–1878
1880
1883
1888
11,111 28 4 811 142
98 936
60 446
99 820
5 марок[11] Срібло 1875–1876
1888
27,777 38 1 215 661
40 363
5 марок[12] Золото 1877 1,991 17,0 441 000
10 марок 10 марок (виготовлена в Ганновері («В»)[13] Золото 1873 3,982 19,5 25 000
10 марок (виготовлена в Ганновері («В»)[14] Золото 1874 3,982 19,5 50 000
10 марок Золото 1874-1888 3,982 19,5 1 708 321
20 марок[15] Золото 1875-1889 7,962 22,5 6 239 000
2 марки[16][17] Срібло 1892–1893
1896
1898–1908
1911–1914
11,111 28 286 775
286 434
7 329 908
715 833
3 марки[18] Срібло 1908–1914 16,67 33 4 654 966
5 марок[19][20] Срібло 1891
1893–1896
1898–1908
1913
27,78 38 59 409
234 400
2 585 475
326 800
10 марок[21][22] Золото 1890
1893
1896
1898
1900-1913
3,98 19,5 245 000
246 400
344 000
1 231 398
20 марок[23][24] Золото 1893-1895
1897
1899-1900
1908
1913
7,98 22,5 1 817 000
500 000
1 503 000
14
491 133

Виготовлення монет Гамбурга після реформ 1871 та 1873 роківРедагувати

У 1873 році за рішенням громадян був побудований новий монетний двір згідно із законодавством Німецької імперії. У 1873-1874 роках в Ганновері були виготовлені золоті 10-марочні монети для Гамбурга. У 1875 році запрацював новий монетний двір, який отримав дев'яту літеру латинського алфавіту «J». Ця літера позначається на грошових знаках і в нинішній час. Згідно з новими реформами загальноімперські монети від найменшого номіналу до двох марок карбувалися лише із позначкою монетного двору на них. З 1875 року монети номіналами в 2, 5, 10 та 20 марок карбувалися з гербом міста. У 1908 в обігу з'явилася монета номіналом в 3 марки, замінивши союзний талер. На початку Першої світової війни Гамбург припинив карбування монет від імені міста. Виробництво власних заготовок завершилося на виготовленні 5-марочної монети. Після поразки Німеччини в Першій світовій війні Гамбурзький монетний двір припинив карбування власних монет, і лише на загальнонімецьких монетах, до введення в обіг євро, використовувався штемпель з відміткою монетного двору. В наші часи відмітка монетного двору Гамбурга карбується на обігових, пам'ятних та інвестиційних монетах євро, крім того, Гамбург має контракти з неєвропейськими державами на виготовлення їхніх валют[3].

Нотгельди та токени ГамбургаРедагувати

Докладніше: Марка (бона) та Нотгельд

Зріст гіперінфляції в повоєнний та післявоєнний періоди через дефіцит дрібних, а згодом і великономінальних грошових знаків, сприяв появі великих обсягів місцевих нотгельдів та токенів. Вартість коштовних металів швидко зростала, а через брак робочих рук значно скоротилося карбування грошей на монетних дворах. Довоєнна валюта швидко поосідала у скринях населення, мідні та нікелеві монети в більшій кількості йшли на переплавлення з яких виготовляли продукцію та зброю для військових. Влада більшості німецьких держав намагалися обмежити, або навіть заборонити випуски «надзвичайних» грошей, натомість вимагаючи еквівалентні депозити реальними грошима. Але в більшості випадках ігнорувалися місцеві випуски нотгельдів. У 1919-1921 роках почали випускатися бони великих номіналів від 1 марки і далі, названими «Гросгельдами» (нім. Grossgeld). Усього таких «купюр» надрукували приблизно 5 тисяч у 579 містах. У 1923 і 1924 роках налічувалося 3660 різновидів нотгельд від 562 емітентів. Більш неофіційні випуски називалися міфічними, або фальшивими. Найчастіше такі нотгельди зустрічалися у Гамбурзі. Сучасні колекціонери не особливо переймаються питанням, які з нотгельдів були «міфічними» та випускалися здебільшого для колекціонерів, а які випускалися на законних підставах. Багато міст та їхні місцеві установи, керовані жадобою легкої наживи, випускали нотгельди спеціально для колекцій в обхід законодавчих правил. Найбільш відомим зловживанням були:

