Гай Клувій (лат. Gaius Cluvius; ? — після 29 до н. е.) — політичний та військовий діяч часів кінця Римської республіки і початку Римської імперії, консул-суфект 29 року до н. е.

Гай Клувій
Народився 85 до н. е.
Помер після 29 до н. е.
Громадянство Римська республіка
Діяльність військовослужбовець
Посада консул-суфект
Військове звання легат
Термін 29 рік до н. е.
Попередник Гай Юлій Цезар Октавіан Август
Наступник Гай Юлій Цезар Октавіан Август
Рід Клувії
У шлюбі з Турія

ЖиттєписРедагувати

Походив з роду вершників Клувіїв з Кампанії. Про його батьків нічого невідомо. Десь наприкінці 50-х років до н. е. оженився на представниці заможного роду Туріїв. У 49 році до н. е. став прихильником Гая Юлія Цезаря у боротьбі проти Гнея Помпея Великого.

У 46 році до н. е. брав участь у битві при Тапсі, в результаті чого цезаріанці перемогли помпеянців в Африці. Після цього повернувся до Риму, де став помічником міського префекта Луція Мунація Планка.

У 45 році до н. е. на посаді префекта флоту разом з Квінтом Оппієм займався карбуванням монет в Іспанії (в деяких позначено як Кловій), супроводжуючи Гая Цезаря у поході проти Гнея Помпея Магна Молодшого. Після перемоги при Мунді того ж року Гая Клувія призначено пропретором провінції Цізальпійської Галлії. Водночас карбував дупондії на честь іспанського тріумфу Цезаря. Його каденція в Цізальпійській Галлії тривала до 44 року до н. е.

У 43 році до н. е. підтримав тріумвірів Октавіана Августа і Марка Антонія. У 42 році до н. е. Клувій домігся від Октавіана, який перебував тоді в Епірі, едикту про помилування свого свояка, який потрапив до проскрипційних списків.

У середині 29 року до н. е. після Октавіана Августа стає консулом-суфектом разом з Марком Валерієм Мессалою Потітом. Подальша доля невідома.

ДжерелаРедагувати

  • Orelli J. K. von. Inscriptionum Latinarum collectio. Turici, 1828. T. II. 4859.
  • Babelon E. Description historique et chronologique des monnaies de la République romaine. T. 1. P., 1885. P. 365
  • Lenormant Fr. La monnaie dans l'antiquité: leçons professées dans la chaire d'archéologie pre's la Bibliothe'que Nationale en 1875—1877. T. II. P. 312, 315.
  • Хвалебная речь на похоронах римской матроны//Пер. і коммент. В. О. Горенштейна. — «Вестник древней истории», 1970, № 4 — с. 217—223.