H   He
Li Be   B C N O F Ne
Na Mg   Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Uuh Ts Uuo
 
  * La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
  ** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Група 7 періодичної таблиці (Галогени)

Галоге́ни або галоґе́ни[1] (від грец. ἅλς — «сіль» або «море», та γεν-, від γίγνομαι — «стає») — хімічні елементи групи 17, або за старою класифікацією, VII групи головної підгрупи. періодичної системи елементів: фтор (F), хлор (Cl), бром (Br), йод (I), астат (At) і теннессін (Ts).

Молекули їхніх простих речовин — двоатомні. Назви простих речовин галогенів відповідають назвам елементів. За звичайних умов фтор і хлор — гази, бром — рідина, йод і астат — тверді речовини.

Галогени реагують з більшістю елементів, утворюючи галогеніди. Вони мають окиснювальні властивості, які зменшуються від фтору до астату. Неметалічний характер елементів і хімічна активність галогенів посилюється знизу догори.

Фізичні властивості галогенів ред.

Фтор є важкозріджуваним, а хлор легкозріджуваним газом із задушливим різким запахом. Енергія зв'язку галогенів згори ряду донизу змінюється нерівномірно. Фтор має аномально низьку енергію зв'язку (151 кДж/моль), це пояснюється тим, що фтор не має d-підрівня і не здатний утворювати полуторні зв'язки, на відміну від інших галогенів (Cl2 243, Br2 199, I2 150,7, At2 117 кДж/моль). Від хлору до астату енергія зв'язку поступово слабшає, що пов'язане зі збільшенням атомного радіусу. Аналогічні аномалії мають і температури кипіння (плавлення):

Проста
речовина
Температура
плавлення, °C
Температура
кипіння, °C
F2
−220
−188
Cl2
−101
−34
Br2
−7
58
I2
113,5
184,885
At2
244
309[2]

Див. також ред.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Національний стандарт України ДСТУ 2439:2018 «Хімічні елементи та прості речовини. Терміни та визначення основних понять, назви й символи». — [Чинний від 01.10.2019.] — К. : ДП «УкрНДНЦ», 2019. — С. 2.
  2. Редкол.: Кнунянц І. Л. (гол. ред.). Хімічна енциклопедія: у 5 т. — 623 с. — 100 000 прим.

Література ред.