Гальчинський Анатолій Степанович

Анатолій Степанович Гальчинський
Народився 3 листопада 1935(1935-11-03) (85 років)
Богуслав, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність економіст
Alma mater Київський університет
Галузь економіка
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада Директор Національного інституту стратегічних досліджень у 2002–2005 рр.
Звання професор
Ступінь доктор економічних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден Бернардо О'Хіггінса (1995)

Анатолій Степанович Гальчинський (3 листопада 1935, Богуслав, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український економіст, ліберал[1][2]; доктор економічних наук (1980), професор Київського національного університету ім. Т. Шевченко.

БіографіяРедагувати

Народився 3 листопада 1935 року в Богуславі на Київщині.

У 1964 році закінчив економічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1965 року депутат Миронівської райради Київської області, з 1973 року — депутат Київської міськради.

У 1970 році закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де навчався разом з Леонідом Кравчуком[3].

У 1975–1988 рр.. завідував кафедрою політекономії Київського педагогічного інституту іноземних мов. У 1988–1991 рр.. — Професор кафедри політекономії Інституту політології та соціології управління; в 1991–1992 рр.. — Завідувач кафедри грошових і валютних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка; в 1992–1994 р. — завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових проблем, головний науковий працівник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

У 1992–1993 рр.. — Член соціально-економічної ради Президента України. У 1994 р. брав участь у підготовці передвиборчої програми Леоніда Кучми. У 1994–2005 рр.. — Радник Президента України з питань макроекономічної політики[4]. З жовтня 1994 очолював робочу групу з підготовки економічної програми Президента України «Шляхом радикальних економічних реформ»; Л. Кучма назвав А. Гальчинського «головним ідеологом» програми реформ, частково реалізованої в 1994–1999 роках[3].

Одночасно починаючи з грудня 1996 по липень 1997 р. був заступником голови Адміністрації Президента України з економічної політики; в 2000–2005 рр.. очолював Національний інститут стратегічних досліджень, з 19 жовтня 2000 по 2005 р. був головою Ради Національного банку України[4].

У 1990-ті роки входив до складу:

  • Політвиконкому об'єднання «Нова Україна» (з 1995)
  • Політвиконкому МКУ (1993–1996)
  • Ради з питань економічної реформи при Президентові України (з грудня 1994)
  • Конституційної Комісії (1994–1996)
  • Державної комісії з грошову реформу
  • Комісії з розробки Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1996–2005 рр.. (З вересня 1995)
  • Вищої економічної ради Президента України (1997–2001)
  • Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (1997–1999)
  • Політради Народно-демократичної партії (з 1996).

головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Автор наукових працьРедагувати

Автор більш як 150 наукових праць.[5]

  • «Світова валютна система» (1993),
  • «Становлення суспільства постформаційної цивілізації» (1993),
  • «Основи економічної теорії» (1995, співавтор),
  • «Україна: наука та інноваційний розвиток» (1997, співавтор),
  • «Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі?» (1997),
  • «Теорія грошей» (1996, 1997, 1998),
  • «Обраним шляхом» (1999),
  • «Україна: поступ у майбутнє» (1999).

Нагороди та відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ААнатолій Гальчинський: якщо Янукович визнає Майдан - я аплодуватиму стоячи. Новини УНІАН. Архів оригіналу за 2014-09-30. Процитовано 2013-01-16. 
  2. Анатолий Гальчинский: «Вылечить экономику можно только на либеральной основе». Prostobiz.ua. Архів оригіналу за 2014-07-15. Процитовано 2013-01-16. 
  3. а б Федорин В., Кипиани В. Анатолий Гальчинский: «Все премьер-министры в Украине были техническими» // Forbes Украина. — 2011, сентябрь. — № 7.
  4. а б Дубинский А. Анатолий Гальчинский: «Инфляция — проблема номер один» // Экономические известия. — 2007, 19 декабря. — № 759 (226).
  5. Електронні каталоги Web ІРБІС[недоступне посилання з липня 2019]

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати