Гай Марій Вікторин

Гай Марій Вікторин (лат. Gaius Marius Victorinus, відомий також як Вікторин Афр; близько 291 — бл. 366) — граматик, ритор та філософ Римської імперії.

Гай Марій Вікторин
Народився	близько 291 Африка
Помер	бл. 366 Рим
Громадянство	Римська імперія
Діяльність	граматик
Галузь	філософія
Знання мов	латина
Конфесія	християнство
Рід	Марії

Життєпис

Походив з поганської родини. Народився в Африці (тому звався Афр — Африканський).

Згодом, близько 340 року, перебрався до Риму, де зробив чудову кар'єру дослужившись до сенаторського звання. У 354 році йому поставили статуї на Форумі Траяна. Близько 355 року навернутий у християнство. У 362 році імператор Юліан видав наказ, згідно якому християнам заборонялось обіймати посади професорів риторики. На той час Вікторин обіймав посаду муніципального вчителя Риму, тому вимушений був піти у відставку. Він став давати приватні уроки та приділяти більше уваги написанню своїх праць. Помер близько 366 року в Римі.

Творчість

Його праці мали велике значення для історії західноєвропейської культури.

Написав «Граматику» (Ars grammatica) в 4 книгах, значна частина якої була згодом включена в підручник метрики Елія Феста Афтонія.

Про філософські інтереси Вікторина свідчать перекази неоплатонічних творів, коментарі та власні праці. Він переклав латиною деякі твори Аристотеля та Плотіна. Написав коментарі до «Категорій» Аристотеля і «Топік» Цицерона, але вони не збереглися. Уцілів коментар Вікторина до трактату Цицерона «Про зміст». Створив нову філософську мову — нові визначення абстрактних понять, одним з перших латинських авторів зайнявся метафізикою. Намагався поєднати християнські думки і неоплатонічну метафізику.

З власних творів до тепер зберігся твір з логіки «Про дефініції» (De definitionibus), але твір «Про силогізми» втрачено.

Інші праці носили теологічний і антиаріанський характер. До них належать коментарі, тлумачення і гімни. Він коментував послання Павла. До цього періоду також відноситься твір «Про Святу Трійцю проти Арія» (De Trinitate contra Arium) в 4 книгах. Вікторин зберіг для нащадків філософські думки платоників і неплатоників (вплив яких помітний у творах Боеція і Августина).

Джерела

• Pierre Hadot, Marius Victorinus. Recherches sur sa vie et ses œuvres, Parigi, Études augustiniennes, 1971. (фр.)
• Michel Tardieu: Recherches sur la formation de l'Apocalypse de Zostrien et les sources de Marius Victorinus (Collection «Res Orientales» 9). Peeters, Louvain 1996; Librairie Vrin, Paris 1996. (фр.)

Посилання

• Вікторин Гай Марій // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 95. — ISBN 978-966-439-921-7.