  • а) перевищення обсягу випуску;
  • б) порушення термінів викупу;
  • в) масовий випуск нотгельд дрібними підприємцями;

У північно-західній частині Гамбурга фантастичні нотгельди виготовлялися 40-ма громадами, у Мекленбурзі 70-ма громадами. Фактично на всіх купюрах були зображені малюнки художників на теми Мекленбурзького письменника Фріца Рейтера (1810—1874), який описував побут місцевих селищ. Найневдалішою ідеєю з історії нотгельдів стала Гамбургська уявна «Гольдмарка» (нім. Goldmark), яка за колишнім курсом 1914 року прирівнювалася до долара. За тим курсом 42/10 марки = 1 долару. Але, незважаючи на свою назву, ця марка ніколи не була забезпечена справжнім золотом[25].

  • Металеві токени: 1/100, 5/100, 1/10 марки, 1923 рік;
  • Металеві нотгельди: 200.000, ½ мільйони марок. 1923 рік;
  • Паперові нотгельди (найпоширеніші):
    • Harburg: 50 пфенігів, 1921;
    • Altralschtadt: 2 марки, 1922 рік;
    • Hugo Stinnes Linien: 1.000.000, 5.000.000, 10.000.000 марок, 1923 рік;
    • Hamburg: 20, 25, 50 пфенігів, випуск 1920 року; 25, 50, 75 пфенігів, 1, 2 марки, випуск 1921 року; 1, 10, 25, 500 марок, випуск 1922 року; 1.000.000, 5.000.000, 10.000.000, 50.000.000, 100.000.000, 1.000.000.000, 5.000.000.000, 10.000.000.000 марок, випуск 1923 року;

ЛітератураРедагувати

  • The Account Books of the Reimarus Family of Hamburg, 1728—1780 (2 vols.). August 2015. ISBN 978-90-04-22782-8 (англ.)
  • Heinz Fengler. Transpress Lexikon Numismatik. Verlag für Verkehrswesen. Berlin 1988, ISBN 3-344-00220-1 (нім.)


ПриміткиРедагувати

  1. Hamburg Mint (німецькою). Офіційний сайт Гамбурзького Монетного Двору. Історія. 
  2. Hamburgisches Urkundenbuch (1842), Bd. I, No. DXCI, S. 487f. sowie Lübeckisches Urkundenbuch (1843), 1. Abt., 1. Teil, No. CCXVIII, S. 198 f.
  3. а б в Hamburg, Prägestätte (німецькою). Numispedia. 
  4. Hamburg Mint (німецькою). Офіційний сайт Гамбурзького Монетного Двору. Історія. 
  5. Hamburg Mint (німецькою). Офіційний сайт Гамбурзького Монетного Двору. Історія. 
  6. Cuhaj G. S. Hamburg. Standard Catalog of German Coins 1501—present / compiled by N. Douglas Nicol. — 3rd. — Iola, WI: Krause Publications, 2011. — P. 486—487. — 1488 p. — ISBN 978-1-4402-1402-8.
  7. Hamburg Mint (німецькою). Офіційний сайт Гамбурзького Монетного Двору. Історія. 
  8. Банк Гамбурга
  9. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1601—1700 / — 4-ed. — Krause Publications, 2008. — P. 505—506. — 1442 p. — ISBN 978-0-89689-708-3
  10. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  11. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  12. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  13. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  14. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  15. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  16. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  17. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1901—2000/ — 43-ed. — Krause Publications, 2016. — P. 870—871. — 2354 p.
  18. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1901—2000/ — 43-ed. — Krause Publications, 2016. — P. 870—871. — 2354 p.
  19. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  20. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1901—2000/ — 43-ed. — Krause Publications, 2016. — P. 870—871. — 2354 p.
  21. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  22. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1901—2000/ — 43-ed. — Krause Publications, 2016. — P. 870—871. — 2354 p.
  23. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
  24. Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1901—2000/ — 43-ed. — Krause Publications, 2016. — P. 870—871. — 2354 p.
  25. Arnold Keller: Deutsches Notgeld: Bd.7/8 Das Notgeld der deutschen Inflation 1923, 2 Bde. 1923 (2004/)

ПосиланняРедагувати