Гай Кальпурній Пізон
Гай Кальпурній Пізон (лат. Gaius Calpurnius Piso) — римський політичний діяч I століття, сенатор, оратор, меценат. Основна фігура змови проти Нерона, названої його іменем.
| Гай Кальпурній Пізон | |
|---|---|
| Народився | 1 століття |
| Помер |
19 квітня 65 Рим, Римська імперія |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Знання мов | латина |
| Посада | консул і давньоримський сенатор[d] |
| У шлюбі з | Лівія Орестилла і Satria Gallad |
| Діти | Calpurnius Galerianusd |
Раннє життя ред.
Пізон походив із поважного римського роду Кальпурніїв[1], який попри своє стародавнє походження зараховувався до плебейських. Від батька Пізон успадкував зв'язки із багатьма шанованими у Римі людьми, а від матері — багатство. Сам він був, за описами учасників, високий, симпатичний, привітний і відмінний оратор. Пізон захоплювався літературою, писав поезії і трагедії, майстерно грав у шашки. Пізона любили і поважали римляни, проте були і негативні відгуки про нього. За словами Тацита, політик використовував своє красномовство для захисту співгромадян у суді, але нерідко був занадто показним, вів занадто пишний спосіб життя[2].
У 40 році імператор Калігула вигнав Пізона з Риму, оскільки принцепс вподобав собі його дружину Лівію Орестиллу. Формальною причиною вигнання стало звинувачення в перелюбстві. Пізон повернувся до Риму через рік після вбивства Калігули[3]. У 41 році новий імператор Клавдій повернув Пізона із заслання та зробив своїм другим консулом. З часом Пізон став впливовим сенатором. Тоді ж оженився вдруге на Атрії Галлі.
Змова проти Нерона і смерть ред.
На початку 60-их років почало наростати невдоволення Нероном, викликане посиленням його влади і зменшення ролі Сенату. За декілька років воно вилилося у повноцінну змову, очільником якої став Гай Кальпурній Пізон. Він зміг залучити на свій бік кілька високопоставлених друзів і прибічників імператора — Петронія, Сенеку, Марка Аннея Лукана та інших. Змовники хотіли скинути і убити імператора. Плани щодо наступних дій розбігалися; одним із планів було обрання імператором Пізона. Утім, в останній момент учасників змови було зраджено, а їхні плани вийшли на поверхню. Понад 40 людей заарештували, загинуло не менше 20[4]. Пізону було наказано вчинити самогубство.
Примітки ред.
- ↑ Bunson, Matthew. «Piso, Gaius Calpurnicus.» Encyclopedia of the Roman Empire. New York: Facts on File, 1994 (англ.)
- ↑ Заговор Пизона [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Hazel, John. «Piso, 1.» Who's Who in the Roman World. London: Routledge, 2001. (англ.)
- ↑ Bunson, Matthew. «Pisonian Conspiracy.» Encyclopedia of the Roman Empire. New York: Facts on File, 1994. (англ.)
|
Це незавершена стаття про особу Стародавнього Риму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |