Гамарня (Канівський район)

Гама́рнясело в Україні, в Канівському районі Черкаської області, підпорядковане Конончанській сільській раді. Розташоване на трасі Черкаси—Канів за 2 км від села Кононча. Населення становить 392 чоловіка (на 1 січня 2009 року).

село Гамарня
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Канівський район
Рада/громада Конончанська сільська рада
Код КОАТУУ 7122083103
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 392 чоловіка (на 1 січня 2009 року)
Площа 0,92 км²[1]
Густота населення 426 осіб/км²
Поштовий індекс 19034
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°38′47″ пн. ш. 31°26′08″ сх. д. / 49.64639° пн. ш. 31.43556° сх. д. / 49.64639; 31.43556Координати: 49°38′47″ пн. ш. 31°26′08″ сх. д. / 49.64639° пн. ш. 31.43556° сх. д. / 49.64639; 31.43556
Місцева влада
Адреса ради с. Кононча, вул. Садова, 139
Сільський голова Підгірний Іван Андрійович
Карта
Гамарня. Карта розташування: Україна
Гамарня
Гамарня
Гамарня. Карта розташування: Черкаська область
Гамарня
Гамарня
Мапа

ІсторіяРедагувати

За переказами старожилів відомо, що біля річки жив князь Парчевський. Він збудував у 1762 році винокурню та пивоварню. Тягнеться вздовж р. Росави. На лівому березі річки ковалі споруджували кузні, ковальські міхи яких приводилися в рух за допомогою води, Це так звані металоплавильні майстерні - гамарні, звідси люди, що обслуговували такі майстерні - називалися гамарниками, а саме заняття - гамарством. Гамарити - плавити метал гамарниками. Такі кузні називалися гамарні. Звідси і назва села, яке утворилося навколо таких майстерень - Гамарня. Як розповів уродженець цього села Микола Тимофійович Диренко, а йому ці відомості передав його батько Тимофій Сизонович, 1904 року народження, який у свою чергу отримав ці дані ще від старішого жителя села, колишнього голови сільської ради Оксентія Осауленка: «Гамарню на річці Росаві заснував пан Парчевський в 1762 році. Він заселив цю місцевість вихідцями трьох повітів, які тут забудували 20 дворів. Була споруджена гребля, біля якої і облаштувалася „гамарня ". Тут освоїли виробництво мідних листів, котлів та інших металевих виробів. 1766 року збудовано винокурню та пивзавод. З цього часу й село починає називатися Гамарнею. 1953 року на колишній греблі, біля якої працювала кузня-гамарня, за радянського часу запрацювала Гамарнянська ГЕС, яка. обслуговувала і ряд навколишніх сіл Конончу, Яблунів, Бабичі, Межиріч.»

По річці Росава побудовано мідеплавні кузні, які називалися «гамари». Мабуть, від цього слова і пішла назва села. У селі було 6 млинів-вітряків, горілчаний та два цегельних заводи.

У 1930 році, під час примусової колективізації, було створено перший колгосп.

Село втратило в роки голодомору майже третину населення.

В роки радянсько-німецької війни, загинуло 56 жителів вела. На каторжних роботах в Німеччині були 15 осіб. Село відвойоване у нацистів 4 лютого 1944 року.

У 1967 році збудовано міст через річку Росава.

У 1979 році засаджено перші 60 га яблуневого «Саду космонавтів». Перші 18 дерев посаджено матір'ю Ю. Гагаріна.

В 1991 році селу повернуто його історичну назву.


ПерсоналіїРедагувати

Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено І. П. Диренка, орденом Трудової Слави II—III ступенів — М. Т. Костенка та орденом Леніна — І. І. Юхименка.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати