Гай Папірій Карбон
Гай Папірій Карбон (лат. Gaius Papirius Carbo) — римський державний діяч II ст. до н. е., консул 120 року до н. е.
| Гай Папірій Карбон | |
|---|---|
| Народився |
163 до н. е.[1] Стародавній Рим |
| Помер |
119 до н. е.[1] невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | шляхтич[d][1] |
| Посада | народний трибун[2], давньоримський сенатор[d][3] і консул[3][2] |
| Рід | Papirii Carbonesd |
| Батько | Gaius Papirius Carbod[1][1] |
| Мати | невідомо |
| Брати, сестри | Гней Папірій Карбон[4][1][1] |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Gaius Papirius Carbod[4] |
Біографічні відомості ред.
Походив з плебейського роду Папіріїв[5]. Здобув популярність як блискучий адвокат — Цицерон називав його найкращим оратором свого часу.
У 131 році до н. е. був обраний народним трибуном. Запропонував проєкт закону, який надавав народним трибунам право переобиратися на посаду будь-яку кількість разів[6]. Зусиллями Сципіона Еміліана законопроєкт був провалений. Тож, коли невдовзі Еміліан помер у власному домі, поширювалися чутки, що Карбон доклав руки до його смерті.
У 130 р. до н. е. був призначений членом комісії, що наділяла незаможних громадян земельними ділянками. У 120 до н. е. першим з Карбонів його було обрано консулом. Пізніше був звинувачений Луцієм Ліцинієм Крассом[7] у здирництві й змушений накласти на себе руки.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ а б Любкер Ф. Papirii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 983–984.
- ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
- ↑ а б Н. О. Папирии // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIIа. — С. 720.
- ↑ Цицерон. Листи до друзів, IX, 21, 3
- ↑ Тит Лівій, LIX
- ↑ Цицерон. Брут, XLIII, 159